Ядловський Іван Олексійович
| Ядловський Іван Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
18 червня 1846 Канів |
| Помер |
21 лютого 1933 (86 років) Канів, Київська область, Українська СРР, СРСР |
| Поховання | Канів |
| Діяльність | доглядач могили Тараса Шевченка |
| Термін | 1884–1933 роки |
Іва́н Олексі́йович Ядло́вський (* 18 червня 1846, Канів — † 21 лютого 1933, Канів) — сторож і доглядач могили Тараса Шевченка в Каневі в 1884–1933 роках.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 18 червня 1846 року у Каневі, підлітком зустрів тут Шевченка, пізніше брав участь у похованні поета на Чернечій горі. Потім троюрідний брат Тараса Шевченка Варфоломій Шевченко запропонував Івану Олексійовичу стати доглядачем Кобзаревої могили, на що той відразу погодився. Ядловський зобов'язувався доглядати за могилою Кобзаря 5 років, але цей термін виявився набагато більшим. Біля півстоліття він охороняв могилу поета, доглядав дерева і квіти біля неї. У цій справі йому допомагали діти.
У 1884 році Іван Ядловський з родиною (дружиною і п'ятьма дітьми) оселяється у правій половині хатини, збудованої поблизу поетової могили. У цій хаті доглядач жив до того часу, поки не збудував власну оселю під Тарасовою горою. Сім'я у нього була велика: шість синів і три доньки. В хаті під горою мешкала лише його родина, сам він майже завжди залишався в хаті, що стояла на самій Тарасовій горі.
Ядловський сам шив чоботи, плів ятері, в'язав сітки, вирізав ложки, ковганки, рублі для прасування, завжди привітно, благоговійно, знявши щапку з голови, зустрічав відвідувачів могили Шевченка, для кожного знаходив тепле, щире слово, часто годував їх, пригощав чаєм із запашних трав, пиріжками, які пекла його дружина Мелашка, а на згадку дарував людям ложки, зроблені у формі рибки, які вирізав сам. Люди були вдячні та довго пам'ятали гостинність господаря.
За час перебування на Тарасовій горі, охоронець Шевченкової могили зустрічав не тільки простих людей, а й відомих представників української культури і літератури. Серед них: Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Василь Стефаник, Сергій Єфремов, Симон Петлюра, Микола Біляшівський, Микола Лисенко, Ольга Кобилянська, Іван Труш, Володимир Винниченко, Борис Грінченко та багато інших.
З роками Іван Ядловський втратив здоров'я, але продовжував доглядати Шевченкову могилу. Так тривало до останніх днів його життя. Помер 21 лютого 1933 року на 87-у році життя. Про Ядловського письменник Семен Скляренко сказав, що «історія Ядловського — це історія могили поета»[1]. Виконуючи волю покійного, його поховали недалеко від могили Тараса Шевченка, а в 1936-у у зв'язку з будівництвом музею було розібрано його хату.
На надгробку Ядловського з бокової сторони напис:
- Сивенького,
- Старого дідуся
- Запам'ятали
- Люди на могилі.
- Він всіх гостей
- Привітно зустрічав,
- Знаходив кожному
- Слова ласкаві, щирі…
Пам'ять[ред. | ред. код]
Івану Ядловському присвячені
- оповідання «Сторож великої могили» С. Скляренка;
- нарис «Шевченкова могила» М. Коцюбинського;
- стаття «На Шевченковій могилі» М. Комарова;
- нарис «Могила Т. Г. Шевченка» О. Барвінського.
На честь Івана Ядловського названо одну із вулиць Канева.
Література[ред. | ред. код]
- В. О. Жадько. «Український некрополь». Київ, 2005. стор. 341 ISBN 966-8567-01-3.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 10.
- Шевченківський словник. — Т. 2. — К., 1978. — С. 402.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ядловський Іван Олексійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1064.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ядловський Іван Олексійович |
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Тарас Шевченко та Канівщина// Сайт Канева: kaniv.net