Янко Лесковар
| Янко Лесковар | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 грудня 1861 Валентіново |
| Помер |
4 лютого 1949 (87 років) Валентіново |
| Країна | Хорватія |
| Національність | хорват |
| Діяльність | письменник |
| Знання мов | хорватська[1] |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Лесковари |
| Батько | Іван Лесковар |
| IMDb | ID 1749085 |
Янко Лесковар (*Janko Leskovar, 12 грудня 1861 — 4 лютого 1949) — хорватський письменник епохи модернізму.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив зі збіднілої аристократичної родини Лесковарів. Народився у Валентіново (неподалік від кордону із сучасною Словенією) у 1861 році. Здобув професію викладача, після чого працював вчителем у провінційних містечках Хорватського загор'я — Преграда, Крапина, Карловац.
У 1906 році перебирається до Загребу, де також працює вчителем. У 1914 році повертається до рідного міста. Тут мешкав до самої смерті у 1949 році.
Творчість[ред. | ред. код]
У своїх новелах та романах Лесковар поглибив психологізм хорватського реалістичного роману. При цьому відчув помітний вплив творчості І.Тургенєва. Важливу роль у психологічному методі Лесковара отримав ліричний пейзаж, супутній подіям любовної історії.
У повістях початку 1890-х років описав життя провінційного інтелігента — безправного, рабськи залежного від шкільної і церковної влади («Думка про вічність», 1891 рік; «Катастрофа», 1892 рік).
Образ рефлексуючого героя, чесного і з благородними спонуками, але нездатного керувати ні особистою долею, ні громадською був в центрі роману «Розорений маєток» (1896 рік).
Тема нездійсненого кохання займає головне місце в романі «Тіні любові» (1897 рік) і в його новелістиці кінця 1890-х років. В оповіданні «Страждалець» (1900 рік) Лесковар намагався створити образ активного героя, проте нездатного на соціальний протест.
Джерела[ред. | ред. код]
- Янко Лесковар[недоступне посилання з серпня 2019]
- Янко Лесковар [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
- ↑ CONOR.Sl