Фердинандо I Медічі
| Фердинандо I Медічі | |
|---|---|
| італ. Ferdinando I de' Medici | |
 | |
| Народився |
30 липня 1549[1] Флоренція, Флорентійське герцогство |
| Помер |
3 лютого 1609[1] (59 років) Флоренція, Італія |
| Поховання | Cappella dei Principid |
| Діяльність | католицький священник, політик, меценат |
| Галузь | політика[2], управління[2] і меценатство[2] |
| Знання мов | італійська[2] і латина[2] |
| Суспільний стан | шляхтич[d][2] |
| Титул | Великий герцог |
| Посада | Кардинал-диякон |
| Конфесія | католицька церква[3] |
| Рід | Медічі |
| Батько | Козімо I Медічі |
| Мати | Елеонора Толедська |
| Брати, сестри | Bia de' Medicid, Лукреція ді Козімо Медічі, Ізабелла Медічі, Вірджинія Медічі, Princess Maria de' Medici of Tuscanyd, Giovanni de' Medicid, Garzia de' Medicid, Pietro de' Medicid, Джованні Медичі, Франческо I Медічі і Pedricco de' Medicid |
| У шлюбі з | Крістіна Лотаринзька[4] |
| Діти | Козімо II Медічі[5], Марія Маддалена Медічіd, Катерина Медічі, Карло Медічі[d], Клаудія де Медічі[5], Лоренцо Медічі[d][5], Елеонора Медічі[d], Франческо Фердинандо Медічіd і Філіппіно Медічіd |
 | |
Фердинандо I Медічі (італ. Ferdinando (Fernando) de' Medici, 30 липня 1549, Флоренція — 3 лютого 1609, Флоренція) — 3-й великий герцог Тосканський з 1587 до 1609 року. Правив після свого брата Франческо I Медічі.
Життєпис[ред. | ред. код]
Був сином Козімо I Медічі. Батько вирішив, що він зробить кар'єру у церкві. Тому у 1562 році Фердинандо став кардиналом. При цьому він брав активну участь у політичному житті Тоскани. У 1587 році його брата, Франческо, було отруєно. За однією з версій за цим стояв Фердинандо. Після загибелі брата Фердинандо домігся зняття з себе духовного сану й став новим великим герцогом Тосканським.
Багато в чому він проводив відмінну від брата політику. Всередині країні Фердинандо намагався вгамувати пристрасті, був менш тиранічним ніж його батько і брат. На зовнішній арені зробив кроки, щоб відновити вагу й вплив Тосканської держави. До того ж, він сприяв розвитку торгівлі та промисловості. За його часів значно піднявся рівень економіки. Фердинандо видав накази щодо терпимості відносно єретиків та євреїв. У 1592 році надав прихисток у Ліворно для іспанських євреїв, що втекли з Піренейського півострова. За наказом Фердинандо I були проведені значні іригаційні роботи, які покращили сільське господарство країни.
У зовнішній політиці дії Фердинандо були спрямовані на пошук інших союзників, окрім Іспанії та Священної Римської імперії. У 1589 році він встановив контакти з претендентом на французьку корону Генріхом IV Бурбоном, а у 1600 році видав за нього свою небогу Марію.
При цьому Фердинандо I намагався зберегти гарні стосунки і з Іспанією. Так, він багато в чому допоміг Філіпу III, королю Іспанії, у його боротьбі з алжирськими піратами. Водночас Фердинандо мріяв створити власну імперію на північному узбережжі Африки. Після невдачі цього плану в 1608 році була спрямована експедиція у Південну Америку. Тут в районі ріки Амазонки великий герцог хотів започаткувати нову колонію. Проте й ці задуми не здійснилися.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Христина (1565—1637), донька Карла III, герцога Лотаринзького
Діти:
- Козімо (1590—1621), чоловік Марії Магдалени, сестри імператора Священної Римської імперії Фердинанда II Габсбурга
- Катерина (1593—1629), дружина Фердинандо, герцога Мантуї
- Марія Магдалина
- Клод (1604—1648), дружина Фредеріко делла Ровере , в другому шлюбі ерцгерцога Леопольда V Габсбурга
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в http://www.treccani.it/enciclopedia/ferdinando-i-de-medici-granduca-di-toscana_%28Dizionario-Biografico%29/
- ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine4.html
- ↑ а б в Зведений список імен діячів мистецтва — 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Hibbert, Christopher (1979). «XXI». In Pelican History of Art. The Rise and Fall of the House of Medici. Penguin Books Ltd. pp. 279–281.
|
