Шморгун Євген Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шморгун Євген Іванович
Євген Шморгун
Є. Шморгун на Козацьких Могилах, с.Пляшева, 2007
Ім'я при народженні Євген
Народився 15 квітня 1940(1940-04-15) (84 роки)
Новожуків
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник, видавець, редактор, журналіст
Alma mater Рівненський державний гуманітарний університет
Мова творів українська
Напрямок твори для дітей і дорослих
Жанр повісті, оповідання, вірші
Magnum opus «Мова зела»
Премії імені Лесі Українки та ін.
Багато працює з молодими авторами, голова журі обласного літконкурсу «Перло многоцінне», відкритого обласного фестивалю власної дитячої поезії «Провесінь». Упорядник літальманахів творчих дітей Рівненщини «Проріст», «Наше коло».
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шморгун.

Євге́н Іва́нович Шморгу́н (нар. 15 квітня 1940, с. Новожуків, Рівненська область) — письменник, видавець, краєзнавець, громадський діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Дубенське медичне училище, Рівненський педінститут. Працював фельдшером, журналістом, керівником Рівненського обласного літоб’єднання і відповідальним секретарем Рівненської організації Національної спілки письменників України. Багато пише для дітей та юнацтва.

Лауреат літературних премій імені Лесі Українки (2000), імені Володимира Кобилянського (1997), імені Валер'яна Поліщука (1984)[1], імені Світочів (2007)[2], імені Леоніда Куліша- Зіньківа (2009)[3], імені Уласа Самчука (20013)[4]. Заслужений журналіст України.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор роману «Сніги непочаті» про середньовічну Волинь, повістей на античну тематику, оповідань та віршів про природу і рослинний світ Рівненщини.

Літературну діяльність розпочав на початку сімдесятих років, коли в журналі «Барвінок» з'явилося його оповідання «Грім». Невдовзі виходять книжки для дітей: «Зелені сусіди» (1978), «Що шукала білочка», «Дивосил-зілля» (1980), «Що сказав би той хлопчик» (1981), «Де ночує туман» (1984).

У 1989 році львівське видавництво «Каменяр» випустило збірку «Вогник-цвіт», а видавництво «Веселка» — повість про Гомера «Дорога до Іліон».

Євген Шморгун разом з відомим травознавцем на просторах Полісся виявив рідкісні рослини, позначивши на карті місця, де вони збереглися, аби забезпечити їх захист. З подорожніх нотаток складалися книги, серед яких «Мова зела» (про рослинну символіку України).

У 2007 році у видавництві «Азалія» (Рівне) налагоджено випуск тритомника вибраних творів Є. Шморгуна. У 2008 році з'явився третій том його творів / 1 том (486 с.), виданий у 7 книгах: «Забуті боги предків», «Мова зела», «Зелені сусіди», «Ключ-трава», «Казочки-розказочки», «Тиха радість»; 2 том (571 с.) включає повісті «Дорога до Іліона», «Не повтори мене», роман «Сніги непочаті», п'єсу «Кличу живих», есе «Шість століть Велигорських».

Автор книг:

  • Пересопниця: Трикнижжя / Є. Шморгун. – Рівне: Лапсюк В. А., 2013. — 372 с.
  • …І пітьма не здолала його: сторінка буття «Пересопницького Євангелія» / Є. Шморгун. — Рівне, 2011. — 164 с.
  • Біля темного берега: Записки на полях зошита моїх днів / Є. Шморгун. — Рівне: Лапсюк В. А., 2015. — 128 с.
  • Снігури : повість / Є. Шморгун. - Рівне, 2017.
  • Майва : записки на полях зошита моїх днів. - Рівне, 2020.

Як редактор видавництва «Азалія» благословив у світ книги кількох десятків авторів, зокрема і молодих, відкрив нові імена на літературній мапі області.

Був серед засновників літературно-краєзнавчого журналу «Погорина», що його випускає Рівненська письменницька організація.

Як голова редакційно-видавничої групи з випуску серії книг «Реабілітовані історією» підготував понад 30 книг і брошур про складні сторінки в історії Західної України, долю маловідомих борців за незалежність України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лауреати обласної літературної премії імені В. Поліщука // Премії Рівненщини за досягнення у сфері літератури, культури і мистецтва / уклад. Малишева Л., Матушевська Т. В. — Рівне : Зень О. — С. 64. — ISBN 978-966-25-24-05-5.
  2. ↑ На Рівненщині визначено четвертого лауреата літературної премії імені Світочів. Процитовано 5 лютого 2023.
  3. ↑ В усі віки найважча ноша — Слово: до 70-річчя від дня народження Є. І. Шморгуна: біобібліогр. покажч. — Рівне: Волин. обереги, 2010. — 52 с. — (Славетні земляки).
  4. ↑ Євген Шморгун // Сучасні письменники Рівненщини / упоряд Боровець Б.,Лимич А., Рибенко Л. — Рівне : Письменницька робітня «Оповідач». — С. 153—154. — ISBN 978-966-25-24-05-5.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шморгун_Євген_Іванович&oldid=41363167