Обжинки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Обжинки
Обжинки
Обжинки
Обжинки
Ким святкується Українці
Тип народно-православний
Дата кінець липня / початок серпня
Традиції обжинкова толока
CMNS: Обжинки у Вікісховищі

Обжинки — кінець жнив і святкування з цього приводу. Стародавній український народний звичай.

Про свято[ред. | ред. код]

У кінці липня близько Спаса (кінець липня і початок серпня) жнива закінчувалися[1]. До того часу обжинали майже всі господарі, в день Спаса вони приносили до церкви житні вінки; священик освячував їх разом з плодами[2] і хлібом, що був спечений з борошна нового врожаю[3]. Ці вінки ретельно зберігалися, і зерном з них засівали озимі поля…[2]

У день, коли скінчили жнива, дожали останню ниву, женці ходять по полю, збирають колоски, плетуть спільний вінок чи "квітку" (зележно від регіону) з того колосся і співають пісні. Сплетений з останніх колосків вінок накладали на голову найкращій жниці і, співаючи обрядових пісень, ішли з поля до подвір'я господаря. Він зустрічає женців із хлібом-сіллю, а потім запрошує до хати й частує обідом з горілкою. Вінок і сніп даються господареві в руки, а на Спаса їх несуть до церкви.

Велика збірка обжинкових пісень вміщена у збірнику Я. Головацького «Народні пісні Галицької та Угорської Русі» (1878). Обжинки і звичаї з ними пов'язані часто описував в своїх радіозамальовках і книгах журналіст Олександр Токар.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Килимник, 1963, с. 79, 86.
  2. а б Чубинський, 1993.
  3. Воропай, 1958, с. 143–148.