Український народний союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Український Народний Союз)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Український Народний Союз
Абревіатура УНС(укр.), UNA(англ.)
Тип громадська організація
Засновник Грушка Григорій Теодорович
Засновано 22 лютого 1894
Шемокін
Місце діяльності Америка

Український Народний Союз (УНС) (англ. Ukrainian National Association, UNA), до 1914: Руський Народний Союз (РНС) (англ. Ruthenian National Union, RNU) — найстарша й найбільша братсько-забезпеченева організація США з поширенням діяльності й на Канаду.

Заснування[ред. | ред. код]

Реклама для членства Руського Народного Союзу

Руський Народний Союз заснований у містечку Шамокін, Пенсільванія, 22 лютого 1894 року з кількох місцевих братств, які залишили «Соединеніе греко-католицких русских братств», не погоджуючися з його консервативними і проугорськими та москвофільськими позиціями. Завданням РНС — «дбати про згуртування, освіту й допомогу українцям в Америці, зокрема ж про їх життєве забезпечення»[1]. Ініціативу до заснування РНС висунув отець Григорій Грушка в порозумінні з деякими іншими українськими католицькими священиками у видаваній ним з 1893 року «Свободі», що пізніше стала органом РНС. Спочатку осідком РНС було місто Джерсі-Сіті, де містилися у власному 14-поверховому будинку його канцелярія та видавництво «Свобода».

Після того, як єпископ Сотер (Ортинський) робив заходи перетворити РНС на організацію винятково для греко-католиків, у 1910 році частина відділів РНС утворила «новий союз», згодом Український Робітничий Союз (з 1978 Український Братський Союз), а інші відділи оформилися як Союз Руських Греко-Католицьких Церковних Братств «Християнська Любов», з 1912 — Союз Українців-Католиків «Провидіння». У 1914 році постала ще Українська Народна Поміч, що гуртувала головно православних українців.

Руський Народний Союз пізніше змінив свою назву на Український Народний Союз (УНС) з метою відстоювання специфічно української етнокультурної ідентичності[1].

Структура УНС[ред. | ред. код]

Перша шпальта газети «Свобода» до сорокаріччя УНС

Керівними органами УНС є конвенції, які збираються що 4 роки (до 1978 відбулося 29); головний уряд у складі 28 осіб, до якого входить головний екзекутивний комітет (7 осіб), головна рада (14) і головна контрольна комісія (5). Поміж конвенціями УНС керує головний уряд, який відбуває щорічні засідання.

До екзекутивного комітету УНС належать: голова, його заступники, директор для справ Канади, секретар, касир й організатор.

Головами були: Т. Толпаш (1894 — 95), І. Ґлова (1895 — 98), Ю. Хиляк (1898 — 1900), о. А. Бончевський (1900 — 02), о. М. Стефанович (1902 — 04), К. Кирчів (1904—08 і 1917 — 20), Д. Капітула (1908 — 17), С. Ядловський (1920 — 25), Т. Грицей (1925 — 29), М. Мурашко (1929 — 49), Д. Галичин (1950 — 61), Й. Лисогір (1961 — 78). Секретарі: оо. І. Констанкевич (1894 — 95), Н. Дмитрів (1895), М. Стефанович (1896 — 97), А. Бончевський (1898 — 1900), пізніше довголітні секретарі Д. Галичин (1933 — 50), Я. Падох (1958 — 74). До екзекутивного комітету, обраного на 29 конвенції УНС, входять: І. Флис — гол., М. Куропась і М. Душник — заступники, П. Юзик — директро для справ Канади, В. Сохан — секретар, У. Дячук — касир і В. Оріховський — організатор. До видатних діячів і урядовців УНС належав Роман Слободян, що обіймав понад півстоліття керівні пости, у тому числі головного касира (1933 — 66).

Членство[ред. | ред. код]

Членство УНС на місцях згуртоване у відділах (колись братських), яких 1980 року було 454 (388 у 220 місцевостях США і 66 у 35 місцевостях Канади). Організаційним ядром УНС було Братство св. Кирила і Методія в Шамокіні; до нього приєдналося 12 ін. братств (Шенандоа, Оліфант, Гейзлтон й інші), між ними найстарша українська організація в Америці — Братство св. Миколая в Шенандоа, засноване 18 січня 1885 року о. І. Волянським. Пізніше до УНС увійшли відділи (братства) інших стейтів; з 1901 УНС поширено на Канаду, де 1906 постав перший відділ у Торонто. Відділи мають свою самоуправу і гуртуються в окружних комітетах УНС, яких 32 (з них 4 у Канаді).

Чисельність членів УНС коливалося залежно від коньюнктури і припливу емігрантів до Америки, від внутрішніх відносин в організаційному житті еміграції та від системи забезпечення. 1894 року УНС мав 439 членів і 220 дол. майна, 1904-го — 9 000 членів і 46 000 майна. Зміна системи вкладок у 1910-их pp. на базі теоретично опрацьованої «табелі смертности» (прийнятої в інших подібних організаціях) призвела до кризи в УНС і до зменшення чисельності у 1914 — 17 pp. з 25300 до 11900. Між двома світовими війнами число членів знову зросло, так що 1946 УНС мав 46 000 членів і 8 500 000 дол. майна. Завдяки новоприбулій еміграції воно майже подвоїлося (1971 понад 88 000 чл.). 1980 членство становить 84 000, а майно понад 45,5 млн дол. Молодша генерація вважає систему забезпечення в УНС, порівняно з модерними американськими асекураційними компаніями, менш атрактивною.

Діяльність[ред. | ред. код]

Фінансову силу і обсяг діяльності УНС характеризують його щорічні бюджети. На 1981 бюджет передбачав 7 421 000 прибутків і 6 404 000 видатків. На прибутки складаються членські вкладки та відсотки від інвестицій. З видатків 33 % припадає на виплати для чл. (посмертне, дозрілі і виплатні грамоти), дивіденди (9 %), орг. видатки (8 %), видавництво (7,8 %), дотації на культ., харитативні й ін. цілі (менше 2 %).

Помітну ролю у розвитку УНС та пов'язанні його з розбудовою всього українське громадське життя в США відіграв орган УНС «Свобода», а дехто з його редакторів мав великий вплив на формування ідеології американських українців (о. Г. Грушка, о. Н. Дмитрів, Л. Мишуга). З 1932 УНС видає тижневик «Ukrainian Weekly», а з 1953 дитячий місячник «Веселка», щорічні альманахи-календарі (до 1982 — 72) й ін. Крім вид. українською мовою, заходами і коштом УНС видано два десятки праць англійською мовою — Ю. Вернадського, К. А. Меннінґа, В. Г. Чемберлена, П. Конді й ін., а в 1941 однотомник «Історію України» М. Грушевського в обробці й перекладі О. Й. Фредерексена (у видавництві Єйльського Університету). Великим досягненням УНС було вид. у 2 тт. «Енциклопедії Українознавства» (вид. НТШ, гол. ред. В. Кубійович) п. н. «Ukraine: a Concise Encyclopedia», здійсненого видавництвом Торонтського Університету (1963 — 71).

Зустріч керівництва УНСоюзу з громадсько-політичними діячами з України. Праворуч: Білецький Володимир, Дячук Уляна (УНСоюз), далі — Лесь Танюк, Ілля Шутов, Володимир Сохан (УНСоюз), 1995 рік.

Культ.-осв. і виховну діяльність УНС веде на своїй оселі-ресорті в Кетскильських горах б. м-ка Кергонксон у півн. частині стейту Нью-Йорк. Тут відбуваються виховні українознавчі курси для дітей, спортові змагання, різні з'їзди та товарисько-розвагові імпрези, гол. влітку. На оселі, що має назву «Союзівка», споруджено три пам'ятники-бюсти: Шевченкові (у виконанні О. Архипенка), І. Мазепі (С. Литвиненка) і Лесі Українці (М. Черешньовського). Культ.-осв. діяльність провадить культ. комісія УНС (з 1956), створена замість кол. Просвітньої комісії (1912 — 17). Щороку УНС надає укр. студентам стипендії (1981 року — 45 000 дол.).

Будучи апартійною організаціею, УНС віддзеркалює гол. напрям суспільно-політ. думки українців у США: принципові самостійницькі позиції, демократизм, оборона амер. нац. інтересів. УНС був ініціатором усіх гол. акцій і заходів амер. українців, зокрема творення центр. репрезентаційних установ та об'єднань: Укр. Нар. Рада (1914), Укр. Сойм у США (жовтень 1915), на якому створено Федерацію Українців у США, Укр. Рада (1916), Укр. Нар. Комітет (1918), Об'єднання Укр. Організацій Америки (1922), схвалення конгресом США і проголошення през. В. Вілсоном «Укр. Дня» 21. 4. 1917 зі збіркою на допомогу населенню України. За pp. визвольних змагань УНС організував допомогу урядам Центр. Ради і ЗУНР, згодом влаштовувано різні збірки на фонд оборони, допомоги голодуючим, інвалідам, «Рідній Школі» тощо. По другій світовій війні УНС сприяв акції допомоги укр. політ. еміграції в Західній Європі і був співзасновником Злученого Укр. Амер. Допомогового Комітету. 1940 був одним з ініціаторів Укр. Конгресового Комітету Америки (УККА). 1956 ініціював перші заходи і схвалення на пропозицію сен. Джевітса постанови Конгресу США щодо побудови пам'ятника Шевченкові у Вашингтоні. УНС та його публікації сприяли збірці фондів на катедру укр. студій при Гарвардському Університеті.

Як найбільша укр. організація в США, УНС відіграв провідну роль в діяльності УККА; гол. УНС був довгі роки екзекутивним заступником през, УККА, а від 1976 цей пост ділив ротаційно з гол. ін. трьох братських організацій. 13 конгрес УККА у жовтні 1980 змінив цю систему, що було однією з причин кризи в УККА. У висліді УНС не бере участи в керівних органах УККА і разом з ін. організаціями створив «Комітет для відновлення правопорядку в УККА».

УНС є членом (а його представники беруть участь у керівництві) Конгресу Братського Союзу Америки[en], який 1980 р. репрезентував 110 братсько-обезпеченевих союзів з понад 10,5 млн учасників.

Джерела та примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Satzewich, Vic (2003). The Ukrainian Diaspora. Routledge. с. 42–43. ISBN 9781134434954. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 18 березня 2015.  (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]