Ферапонтів монастир
| Ферапонтів монастир | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Панорама Ферапонтіва монастиря | ||||
|
59°57′24″ пн. ш. 38°34′02″ сх. д. / 59.95667° пн. ш. 38.56722° сх. д.Координати: 59°57′24″ пн. ш. 38°34′02″ сх. д. / 59.95667° пн. ш. 38.56722° сх. д. | ||||
| Тип | монастир і пам'ятка архітектури[d] | |||
| Статус спадщини | світова спадщина ЮНЕСКО і об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd[1] | |||
| Країна |
 Росія | |||
| Розташування | Ферапонтово, Кирилівський район, Вологодська область | |||
| Конфесія | МП | |||
| Єпархія | Московська | |||
| Архітектурний стиль | архітектура Росії[d] | |||
| Засновник | прп. Ферапонт Білозерський | |||
| Засновано | 1398 | |||
| Реліквії | рака прп. Мартиниана, 9 древніх антимінсів XV-XVII ст. з собору Різдва Богородиці | |||
| Сайт | ferapontov-monastyr.ru | |||
  Ферапонтів монастир (Росія) | ||||
 | ||||
 Ферапонтів монастир у Вікісховищі | ||||
|
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №982982 (англ.) |
Ансамбль колишнього Ферапонтова монастиря — пам'ятка історії та культури федерального значення на території Кирилівського району Вологодської області (Росія). Являє собою унікальний пам'ятник історії, архітектури та стінопису XIV—XX ст., що дійшов до наших днів в архітектурному комплексі XV — XVII ст. Розташований в монастирі Музей фресок Діонісія є філією Кирило-Білозерського музею-заповідника. На підставі Указу Президента Російської Федерації від 2 квітня 1997 року монастир був внесений до Державного реєстру особливо цінних об'єктів культурної спадщини народів Російської Федерації. Сесія ЮНЕСКО внесла в 2000 році Ферапонтів монастир до списку Всесвітньої спадщини.[2]
Історія Ферапонтіва монастиря[ред. | ред. код]
Ферапонтів-Білозерський монастир був заснований святим Ферапонтом в 1398 році у вотчині князя Андрія Дмитровича Можайського, сина Димитрія Донського. Через 10 років Ферапонт залишив монастир своєму учневі Мартініану, тому монастир називався Ферапонтів-Білозерський Богородице-Різдвяний Мартініанів монастир. Ферапонтів монастир розташований за 20 км від м. Кирилова. Протягом 400 років був чоловічим монастирем. Спочатку монастир був невеликим і нечисленним, віддаленим від селищ і доріг. Число братії на початок XV сторіччя становило 10-15 ченців. Пізніше вздовж його стін проліг великий тракт на Архангельськ через Каргополь, по якій проходив торговий шлях на Північ, а також йшли прочани в Соловецький монастир. Розквіт духовної культури розпочався при ігумені Мартініані і його учні Іоасафі, архієпископі Ростовському. Тут створювалася житійна і філософська література. З насельників обителі у лику святих були прославлені: преподобні Ферапонт, Мартініан, Касіян Грек (в миру Костянтин, князь Мангупський, засновник Углицької Учемскої пустині). Розквіт господарської діяльності монастиря припав на час царювання Василя II Темного, Василя III. У монастир приїжджав цар Василій III зі своєю дружиною Оленою Глинської, щоб помолитися про дарування їм спадкоємця[3]. А пізніше їх син, Іван Грозний, вносив чималі суми грошей на розвиток обителі. У XVII і XVIII ст. для монастиря наступили важкі часи: траплялися пожежі і розграбування. Монастир постраждав від нападів польських загонів в 1614 році. За царським указом 1764 року були відібрані монастирські володіння. У XVII сторіччі монастирю судилося стати місцем ув'язнення опального патріарха Никона, який відбував тут 10-річне заслання, починаючи з 1666 року. Засланцями монастиря в різні періоди були митрополит Литовський і Київський Спиридон, а також святитель Арсеній Мацеєвич, митрополит Ростовський, розправа над яким відбулася з волі імператриці Катерини II. В 1798 році монастир був закритий, після чого в XIX сторіччі він став приходом Ферапонтівської волості. У 1904 році був відкритий жіночий монастир, який проіснував до 1925 року. Після вигнання насельниць богослужіння ще відбувалися до 1935 року, потім монастир увійшов до складу Кирилівського краєзнавчого музею. У 1974 році в монастирі був відкритий Музей фресок Діонісія. З 1989 року відновилися богослужіння Ферапонтівського приходу.
Архітектура і живопис[ред. | ред. код]
Архітектура монастиря унікальна за своєю давниною. Це єдиний в Росії комплекс стародавніх споруд дониконівського часу. Собор Різдва Богородиці (1490 рік) — це найдавніший кам'яний храм Російської Півночі, вся внутрішня поверхня якого має настільки ж древні фрески Діонісія (1502 рік). Архітектурний ансамбль складається з 4 церков (6 престолів): собор Різдва Богородиці; церква Благовіщення (1531 рік); церква преподобного Мартініана (1641 рік); надбрамна церква Богоявлення з боковим вівтарем преподобного Ферапонта (1650 рік); дзвіниці, Казенної і Трапезної палат.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постановление Совета Министров РСФСР № 1327 от 30.08.1960
- ↑ Russian Federation. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 13 серпня 2012.
- ↑ Ферапонтов монастырь в Вологодской области. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 13 серпня 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ферапонтов-Белозерский монастырь [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сайт Історико-просвітницького товариства «Спадщина Ферапонтова монастиря» [Архівовано 21 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ферапонтів монастир [Архівовано 27 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Музей фресок Дионисия [Архівовано 16 листопада 2006 у Wayback Machine.] (рос.)