Табо Мбекі

Табо Мбекі
коса Thabo Mvuyelwa Mbeki
Народився	18 червня 1942(1942-06-18) (81 рік) Mbewulenid, Південно-Африканський Союз
Країна	ПАР
Діяльність	політик, економіст
Alma mater	Університет Сассексу (1962), Університет Сассексу (1966), Hult International Business Schoold, Університет Південної Африкиd, Rand Afrikaans Universityd, Glasgow Caledonian Universityd, Стелленбоський університет і Лондонський університет
Знання мов	африкаанс
Посада	віцепрезидент Південно-Африканської Республіки, член Національної асамблеї ПАР, Президент Африканського союзуd, президент Південно-Африканської республіки, Commonwealth Chairperson-in-Officed і Генеральний секретар Руху неприєднанняd
Партія	Африканський Національний Конгрес
Батько	Govan Mbekid
Мати	Epainette Mbekid
Брати, сестри	Moeletsi Mbekid
У шлюбі з	Zanele Dlamini Mbekid
Автограф
Нагороди	Премія «Чемпіони Землі» (2005) почесний доктор Російського університету дружби народівd (1998) почесний доктор Університету Глазгоd honorary doctor of the University of Johannesburgd honorary doctor of the University of Sussexd
IMDb	ID 1375786
Медіафайли у Вікісховищі

Та́бо Мвує́лва Мбе́кі (англ. Thabo Mvuyelwa Mbeki; нар. 18 червня 1942) — президент Південно-Африканської Республіки від 14 червня 1999 року по 20 вересня 2008. Член АНК (Африканського Національного Конгресу) з 1956 року.

На цій посаді заслужив неоднозначну репутацію, активно виступаючи з позиції заперечення вірусної природи СНІДу і звільняючи незгодних з такою точкою зору. Протеже Мбекі, міністр охорони здоров'я Манто Чабалала-Мсіманг, відкрито протидіяла поширенню антиретровірусних ліків, критикувала «західну медицину», вважаючи, що держава повинна підтримувати не її, а «медицину» африканських племінних чаклунів.^{[джерело?]}

Відставка

Президент Табо Мбекі погодився піти у відставку 20 вересня 2008, після того, як правляча партія Африканський національний конгрес зажадала від нього залишити посаду голови держави. Конфлікт викликало судове рішення у справі про корупцію відносно лідера конгресу Джейкоба Зуми, політичного суперника Мбекі. Суд прийшов до висновку, що звинувачення в адресу Зуми, можливо, були висунуті під тиском президента. Процес у справі лідера правлячої партії припинили, зважаючи на відсутність доказів його провини.

Біографія

Народився 18 червня 1942 року в селищі Ідутіуа, район Мбевулені, провінція Транскей (сучасна Східнокапська провінція). Батько - Гован Мбекі, педагог, був членом Південно-Африканської комуністичної партії, одним із засновників народної армії, переконаним комуністом, а також брав активну участь у діяльності Африканського національного конгресу. Належить до народу Коса, клан ама Зізі.

У 1955 - 1959 (за деякими джерелами 1961) навчався у Інституті Лоувдейл, доєднався до Молодіжного крила Африканського Національного конгресу та став керівником осередку партії в інституті. Був відрахований з останнього року навчання через участь в організації бойкоту лекцій.

У 1960 - 1962 перебував в Йоганнесбургу, дистанційно вивчаючи економіку в Лондонському університеті, проте отримавши можливість навчатись у формі фізичної присутності в Університеті Сассексу, скористався нею та у 1962 році відбув до Великої Британії, уникнувши таким чином арештів, які регулярно проводились у зв'язку із забороною діяльності Африканського національного конгресу після подій у Шарпевіллі. у 1968 році завершив навчання здобуттям кваліфікації магістра.

У 1969 - 1970 перебував у Москві, СРСР, де проходив навчання з техніки саботажу та підривної й партизанської діяльності в рамках роботи радянського союзу з розповсюдження комунізму на територію Африканського континенту.

У 1971 - 1989 роках, до зняття заборони на діяльність Африканського національного конгресу, подорожував країнами континенту, вивчаючи можливості їх підтримки організації визвольного руху в Південній Африці та встановлюючи відповідні контакти. За цей час відвідав чи проживав в Замбії, Ботсвані, Нігерії, Зімбабве, Свазіленді (Есватіні).

Література

• В. І. Головченко. Мбекі Табо // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4