Ушня (Золочівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ушня
Костел св. Юзефа
Костел св. Юзефа
Костел св. Юзефа
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район Золочівський
Громада Золочівська міська громада
Код КАТОТТГ UA46040070610085051
Основні дані
Населення 482
Площа 1,568 км²
Густота населення 307,4 осіб/км²
Поштовий індекс 80771[1]
Телефонний код +380 3265
Географічні дані
Географічні координати 49°53′37″ пн. ш. 24°55′00″ сх. д. / 49.89361° пн. ш. 24.91667° сх. д. / 49.89361; 24.91667Координати: 49°53′37″ пн. ш. 24°55′00″ сх. д. / 49.89361° пн. ш. 24.91667° сх. д. / 49.89361; 24.91667
Середня висота
над рівнем моря
264 м[2]
Водойми р. Західний Буг
Відстань до
обласного центру
77 км
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Золочів
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 80713, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Сасів, вул. Бродівська[3]
Сільський голова Кармазин Іванна Володимирівна[3]
Карта
Ушня. Карта розташування: Україна
Ушня
Ушня
Ушня. Карта розташування: Львівська область
Ушня
Ушня
Мапа
Мапа

CMNS: Ушня у Вікісховищі

У́шня — село в Україні, в Золочівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Золочівська міська рада. Населення становить 482 особи.

Географія[ред. | ред. код]

Село Ушня розташоване на правому березі річки Західний Буг, за 12 км від районного центру м. Золочів. На захід від села розташована Свята гора (365 м.), на південний захід — гора Висока, Сторожиха (360 м.), на північ — гора Городисько, а трохи далі Маркіянова — Біла гора.

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка[ред. | ред. код]

На першу письмову згадку про село претендує запис в «Актах гродських і земських» від до 18 листопада 1452 року, згідно з яким Ушня (Vschnya) згадується як королівське село[4].

Очевидно, що королівщиною село Ушня, як і сусіднє поселення Комарів - попередник майбутнього містечка Сасова, стало після приєднання у 1432 році Олеська і округи Великого князівства Литовського до Корони Польської.

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва села пов’язана з природною особливістю русла річки Західний Буг і місцевих струмків, які окреслили тут територію для поселення у формі «уха» («вуха). Це добре відображено на деяких історичних картах, у т. ч. на карті Генерального штабу СРСР (1979 р.).

Інша версія виводить назву поселення від слова «устя» - місця впадіння струмка Бужок Олеський в річку Західний Буг. Обидві версії не суперечать між собою, а радше доповнюють одна одну[5].

Давні орендарі і власники села[ред. | ред. код]

У 1452 році королівські села Ушня і Комарів перейшли як застава до Матвія Снятина – львівського міщанина і райці (члена львівської міської ради). До нього ці маєтності посідав Олехно Черемоський – власник сусіднього села Черемошня.

Матвій Снятин повинен був виплатити попередньому орендареві-посесору Ушні і Комарова Олехнові Черемоському тридцяти заставних гривень. Водночас Олехно Черемоський виявився боржником мешканців Ушні і Комарова, бо не заплатив їм за виконану роботу 10 срібних монет. Сусіди не змогли особисто владнати цей спір і справу довелося розглядати у суді.

Олехно Черемоський, як і його наступники, не змирилися зі втратою свого впливу на село Ушню і неодноразово намагалися прилучити його до своїх володінь Вже у 1469 році село значиться серед королівських маєтностей, що перебували у користуванні Богдана Олехновича з Черемошні, а у 1498 році спадковими власники Черемошні та Ушні фігурують рідні брати Микола, Андрій і Фелікс Богдановичі (Черемоські).

За даними люстрації (податкового реєстру) 1515 року, що проводилася після спустошливого татарського набігу у 1512 році, Ушня мала 4 лани оброблюваної землі, тобто близько 80 га. Двома ланами володів Жоратинський, а ще двома – Андрій Богданович, співвласник Черемошні[6]. Ушня мала стільки ж ріллі, як і Черемошня, але більше, ніж сусідній Комарів.

У 1578 році власником Ушні був Миколай Сененський, а в першій половині XVII століття село перейшло до князів Вишневецьких, які сформували маєтковий ключ у складі містечка Білий Камінь, сіл Черемошня та Ушня. Під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького села сильно постраждали від нападів зрадливих спільників козаків — татарів. У 1649 році Ілько та Грицько Бинкарови з Ушні, Васько Пришляк і Федь з Черемошні присягали Яремі Вишневецькому, воєводі Руської землі, що внаслідок спустошення сіл, вимирання людей і забрання в неволю змогли зібрали з Ушні лише 14 зл. поборів, а з Черемошні – 15 зл.[7].

Населення[ред. | ред. код]

Особливо активно розвивалося село за часів Австрії в другій половині ХІХ століття. Якщо в 1869 році тут нараховувалося 1295 мешканців, то в 1900 році – 2070. На межі ХІХ-ХХ століть 1408 осіб визнавали себе римо-католиками, 579 – греко-католиками і 87 – юдеями. За розмовною мовою 1509 мешканців села були поляками, а 561 особа – українцями[8].

Частина мешканців села жила на присілках Хомець, Дубина, Варениця і За лугом.

Церква[ред. | ред. код]

У 1904 році в Ушні на місці дерев'яної споруджена кам'яна церква Введення в храм Пресвятої Богородиці та дзвіницю.

Центр греко-католицької парохії знаходився у Сасові, а римо-католицької у Білому Камені.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Панорама села Ушня з південного боку

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: ВПЗ с. Сасів. ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 24 червня 2021. 
  2. Прогноз погоди в с. Ушня. weather.in.ua. Погода в Україні. Процитовано 24 червня 2021. 
  3. а б Сасівська сільська рада
  4. Akta grodzkie i ziemskie. — T. 14 — S. 352. — № 2708 (лат.) (пол.)
  5. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення…С. 61-62
  6. Źrodła dziejowe… Cz. 1. — S. 158
  7. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення…С. 76
  8. Жуличі. Василь Пачовський: Збірник історико-краєзнавчих праць … С. 108
  9. Відомий золочів'янин Солило Роман Іванович. zolochiv.net. 5 серпня 2014. Процитовано 24 червня 2021. 
  10. Опис книги Романа Солила «Кульбабовий ангел. Галицьке писаніє. Книга перша». epicentrk.ua. Епіцентр. Процитовано 24 червня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]