Наталі Саррот
| Наталі Саррот | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Nathalie Sarraute | ||||
.jpg) | ||||
| Народилася |
18 липня 1900[1][2][…] Іваново, Шуйський повітd, Владимирська губернія, Російська імперія | |||
| Померла |
19 жовтня 1999[1][2][…] (99 років) XVI округ Парижа, Париж | |||
| Поховання | Шеранс | |||
| Країна |
 Російська імперія Франція | |||
| Діяльність | письменниця, письменниця-романістка, драматургиня, поетеса-адвокатка, адвокат, літературний критик | |||
| Сфера роботи | сценічне мистецтво | |||
| Alma mater | Ліцей Фенелона | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | з 1932 | |||
| У шлюбі з | Raymond Sarrauted | |||
| Діти | Anne Sarrauted і Claude Sarrauted | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Наталі Саррот у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Наталі Саррот (фр. Nathalie Sarraute, * 18 липня 1900, Іваново-Вознесенськ, нині Іваново, Росія — † 19 жовтня 1999, Париж) — французька письменниця єврейського походження (при народженні — Наталія Іванівна Черняк).
Біографія[ред. | ред. код]
Наталія Іванівна Черняк народилася 18 липня 1900 року в місті Іваново-Вознесенськ (від 1932 року — Іваново).
Після розлучення батьків Наталя по черзі жила то в матері, то в батька, доки у віці вісім років не перебралася в Париж до батька. Склавши іспити на ступінь бакалавра, вивчала англійську літературу в Сорбонні, історію — в Оксфордському університеті, соціологію — в Берлінському університеті.
1925 року Наталі вийшла заміж за свого товариша по навчанню Раймона Саррота. В них народилося три доньки: 1927 року — Клод, 1930 року — Анна, 1933 року — Домінік.
1925 року, після закінчення юридичного факультету Паризького університету, Наталі Саррот прийняли в колегію адвокатів. У суді вона пропрацювала до 1940 року.
Творчість[ред. | ред. код]
На початку 1930-х років Наталі Саррот серйозно береться за літературну творчість. Перша книга «Тропізми» побачила світ 1939 року.
Після Другої світової війни письменниця плідно працює над новими творами. Широковідомими у Франції та поза її межами стали романи Наталі Саррот «Портрет невідомого», «Мартеро», «Планетарій», «Золоті плоди», «Між життям і смертю», «Ви чуєте їх?», «Дар слова», «Ти себе не любиш» та інші. Останню книгу «Тут» вона видала 1995 року. Творчість Наталі Саррот мала надзвичайно великий вплив на розвиток сучасної французької літератури.
Книга мемуарів[ред. | ред. код]
1983 року Наталі Саррот опублікувала автобіографічну книгу «Дитинство». У ній письменниця згадує про своє перебування ще перед Першою світовою війною в Кам'янці-Подільському:
«Я сиджу біля мами в закритому екіпажі, запряженому одним конем. Ми їдемо вибоїстою і курною дорогою. Я тримаю якнайближче до вікна книгу з пригодницької бібліотеки і намагаюсь читати, незважаючи на поштовхи та різні докори матері: „Зараз же припини, досить, ти зіпсуєш собі зір!“. Місто, куди ми їдемо, має назву Кам'янець-Подільський. Там ми проведемо літо у мого дядька Гриші Шатуновського, одного з братів моєї матері, який працює адвокатом. Те місце, куди ми їдемо, те, що чекає мене там, пов'язане з „прекрасними спогадами дитинства“, спогадами, про які розповідають, зазвичай, з певними нотками гордості».
Далі письменниця на кількох сторінках описує дитячі враження від зустрічей і спілкування з кам'янецькими родичами та друзями, говорить про деякі архітектурні пам'ятки древнього Кам'янця («на іншому березі річки височить біла вежа, оточена біля вершини балконом, яку видно навіть здалеку»), з теплотою згадує про перебування в Кам'янці-Подільському.
Твори[ред. | ред. код]
- Тропізми («Tropismes» , 1939)
- Портрет невідомого " («Portrait d'un inconnu» , 1948)
- Ера підозри («L'Ere du soupcon» , 1956) — збірка критичних есе
- Мартеро («Martereau» , 1959)
- Планетарій («Le Planetarium» , 1959)
- Золоті плоди («Les Fruits d'or» , 1964)
- Між життям і смертю («Entre la vie et la mort» , 1968)
- Кажуть дурні ("Disent les imbeciles " , 1976)
- Театр («Theatre» , 1978) — збірник сценаріїв
- Дитинство («Enfance» , 1983)
Повне зібрання творів Саррот вийшло друком у серії «Бібліотека Плеяди». Упорядкував і прокоментував це видання Жан-Ів Тадьє.
- Nathalie Sarraute, Œuvres complètes, Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 1996.
Переклади українською[ред. | ред. код]
- Наталі Саррот. Дитинство. Золоті плоди. Переклад з французької Ганни Малець. — Київ: Пульсари, 2001
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
Посилання[ред. | ред. код]
- Саррот // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Саррот Наталі // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 477. — ISBN 966-692-744-6.
- Люди. Наталі Саррот [Архівовано 31 березня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Сергій Феодосьєв. Кам'янець-Подільський у спогадах дитинства Наталі Саррот [Архівовано 6 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- Юлія Карпець. Тропізм: Мінливе письмо Наталі Саррот // Контур
|
Це незавершена стаття про письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
