Сіко Мансголт
| Сіко Мансголт Sicco Mansholt | |
|---|---|
 Sicco Mansholt Сіко Мансголт (1946) | |
 Голова Європейської комісії | |
| 1972 — 1973 | |
| Попередник | Франко Марія Мальфатті |
| Наступник | Франсуа-Ксав'є Ортолі |
| Народився |
13 вересня 1908 Улрум, Гронінген, Нідерланди |
| Помер |
30 червня 1995 (86 років) Вапсервен, Дренте, Нідерланди |
| Відомий як | політик, фермер, боєць опору |
| Країна | Нідерланди |
| Alma mater | Van Hall Larenstein University of Applied Sciencesd |
| Політична партія | Партія праці (Нідерланди) |
| Батько | Bertus Mansholtd |
| Мати | Wabien Mansholt-Andreaed |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Сіко Мансголт (Sicco Mansholt; 13 вересня 1908 — 30 червня 1995) — був президентом Європейської Комісії в 1972 році; «батько» Спільної сільськогосподарської політики (ССП).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в нідерландській провінції Гронінген, син фермера та сам фермер на початку кар’єри. Після Другої світової війни протягом 13 років був міністром сільського господарства Нідерландів. З 1958 по 1972 рр. – перший уповноважений Європейської Комісії з питань сільського господарства. Відіграв визначну роль у формуванні ССП; йому ж належить і перша (невдала) спроба реформувати її з метою скорочення витрат (так званий «план Мансголта»). 1972 року протягом семи місяців обіймав посаду президента Єврокомісії.
Погляди[ред. | ред. код]
Сіко Мансголт був членом нідерландської Партії праці, з 1968 року все більше перебував під впливом радикальних лівих ідей. Він відкрито виступав за розрив з капіталізмом, любив цитувати Герберта Маркузе, і стверджував, що потрібен «другий Маркс» і «новий» соціалізм. На Мансголта також вплинули праці Римського клубу про руйнівні потенційні наслідки тривалого економічного зростання, і він виступав за політику, яка згодом отримала назву антизростання (англ. degrowth). Він закликав до скоординованих дій для боротьби з дефіцитом ресурсів, обмеження влади транснаціональних корпорацій і боротьби із забрудненням навколишнього середовища; відхід від економічної політики, заснованої на зростанні ВВП у багатих країнах; і перерозподіл ресурсів на користь Глобального Півдня[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Warner, Neil (27 липня 2023). Constructing “Social Europe”. Phenomenal World (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
|
