Пилка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пилка до дерева (ножівка)

Пи́лка[1], також пила́[2] — інструмент з множиною лез (зубів) для різання (розпилювання) твердих матеріалів (деревини, металу, пластику, каменю тощо). Також пилками називають інструменти, верстати і пристрої, що використовують пилку.

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово пилка походить з прасл. *pila (звідки також біл. піла, рос. і болг. пила, пол. рiɫа, чеськ. pila, словац. і словен. рíla), що вважається запозиченням з германських мов[3], пор. давн.в-нім. fîla, fîhala («напилок»), дав.-сакс. fîla, англ. file, нім. Feile. Споріднене з грец. πείκω («чешу», «стрижу», «дряпаю»), πικρός («гострий») і дав.-інд. piṃc̨áti («вирубує»). Також зіставляється з лит. peĩlis («ніж», співзвучне pielà, можливо є слов'янізмом), латис. peĩlis, прусськ. peile[4].

Історія[ред. | ред. код]

Розпилювання бруса, 1425 рік

Пилка є одним з прадавніх знарядь праці. Невеликі кременеві пилки застосовувалися вже в епоху неоліту (7-3 тис. років до н. е.)

Загальний опис[ред. | ред. код]

Пиляння дворучкою

Зазвичай пилку виготовляють у вигляді металевої пластини (чи набору елементів, як то ланцюгова пилка), на робочому прузі якої розташовані зубці. Проте існують пилки, різець яких зроблено на подобу абразивного напилення (наприклад алмазного — для різання каменю).

За характером руху розрізняють пилки:

  • ножівкові, у тому числі лобзики, ланцюгові та струнні — довге вузьке полотно, що здійснює зворотно-поступальні рухи;
  • дискові (циркулярні) — диск із зовнішнім різцем, що обертається на валу;
  • стрічкові — у вигляді замкнутої гнучкої стрічки, натягнутої між двома валами, що обертаються;
  • ланцюгові (застосовується в бензопилках) — окремий випадок стрічкової пилки;
  • кільцеві — у вигляді подовженого кільця, що приводиться в дрилем.

Ручні пилки бувають дворучні і одноручні. За конструкцією інструменту розрізняють:

  • кросневі — тонке полотно натягнуте між двома держаками;
  • ножівка — саме полотно має достатню міцність і пружність, щоб утримувати форму.

Для запобігання заклинюванню, зуби пилки розводять через один (рідко застосовується «потрійна розводка») в різні боки, завдяки чому збільшується ширина розрізу. Для цього використовують спеціальний інструмент — розводку, у вигляді щипців, рідше сталевої пластини з прорізами. З цією ж метою зубам, в поперечному перерізі, надають форми трапеції, або розклепують їх. Залежно від матеріалу, для якого призначена конкретна пилка, підбирають оптимальну форму, довжину і ширину зубів, додаткові елементи (прорізи в дисках, накладки на зуби) і швидкість руху інструменту.

Ланцюгові та струнні пилки (в тому числі з нанесеним алмазним напиленням) використовуються в хірургії для пиляння костей. Завдяки своїй малій вазі і розмірові, такі пилки знайшли застосування в туризмі й комплектуванні військових.

При поперечному пилянні дерева, зуби пилки розривають волокна і розпушують розріз, через що деревина на місці зрізу здатна поглинати більше вологи. Там де це є небажане, (наприклад, при зведенні будівель з дерева) замість пилки використовують сокиру або долото.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пилка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Пила // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  4. М. Р. Фасмер. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Григорьев М. А. Справочник молодого столяра и плотника:Учебн. пособие для профтехучилищ. — 2-е изд. — М. : Лесная промышленность, 1984. — 239 с. — 70000 прим.
  • Менделевич И. Р. Плотничные и столярные работы. — М. : Стройиздат, 1950. — 320 с. — 20000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]