Туризм в зоні відчудження Чорнобильської АЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є кандидатом на вилучення.

Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/11 січня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення.

Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.

До уваги номінатора: Будь ласка, повідомте автора цієї сторінки про номінацію, підставивши шаблон:
{{subst:папв|Туризм в зоні відчудження Чорнобильської АЕС|11 січня 2024}} ~~~~
на його сторінку обговорення.

Адміністраторам: вилучити · залишити · редагувати

Ця стаття потребує істотної переробки. Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати. Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія: Статті, що необхідно поліпшити.
Тому, хто додав шаблон: зважте на те, щоб повідомити основних авторів статті про необхідність поліпшення, додавши до їхньої сторінки обговорення такий текст:
{{subst:поліпшити автору|Туризм в зоні відчудження Чорнобильської АЕС|13 березня 2021}} ~~~~,
а також не забудьте описати причину номінації на підсторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити за відповідний день. (13 березня 2021)
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2021)

Чорно́бильське «ста́лкерство» — вид дослідження Чорнобильської зони відчуження, яке вимагає нелегального проникнення та багатоденного проживання за колючим дротом.[1]

Мета[ред. | ред. код]

Мета — відвідини покинутих людиною міст та сіл зони в атмосфері глибшого занурення. Нелегальний візит передбачає кількаденне відлюдництво, що дозволяє налаштуватись як на ритми природи, так і на ширше розуміння наслідків техногенних катастроф. Сприйняття підсилюється втомою багатокілометрового переходу, адреналіном та враженнями від відвідин закинутих локацій. Все це недоступно у форматі офіційного візиту, який передбачає недовгу прогулянку вдень разом з гідом та ночівлю в готелі міста Чорнобиль і, по суті, є звичайним туризмом.

Історія[ред. | ред. код]

Перші чорнобильські сталкери з'явились на початку 2000-х років.[2] За десять років, з розвитком широкосмугового інтернету, виходом серії відеоігор S.T.A.L.K.E.R., бумом блогерства та соцмереж явище стало масовим та відомим на весь світ. Нелегальні проникнення в Зону називають однією з найколоритніших особливостей сучасної України.[3] [4] [5] [6] Формат проникнення є як індивідуальним, так і груповим (3-5 чоловік). Тривалість сталкерського походу становить від 1 до 10 днів.

У 2010 році було прийнято рішення відкрити Зону для всіх бажаючих.[7] За наказом Міністра з надзвичайних ситуацій України Віктора Балоги були проведені радіологічні дослідження, напрацьовані картограми радіаційних рівнів, на базі яких сформували маршрути Зони для відвідувачів. Результати досліджень показали, що на території цих маршрутів в 30-кілометровій зоні можна перебувати до 4-5 днів без шкоди для здоров'я, а в 10-кілометровій зоні — 1 день. У грудні 2010 вийшов наказ МНС, який затвердив нові правила відвідування Зони громадянами України, іноземними делегаціями та окремими іноземцями, а також правила радіаційної безпеки, яких слід було дотримуватися при відвідуванні Зони.[8] У лютому 2011 правила були зареєстровані Мін'юстом України та вже в березні вступили в силу.[9] З цього моменту відкрився сезон туризму в Чорнобильській зоні за новою програмою.

Але вже в червні 2011 доступ туристів в Зону знову був закритий. Починаючи з 23 червня поїздки в Зону через туроператорів були тимчасово припинені за наказом української влади. МНС прокоментувала це тим, що Генпрокуратура подала протест на наказ МНС, яким було затверджено порядок відвідування зони відчуження.[10] Саме МНС визнало цей наказ законним. Рішення з даного спору повинен був винести суд. У вересні 2011 Чорнобильську зону остаточно закрили для туризму.[11] Однією із причин закриття екскурсій чиновники називали те, що отримані від туристів гроші не витрачалися на надання допомоги постраждалому району. За рішенням Окружного адміністративного суду Києва, наказ МНС був визнаний протиправним. Міністр з надзвичайних ситуацій відмовився судитися з прокуратурою і видав новий наказ з урахуванням її побажань.[12] У листопаді Балога заявив, що після реєстрації нового наказу Зону знову повинні відкрити для туризму.[13] 2 грудня 2011 зона відчуження знову стала доступною для відвідування в ознайомлювальних цілях.[14] За новим наказом, правила відвідування були знову посилені, і доступ в зону відчуження обмежений: «Для вчених, експертів, журналістів, міжнародного контролю і моніторингу Зона і далі залишатиметься доступною. Просто регламент візитів став більш вимогливим», — заявив В. Балога.[15]

У 2013 році було розпочато процес ліквідації агентства «Чорнобильінтерінформ».[16] Вже з середини 2013 року агентство не займалося оформленням доступу в Чорнобильську зону відчуження, а тільки володіло службовим готелем. Восени агентство «Чорнобильінтерінформ» було остаточно ліквідовано. В даний момент обов'язки агентства виконує ЧВК (Чорнобильський спецкомбінат).

У 2019 вийшов міні-серіал «Чорнобиль», що в черговий раз посприяло популяризації туризму в цій зоні.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Машина часу в Прип'яті. Як сталкери "повертаються" у 1986 рік. BBC News Україна (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
  2. ↑ Сталкер - екстремальний туризм в чорнобиль та місто Прип'ять в зоні відчуження | Чернобыль, Припять, зона отчуждения ЧАЭС (uk-UA) . Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  3. ↑ Tchernobyl 30 ans après : au coeur de la zone interdite. L'Obs (фр.). Процитовано 6 червня 2020.
  4. ↑ Reportage dans la zone interdite de Tchernobyl. Les Inrockuptibles (fr-FR) . 19 квітня 2016. Процитовано 6 червня 2020.
  5. ↑ I libri più belli dell'anno ve li consiglia Robinson. la Repubblica (італ.). 28 грудня 2019. Процитовано 6 червня 2020.
  6. ↑ Rep. rep.repubblica.it. Процитовано 6 червня 2020.
  7. ↑ http://chii.gov.ua/editions/herald/2010_52.pdf.
  8. ↑ Наказ МНС. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 22 березня 2021.
  9. ↑ Про затвердження Порядку відвідування громадянами України, іноземними делегаціями та іноземцями зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення. zakon.rada.gov.ua (укр.). 18 лютого 2011. Процитовано 22 березня 2021.
  10. ↑ Коментар прес-служби МНС. Архів оригіналу за 9 липня 2011. Процитовано 22 березня 2021.
  11. ↑ Чернобыльскую зону окончательно закрыли для туристов. OBOZREVATEL NEWS (рос.). 27 вересня 2011. Процитовано 22 березня 2021.
  12. ↑ Чернобыль снова станет туристической зоной. OBOZREVATEL NEWS (рос.). 12 жовтня 2011. Процитовано 22 березня 2021.
  13. ↑ Балога готов снова возить туристов в Чернобыль. ukraine.segodnya.ua (рос.). Процитовано 22 березня 2021.
  14. ↑ Зона отчуждения должна быть максимально доступной. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 22 березня 2021.
  15. ↑ Інтерв'ю Міністра надзвичайних ситуацій України Віктора Балоги агентству "Інтерфакс-Україна". Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 22 березня 2021.
  16. ↑ ЧернобыльИнтерИнформ » ЧОРНОБИЛЬ ТУР®. Офіційні екскурсії в Прип'ять. CHERNOBYL TOUR® - tours to Pripyat 2021. chernobyl-tour.com. Процитовано 22 березня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Туризм_в_зоні_відчудження_Чорнобильської_АЕС&oldid=41430356