Порфирій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Порфирій
дав.-гр. Πορφύριος
Ім'я при народженні лат. Malchus[1]
Народився 233[2]
Тір, Syria Phoeniced, Римська імперія
Помер 301[2]
Рим, Римська імперія[2]
Країна Стародавній Рим
Діяльність філософ, теоретик музики, історик, письменник
Галузь філософія
Вчителі Плотін, Кассій Лонгін і Demetriusd[3]
Відомі учні Ямвліх
Знання мов давньогрецька[4] і латина
Magnum opus Against the Christiansd, Life of Pythagorasd, History of philosophyd, Chronicled, Life of Plotinusd, Geographyd[5] і Ісагогіка[d]
Порфирій софіст, французька гравюра 16 ст.

Порфирій, Малх Порфирій (234, Тир, — між 301 і 305, Рим), античний філософ — неоплатонік.

Життєпис[ред. | ред. код]

За походженням — фінікієць. Народився у Тирі. Прізвисько Порфирій отримав в Афінах — від свого наставника Кассія Лонгіна.

Учень Плотіна, видавець його творів.

У зрілі роки керував філософською школою в Римі. Коментатор творів Платона й Аристотеля. Автор біографії Плотіна «Життя Плотіна і порядок його творів», коментарів до деяких його творів.

Автор багатьох творів з риторики, астрономії, математики, історії, гармоніки. Критикував християнство. Твір «Проти християн» був спалений 448 року.

Філософські погляди[ред. | ред. код]

Теоретична праця Порфирія «Вступ до категорій Аристотеля», відома також під назвою «Про п'ять звучань», принесла йому всесвітню славу. Ця праця неодноразово була видана у Візантії, у країнах Сходу й Заходу. Він викладав учення з логіки про ознаки поняття (рід, вид, видова різниця, ознаки власні і випадкові). В логіці з його ім'ям пов'язане так зване древо Порфирія, яке показує підпорядкування родових і видових понять. Філософія Порфирія тісно пов'язана з етичною проблематикою: врятування душі шляхом очищення душі, відходу від тілесних благ, повернення до розуму і уподобання божеству. Повернення до Бога відбувається в процесі пізнання і в самому знанні. Для того, хто знає, Бог поруч, а для необізнаного Бог, знаходячись усюди, відсутній. Знання Бога тотожне самопізнанню, тому шлях пізнання своєї сутності починається з любові до самого себе. Приписує деміургічні функції не розуму, а вищій частині душі. В ієрархії буття Порфирій людську душу поміщає між Богом і тілом. Душі належить свобода волі та свобода вибору. Душа пов'язана з тілом не безпосередньо, а завдяки частковим втіленням («дух уявлення» — займає місце поміж почуттям і розумом).

Відомі трактати Порфирія і з практичної філософії, в яких він викладає вчення про політичні чесноти. Надавав великого значення практичній містиці. У творі «Про град Божий» Августин пише, що Порфирію належав твір «Сходження душі», в якому він розвивав вчення про подвійний шлях: шлях чистого пізнання для філософів і шлях теургії (вчення про засоби впливу на богів) для натовпу.

Вплив філософії Порфирія[ред. | ред. код]

Філософські погляди Порфирія мали величезний вплив на подальший розвиток неоплатонізму, особливо на Августина, Боеція. Важливе значення мав запропонований Порфирієм метод тлумачення діалогів Платона, надалі модифікований Ямвліхом.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Философский энциклопедический словарь. — М., 1989
  • Асмус В. Ф. Античная философия. — М., «Высшая школа», 1976, с. 525 — 526

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118595873 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Hultsch F. Demetrios 118 // Kategorie:RE:Band IV,2 — 1901.
  4. CONOR.Sl
  5. Clavis Historicorum Antiquitatis Posterioris / P. v. Nuffelen, L. V. Hoof — 2018.

Посилання[ред. | ред. код]