Субкультура
Субкультýра — форма (або ж тип) культури, що має відповідну систему символів і цінностей (тобто норм, стандартів, ідеалів та переконань), що відрізняють певну соціальну групу від більшості членів суспільства. У антропології — група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки.
Субкультура (лат. sub — під чимось, лат. cultura — обробіток, виховання, розвиток) — у найширшому розумінні, частина всього, що створено людським суспільством: це будь-яка група у складі більшої, збірної культури, члени якої мають інтереси, що відрізняються від інтересів тих, хто належить до основного річища культури. У вужчому розумінні, субкультура — це будь-яка відмінна за стилем та ідентичністю група.[1]
Субкультура — це система цінностей, установок, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від пануючої в суспільстві культури, хоча й пов'язана з нею. Членство в таких субкультурах надає відчуття ідентичності і забезпечує певну компенсацію «невдач» в звичайному суспільстві. Одна з складностей, що пов'язана з використанням поняття субкультури, полягає в тому, що воно передбачає існування ідентифікованої пануючої культури, однак фрагментація сучасного суспільства робить ідентифікацію такої культури проблематичною. Постмодерне суспільство складається з великої кількості субкультур, які відрізняються одна від одної своїми життєвими стилями.[2]
Культура та субкультура[ред. | ред. код]
Пристосовуючись до мінливих реалій життя, культура безперервно розвивається. Культуру розглядають як модель для дійсності і саму дійсність. Зміни у культурі виникають через взаємодії між окремими особами. Окремі особи — це творіння і водночас творці культури. У результаті переговорів суспільство досягає консенсусу щодо сенсів. Проте беруть участь у цих переговорах і впливають на зміни не конкретні особи, а підгрупи та субкультури. Субкультури — головні складові соціальної взаємодії, на рівні яких і виникає оновлення культури. Ці ідеї асимілюються суспільством в міру того, як вони отримують ширше визнання. Субкультури містять системи внутрішніх правил (групові правила і стандарти), які дозволяють їхнім членам ідентифікуватись один з одним. Субкультури можна розглядати як властиві поколінням загальні форми ідентифікації, які перетинаються з іншими маркерами колективної ідентичності, як-от раса, стать, клас, сексуальна орієнтація. Культурний консенсус з'являється тоді, коли члени субкультурної групи мають спільні погляди. У широкому розумінні, субкультура — це будь-яка група у складі більшої, збірної культури, члени якої мають інтереси, що відрізняються від інтересів тих, хто належить до головного річища культури. У вужчому розумінні це — будь-яка відмінна за стилем та ідентичністю група.
Як розпізнати субкультуру[ред. | ред. код]
- Субкультурам притаманні суворі внутрішні вписки і заходи, спрямовані на остракізацію, які забезпечують їхню стійкість.
- Субкультурам властивий структурований процес навчання, протягом якого кандидати вчаться, як стати членами.
- Субкультурам притаманний дуже виразний ступінь автентичності, який творить настільки міцні суспільні межі, що групу можна назвати субкультурою. Майбутні члени мають показати досвідченим членам, що вони зрозуміли альтернативні правила, що вони — «свої».
- Субкультури формуються навколо добровільних об'єднань.
- Субкультури творять власні субінтерпретації норм загалу — вони або повністю відкидають їх на користь власних, або трішки їх змінюють, щоб надати сенсу способові життя своєї субкультури. Жодна субкультура як така не є відхиленням. Групі, що певним чином відходить від норми, притаманний активний процес залучення нових членів. Вони формуються навколо єдиного харизматичного символу чи літератури.
Види субкультур[ред. | ред. код]
Субкультурні групи бувають двох типів:
- Всеохопна інституція — це соціальний простір, у якому члени субкультури живуть і працюють із однодумцями — відрізані від загалу. Вони живуть замкнуто і відокремлено. Це — втеча від суспільства.
- Діяльність у суспільстві — тип, протилежний до першого. Його члени не схвалюють правил загалу, але діють у його межах. Це — навернення суспільства. Протистояння.
Інший погляд на відмінності серед субкультур виділяє такі два типи: естетична субкультура й опозиційна субкультура. Естетична субкультура просто відрізняється від культури загалу. Натомість опозиційні субкультури протистоять певним суспільним інститутам або звичаям.
Досліджуються особливості субкультур різних суспільних груп:
- Субкультура людей похилого віку — групи, яка має свої цінності, установки, яка об'єднана специфічними (в силу віку) інтересами, які визначають їх сприйняття світу. Люди похилого віку як культурна група і притаманні їй дискурсивно-концептні форми діяли та продовжують діяти в різних культурних періодах − від архаїчних до сучасних;[3]
- Кримінальна та пенітенціарна субкультура (або тюремна; субкультура засуджених, що перебувають в містах позбавлення волі).
- Кримінальна субкультура, яка визначається як система групових цінностей, інтересів, звичаїв, традицій, норм і правил поведінки, які обумовлюють регулювання неформальних відносин в середовищі злочинців, включаючи й середовище засуджених, що відбувають кримінальне покарання в вигляді позбавлення волі.
- Пенітенціарна субкультура — вид кримінальної субкультури, обумовлений з однієї сторони — системою впливу держави на засуджених, що відбувають покарання в містах позбавлення волі, включаючи створення для них умов регулювання відбуття покарання, з іншої — вимушеним прагненням пристосуватися, забезпечити особисту безпеку, самоутвердиться в цій специфічній суспільній групі, де формується притаманна їй система цінностей, понять, звичаїв, що регулюють взаємовідношення в локальному просторі пенітенціарної установи.[4]
- Кримінальна субкультура, яка визначається як система групових цінностей, інтересів, звичаїв, традицій, норм і правил поведінки, які обумовлюють регулювання неформальних відносин в середовищі злочинців, включаючи й середовище засуджених, що відбувають кримінальне покарання в вигляді позбавлення волі.
Відмінності між субкультурами[ред. | ред. код]
- Одні субкультури пов'язані з територією, а інші — ні.
- Одні мають систему підготовки нових членів, інші ж — ні.
- Одні займаються залученням нових членів, інші — ні.
- Одні субкультури ієрархічні, інші ж — ні.
- Одні вдаються до повстання, інші — до протистояння або ізоляції.
Причини формування субкультури[ред. | ред. код]
Групи субкультур формуються через потребу втечі від загалу і намагаються знайти нове значення речей — вони постають з колективної і майже стихійної потреби по-новому визначити щось важливе для суспільства. Люди у пошуках розв'язань знаходять інших із подібними проблемами і починають усвідомлювати, з якою субкультурою вони хочуть себе ідентифікувати. Долучатися до неї чи ні — то справа кожного зокрема. Адже слід зважити на можливість остракізації з боку загалу.
Щоб вирішити суперечності в основній культурі, якщо вона вже не забезпечує наступне покоління дієвою ідеологією, субкультура набирає форми у власній музиці, моді та ритуалах, які здатні творити. Теорія просотування стверджує: напрямки творяться на вершині суспільної структури, а потім «просотуються» на інші рівні. Наприклад, вершиною структури можуть бути модельєри, моделі, рекламні агентства та відомі особистості. Молодь отримує інформацію з телепередач про моду, музичних кліпів та журнальних реклам.
Теорії формування субкультур[ред. | ред. код]
- Субкультуру визначають з марксистського погляду у контексті класу.
- Субкультуру визначають з марксистського погляду, але без класової структури.
- Субкультуру визначають як протистояння гегемонії — це субкультура на вищому рівні.
- Пост-структуралісти визначають субкультуру як індивідуальне або групове протистояння. У 70-их роках пост-структуралісти розглядали вищий клас як такий, що горне до себе робітників, і тим мотивує їх разом із нижчим класом ставати заможнішими. З цього і виникла субкультура — щоб вирішити конфлікти між класами. Спільним тут є протистояння домінантній культурі. Якщо культура — це суспільне творіння, відтворення сенсу, значення та свідомости, то домінантна культура мусить бути найпоширенішою культурою — культурою, якій все до снаги.
Роль мистецтва у молодіжних субкультурах[ред. | ред. код]
Вся молодіжна культура побудована на використанні досягнень "високого мистецтва". Свій розвиток вона "розпочала" наприкінці ХХ ст., яка реалізувалась у трьох сферах буття, які не мають прямого стосунку до соціального устрою. Однією з таких сфер є мода, чиї темпи змін часто не відповідають можливостям виробництва, а іншою - музичні ритми.
Мода швидко та активно заявила про себе, як про важливий елемент сучасної культури, молодіжної зокрема!
Майбутнє субкультур[ред. | ред. код]
Процес суспільної реінтеграції відбувається через перетворення субкультури на товар або через інтелектуальну стагнацію. Деякі групи можуть досягти стану, коли вони вважають себе культурою. Ті, що відходять від групи, реінтеґруються у суспільство. В міру того, як споживання альтернативних культур зростає, субкультури вливаються у головне річище. Тож молодь, щоб залишатися іншою, мусить постійно створювати для себе нову ідентичність. Медіа так швидко забезпечують нас величезним масивом інформації, що нові субкультури поглинаються ними майже в самому зародку. Перенасиченість ЗМІ може ліквідувати існування молодіжної субкультури. А це б означало кінець креативності, яка дуже важлива на цьому етапі життя. Культура знову й знову використовує нею створене — те, що колись належало альтернативним субкультурам, відроджується у головному річищі, як от ретро, рейв і панк. За допомогою засобів масової комунікації, наприклад, друкованих медіа та телебачення, домінантна культура вбирає в себе культуру, яка тільки-но з'являється. Згідно з теорією гегемонії, ті, чия ідеологія домінує, постійно забезпечують загальну згоду зі встановленим суспільним порядком. Найпоширеніші суспільні цінності з часом змінюються у міру того, як члени опозиційних другорядних груп включаються до домінантної культури. Таким чином, зазвичай без жодних збоїв, підтримується суспільний порядок, а контроль домінантної групи якщо і змінюється, то поступово. Внаслідок розвитку поняття гегемонії, виникла концепція залишкової та культури, яка тільки-но з'являється:
Залишкова культура — це витвір попередньої суспільної формації, яка залишається частиною домінантної культури, але збереглася як анахронізм.
Культура, яка тільки-но з'являється, містить нові значення, цінності, звичаї та досвід, які можуть бути альтернативними або опозиційними до домінантної культури.
Домінантна культура ефективно всотує ці культури до гегемонної — відбувається процес їхнього включення. Інколи, включивши таку культуру, домінантна культура змінюється.
За певними обставинами субкультура може перетворюватися в контркультуру — сукупність соціально-культурних установок, які протестно негативно орієнтовані по відношенню до цінностей домінуючої культури та навіть протистоїть цій культурі.
Соціологи Пол Ходкінсон та Вольфган Дейке у своєму дослідженні "Молодіжні культури: сцени, субкультури та племена" підважують термін "субкультура" та концептуалізують та визначають молодіжний рух як нео-плем'я[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Деякі приклади субкультур[ред. | ред. код]
- Бітники
- Анімешники
- Хіп-хоп
- Офніки
- Неформали
- Скінхеди
- Панки
- Готи
- Хіпі
- Емо
- Байкери
- Металісти
- Графітери
- Тактична субкультура
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Субкультура // Енциклопедія освіти / Академія пед. наук України; головний редактор. В. Г. Кремінь. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — С. 884. ISBN 978-966-667-281-3.
- ↑ Аберкромби Н., Хилл С., Тернер Б. С. Социологический словарь / пер. с англ., под ред. С. А. Ерофеева. — М: Экономика, 2004. — С. 325.
- ↑ Сорокопуд Мария Сергеевна. Субкультура пожилых людей: философско-методологический анализ: дис. … канд. филос. наук : 24.00.01 — Теория и история культуры / Сорокопуд Мария Сергеевна ; Белгородский государственный национальный исследовательский університет. — Белгород, 2016. — 130 с.
- ↑ Анфиногенов Василий Анатольевич. Субкультура осужденных и ее влияние на их поведение в условиях изоляции. по специальности: дис. … канд. юр. наук : 12.00.08 — теория и история права и государства; история учений о праве и государстве ; Саратовская государственная юридическая академія. — Саратов, 2016. — 215 с.
- ↑ Youth Cultures: Scenes, Subcultures and Tribes. CRC Press (англ.). Процитовано 7 травня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Субкультура // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 442.
- Кравченко А. И. Культурология: Учебное пособие для вузов. — 3-е. — Москва, 2001.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Young Space» — журнал о молодежной культуре и работе с молодежью
- Молодіжні субкультури — Часопис Ї № 38
- Disjuncture and Difference in the Global Economy
- Молодіжні субкультури
- http://margenta.ru/zabriski/luks.htm
- http://www.subcult.ru
|