Ружин (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ружин (смт))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Ружин
Герб Ружина Прапор Ружина
Костел, відновлений коштом спонсорів і общини в сер. 2000-х рр., листопад 2008 року
Костел, відновлений коштом спонсорів і общини в сер. 2000-х рр., листопад 2008 року
Костел, відновлений коштом спонсорів і общини в сер. 2000-х рр., листопад 2008 року
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Громада Ружинська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Статус із 2024 року
Площа км²
Населення 4325 (01.01.2021)[1]
Густота 751 осіб/км²;
Назва мешканців ру́жинець
ру́жинка
ру́жинці
Поштовий індекс 13600
Телефонний код +380 4138
Географічні координати 49°43′24″ пн. ш. 29°13′17″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 214 м
Водойма р. Роставиця


Відстань
Найближча залізнична станція: Зарудинці
До станції: 10 км
До обл. центру:
 - залізницею: 108 км
 - автошляхами: 111 км
Селищна влада
Адреса 13600, смт Ружин, вул. О. Бурди, 44
Карта
Ружин. Карта розташування: Україна
Ружин
Ружин
Ружин. Карта розташування: Житомирська область
Ружин
Ружин
Мапа

Ружин у Вікісховищі

Ру́жин (пол. Różyn, їд. רוזשין‎ (Ріжн)) — місто на Придніпровській височині, над річкою Роставицею (притока Росі), центр Ружинської селищної громади Бердичівського району Житомирської області. За 40 км від Бердичева. Колишні назви: Скоргородок, Щербів, Ружин (з 1591 року).

Географія[ред. | ред. код]

Селищем пролягають автошляхи: Т 0606 Р32.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення становила 4 251 особу, з них українців — 2 729, росіян — 162, німців — 9, євреїв — 1 108, поляків — 170, інших — 73[2].

  • 750 меш. (1796)
  • 2 663 меш. (1863)
  • 5 016 меш. (1897)
  • 5 425 меш. (1900)
  • 3 900 меш. (1970)
  • 5 067 меш. (2001)
  • 4 770 меш. (2009)

Історія[ред. | ред. код]

Першою назвою містечка 1071 року саме в літописах згадується як Скоргородок, який був потім зруйнований монголо-татарською ордою. На його місці виникає Щербів.

У 1399 році місто було дощенту спалено ханом Тимуром-Кутлуком, в 1416 році ці землі розтоптує емір Золотої Орди Едигей, а в 1482 — кримський хан Менглі-Гірей.

У 1569 році землі сучасного Ружина були приєднані до Польського королівства. За військові справи польський король Стефан Баторій дарує князю Михайлу Остафійовичу Ружинському (див. Ружинські) містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в 1591 році на Новий Ружин. По смерті князя 1592 року, маєтки відійшли до його брата — Кирика Ружинського.

У 1796 році після анексії Правобережної України Російською імперією, Ружин, де мешкало 750 осіб, відносився до Київської губернії.

У 1838 році Ружин вже мав велику єврейську громаду. Ружинський цадик був звинувачений владою в тому, що віддав розпорядження про страту двох людей. Коли стало відомо про вбивства, сотні євреїв були арештовані і піддані тортурам. 80 осіб постали перед судом; процес тривав півтора року. Шість голів громади були засуджені до довічної каторги, решта — до заслання у Сибір, всі засуджені зазнали биття, від якого близько 30 чоловік померло. Цадик перебував під арештом майже два роки проте був звільнений.

У 1863 році загальна чисельність населення ставила 2663 людей, більшість з яких були євреї. Відомо, що в 1880 році винзавод в місті був орендований сім'єю Шапіро, яка у 1896 році також орендувала паровий млин.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку Ружинської волості Сквирського повіту Київської губернії мешкало 800 осіб, налічувалось 79 дворових господарств, існували православна церква, костел, синагога, католицька каплиця, 2 єврейські молитовні будинки, школа, поштова станція, 5 постоялих дворів, 8 постоялих будинків, 2 водяних млини та шкіряний завод[3].

Ружин був відомий високою якістю коней, що продавалися на Бердичівскому ярмарку.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4329 осіб (2065 чоловічої статі та 2264 — жіночої), з яких 1226 — православної віри, 2917 — юдейської[4].

У 1900 році в Ружині було 284 двора, де мешкало 5425 особи.

Наступними були дуже важкі і жорстокі роки комунізму, під час якого було розкуркулено більшість сімей. Та особливо трагічними потрібно відзначити голодомор 1932-1933, який забрав життя мільйонів людей. Внаслідок Голодомору 1932—1933 за даними різних джерел, у районі загинуло 4386 чол. та 10 родин, імена яких на сьогодні встановлено[5].

Ружин був окупований нацистами 17 липня 1941 року. 10 вересня 1941 року нацистами біля Ружина розстріляно 750 євреїв — район старого аеродрому[6].

Повернутий комуністами в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, яка розпочалася 24 грудня 1943 року. Під час визволення Ружина в жорстоких боях загинули 504 воїни різних національностей. З 1937 року і до нашого часу Ружин належить до Житомирської області.

27 лютого 1962 року Ружин було віднесено до категорії селищ міського типу[7].

Економіка[ред. | ред. код]

В смт Ружин виходить щотижнева газета безкоштовних оголошень «Ружин на долонях», яка розповсюджується в смт Ружин та Ружинському районі.

  • Неподалік від селища розташований лісовий заказник «Перепища».

Персоналії[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська). Процитовано 17 березня 2023. 
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — с.700. Процитовано 16 січня 2023. 
  6. Яд Вашем (рос.). Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2019. 
  7. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006.. http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 29. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 17 жовтня 2020. 
  8. Герої радянського союзу. 
  9. Указ президента України 868—2019

Посилання[ред. | ред. код]