Море Саву

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Саву)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Море Саву

9°32′23″ пд. ш. 122°00′12″ сх. д. / 9.53972222224997779° пд. ш. 122.00333333335778718° сх. д. / -9.53972222224997779; 122.00333333335778718
Площа 104 000 км²
Найбільша глибина 3 475 м
Середня глибина 1 683 м
Солоність 34
Мапа
CS: Море Саву у Вікісховищі

Са́ву — море в Тихому океані між островами Флорес, Сумба і Тимор Малайського архіпелагу. Площа становить 104 тисячі км², середня глибина — 1 683 м, максимальна глибина — 3 475 м. Температура води на поверхні від 26 °C в серпні до 28 °C в лютому, на дні близько 3 °C. Солоність води — близько 34 ‰. Припливи неправильні, подобові (до 2 м).

Найбільший порт — Купанг — столиця індонезійської провінції Східні Малі Зондські острови.

Клімат[ред. | ред. код]

Акваторія моря лежить в субекваторіальному кліматичному поясі[1]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. У літньо-осінній період часто формуються тропічні циклони[2].

Біологія[ред. | ред. код]

Акваторія моря належить до морського екорегіону Малих Зондських островів центральної індо-тихоокеанської зоогеографічної провінції[3]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до індо-західнопацифічної області тропічної зони[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  2. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  3. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  4. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Література[ред. | ред. код]

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 406(рос.)