Тео Теоколі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тео Теоколі
італ. Teo Teocoli

Тео Теоколі разом з дружиною Вільмою Гойк, 1965 рік
Ім'я при народженні італ. Antonio Teocoli
Народився 25 лютого 1945(1945-02-25) (79 років)
Таранто, Італія
Громадянство  Італія
Діяльність комік, кіноактор, телеведучий, актор, співак
IMDb nm0855225
CMNS: Тео Теоколі у Вікісховищі

Тео Теоколі (італ. Teo Teocoli; справжнє ім'я Антоніо Теоколі; 25 лютого 1945 року, Таранто, Італія) — італійський комік, імітатор, кабаретист, актор, співак, телеведучий і театральний режисер.

Біографія[ред. | ред. код]

Тео Теоколі народився в Таранто, куди його батька ненадовго перевели у справах роботи з Реджо-Калабрія. Незабаром після його народження сім'я знову повернулася до Реджо-Калабрія, де він ріс у районі Сбарре, до 5 років, коли сім'я назавжди оселилася в Мілані. З 1989 року Теоколі одружений на Елені Факіні, він має трьох доньок: Анну Адель Летицію (1989), Паолу (1991) та К'яру (1992).

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Підлітком Тео виступав як співак рок-н-ролу у клубах Мілана, таких як «Santa Tecla», з його гуртом «I Demoniaci». У 1965 році він отримав контракт на запис з компанією «Dischi Ricordi», де записав свою дебютну пісню «Una mossa mistata», з якою з успіхом виступив на пісенному конкурсі «Caravella dei successi» в Барі того ж року. На конкурсі Тео познайомився знайомиться з Вільмою Гойк, з якою заручився. У 1966 році як вокаліст він приєднався до гурту «Quelli» (у майбутньому названий «Premiata Forneria Marconi»). У 1967 році Тео залишив «Quelli», досягши великого успіху з піснею «Una bambolina che fa no no no». Потім він прийняв пропозицію компанії звукозапису Адріано Челентано «Clan Celentano» про створення нового гурту «Teo e le vittime», з яким він записав кілька LP-платівок у 45 обертів.

Того ж 1967 року Тео взяв участь у Фестивалі неаполітанської пісні, де виконав з гуртом «Campanino» баладу «Carolina nun parte cchiù», а потім пісню «Le vitamine». Потім у 1969 році він приєднався до італійського складу музичної комедії «Волосся» разом з Карло Де Мехо, Ренато Дзеро, Лореданою Берте, Гленом Вайтом та Ронні Джонсом. Наступного року компанія звукозапису «RCA Italiana» видала альбом із піснями мюзиклу.

1970-ті—1990-ті роки: успіх на телебаченні[ред. | ред. код]

У 1970-х роках Теоколі дебютував як стендап-комік у міланському клубі «Дербі» разом з іншими відомими коміками, такими як Массімо Больді, Кокі Понцоні та Ренато Поццетто, Джорджо Фалетті, Мауро Ді Франческо. На цьому заході Тео познайомився з музикантом Енцо Янначчі, який натхненний його історією, написав пісню «Il dritto» (Теоколі жив у шинку під номером 3, і опис персонажа у пісні відповідає тому, яким він був у молодості).

Цього часу Теоколі продовжив кар'єру співака, і 1976 року випустив сингл «E Sorridi…/Atropos», сторона-А платівки містила кавер пісні Кіта Керрадайна «I'm Easy» (з фільму «Нешвілл» Роберта Олтмена) з текстом італійською мовою, написаним Рікі Джанко[1].

Тео дебютував на телебаченні у 1973 році, другорядно беручи участь у програмі «Il poeta e il contadino», що транслювалася на каналі Rete 2, з комічним дуетом «Кокі та Ренато», але успіх його прийшов на передачі «Antennatre» разом з Массімо Больді у програмі «Non lo sapessi ma lo so nel» 1982-го. Тео завжди захоплювався спортом, й після участі у передачах «Drive In» та «Una rotonda sul mare», особливо футболу, будучи великим уболівальником «Мілана», у 1989 році він запропонував роль Пео Періколі (великого фаната футбольного клубу «Мілан») у програмі «Emilio».

У 1991 році разом з Джином Н'йоккі він бере участь у телешоу «Il gioco dei 9» і стає одним із головних героїв ситкому «Сусіди» на каналі Italia 1. З 2 грудня 1991-го до 6 січня 1992 року Тео був ведучим гумористичної передачі «Striscia la Notizie». З 9 лютого по 3 травня 1992 року він, разом з Джином Н'йоккі, вів передачу «Scherzi a parte» на Italia 1. Починаючи з сезону 1992—1993 років і до 1995-го Тео був ведучим передачі «Mai dire gol», після чого його замінив Клаудіо Ліппі. У 1996 році він разом із Джином Н'йоккі та Симоною Вентурою вів телешоу «Il Boom» на Canale 5. Цього часу Теоколі знову зображав своїх спортивних персонажів на передачі «EuroPeo» на Italia 1 з нагоди чемпіонату Європи з футболу.

У 1997 році Тео почав працювати на каналі Rai 1, разом з Венді Віндхем, він вар'єте «Faccia tosta». У тому ж році він став одним із головних персонажів передачі «Fantastica italiana». Після деякої участі у недільній передачі «Quelli che il calcio», яку вів Фабіо Фаціо, і разом з ним, він став постійним гостем у її сезонах 1998—1999 та 1999—2000 років, зображуючи веселі персонажами, зокрема імітуючи таких осіб, як Чезаре Мальдіні та Пеппіно Пріско. У лютому 1999 року разом із Фабіо Фаціо та Ор'єттою Берті Тео стає ведучим «Sanremo Notte», передачі, яка висвітлювала події 49-го пісенного фестиваю в Санремо. У жовтні 1999 року він був постійним гостем Адріано Челентано у програмі «Francamente me ne infischio» і того ж року отримав премію «Телевізійна режисура» за найкращий чоловічий персонаж року.

2000—2020 роки[ред. | ред. код]

У 2000 році Теоколі разом із Фабіо Фаціо та Лучано Паваротті вів 50-й сезон фестивалю в Санремо. Повернувшись на телерадіокорпорацію «Mediaset» він почав виступати у вар'єте «Italiani». Потім Теоколі вів лише один епізод передачі «Paperissima» з Наталією Естрадою, яку залишив через розбіжності з колегами. Теоколі був ведучим двох випусків передачі «Scherzi a parte» з Массімо Больді, у одному епізоді взяла участь ведуча-початківиця Мішель Хунцікер, а у другому — Мануела Аркурі та Анна Марія Барбера. Також Теоколі вів шоу «Il Teo — Sono tornato normale» з Альбою Пар'єтті, що мало незначний успіх; разом з Робертою Капуа представляв літнє шоу «Sei un mito!». На запрошення директора Rai 1 Фабріціо Дель Ноче, він мав вести передачу «Affari tuoi», але компанія «Endemol», продюсер програми, вирішив, що він не підходить для неї, віддавши перевагу Пупо[2].

Потім на RAI Теоколі брав участь у програмі «Che tempo che fa», що транслюється в суботу ввечері на Rai 3, телешоу Адріано Челентано «Rockpolitik» на Rai 1 і на «Domenica Sportiva» на Rai 2 під час сезону 2006—2007 років під керуванням Якопо Вольпі, й протягом сезонів 2007—2008, 2008—2009 та 2009—2010 років під керуванням Массімо Де Луки. Навесні 2007 року одне з його телешоу на Rai 1 так і потрапило в ефір, після чого він взяв участь у програмі «Colpo di genio», що вела Симона Вентура, але проект не отримав очікуваного успіху та й закрився лише після двох серій.

У 2008 році Теоколі представив свою пісню «Carta d'identita», виконану з Тоні Далларою, на фестивалі в Санремо, після свого виключення із журі вони виконали її у двохвилинному міні-шоу на радіо «Fiorello Viva». У червні 2008 року Тео брав участь у передачі «Notti Europee» Якопо Вольпі з нагоди чемпіонату Європи з футболу 2008 року. Цього часу Теоколі вів активну театральну діяльність й гастролював з виставою «Teo Teocoli show — Non ero previsto in palinsesto». З жовтня 2009 року він став експертом та спортивним коментатором компанії «Betfair Italia». На фестивалі в Санремо Теоколі виконав в дуеті з Алексією та Маріо Лаведзі пісню «Biancaneve».

У 2014 році Тео приєднався до складу учасників шоу талантів Міллі Карлуччі «Танці з зірками», яке велося у парі з Наталією Тітовою, але після трьох епізодів через фізичні проблеми завершив телевізійні виступи. З 28 листопада 2015 року він знову з'явився на телебаченні, на Rai 3, з програмою «Teo in the box», італійською версією шоу «Host in the box», за продюсуванням «Endemol». 31 грудня 2016 року разом з Амадеусом Тео вів програму «L'anno checome» на Rai 1 у прямому ефірі з Потенци. В листопаді 2021 року він знову повернувся на телебачення, виступаючи у ролі свого відомого персонажа Феліче Чаччамо у передачі «Zelig», що виходила у прайм-тайм[3].

Зімітовані особи[ред. | ред. код]

Персонажі, зімітовані Теоколі[ред. | ред. код]

  • Феліче Чаччамо: неаполітанський спортивний журналіст. Вперше він з'явився в 1990 році на передачі «Paperissima» і став одним із основних персонажів програми «Mai dire Gol». Персонаж мав руде волосся, він був в окулярах у стилі 1960-х років й одягненим у занадто тісний синій піджак. Чаччамо спеціально носив краватку, яка мала однаковий колі з Неаполітанською затокою через неправильне використання хроматичного ключа. Персонаж промовляв крилату фразу «Поверни м'яч, поверни м'яч» й розповідав міфи про Бруно Пезаолу, Коррадо Ферлаїно та Джузеппе Брусколотті.
  • Абелардо Норкіс: іспанський співак, гітарист, без руки, втраченій під час сварки з хлопчиком з Толедо (як це пояснювалося на передачі «Che tempo che fa» 2011 року, яку вів Фабіо Фаціо)[4]. Персонаж грав на гітарі, використовуючи фальшиву руку і виконуючи безперервне баре (який він називав каскадом нот). Теоколі кілька разів зображав Норкіса, виступаючи у супроводі Оссаріо (Армандо Челсо) й виконуючи їхнє аранжування каталонської пісні «Don Toribio Carambola» Перета[5].

Дискографія[ред. | ред. код]

Сингли[ред. | ред. код]

Альбом[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Телепередачі[ред. | ред. код]

Реклами[ред. | ред. код]

  • Brillantina Brylcreem (1964)
  • Oransoda (1968—1969)
  • Sofficini Findus (1994)
  • Latte fresco Granarolo (1996)
  • Pagine gialle (1997)
  • Aperol Soda (1998—1999)
  • Panettone Maina (2004)
  • Poltronesofà (2011)
  • Unieuro (2021)

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Discografia Nazionale della canzone italiana. discografia.dds.it. Процитовано 15 січня 2023.
  2. ↑ Teo Teocoli abbandona, Columbro torna a Paperissima. Repubblica.it. 18 ottobre 2002. Процитовано 18 aprile 2017.
  3. ↑ 1945-, Teocoli, Teo, (1999). Baldini & Castoldi (ред.). Frittura globale totale : la vera storia di Felice Caccamo. ISBN 88-8089-749-7. OCLC 45551084. Процитовано 15 січня 2023.
  4. ↑ Teo Teocoli. Rai. Процитовано 15 січня 2023.
  5. ↑ Io ballo da solo, autobiografia di Teo Teocoli, 2010, Ed. Mondadori, pag 76
  6. ↑ Ambrogini. milano.corriere.it. 12 dicembre 2006. Процитовано 29 gennaio 2019.
  7. ↑ Premio alla Voce. Leggiodoro.it. Архів оригіналу за 3 aprile 2017. Процитовано 18 aprile 2017. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  8. ↑ Teo Teocoli premiato da Aldo Giovanni e Giacomo ai "Telegatti" 1999. Tgcom24 (IT) . Процитовано 20 березня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тео_Теоколі&oldid=41123667