Сікстинська Мадонна
| італ. Madonna Sistina | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Рафаель Санті |
| Час створення: | 1514 |
| Розміри: | 265 × 196 см |
| Висота: | 269,5 см |
| Ширина: | 201 см |
| Матеріал: | олія на полотні |
| Жанр: | сакральне мистецтво[4] |
| Зберігається: | Дрезден, Німеччина |
| Музей: | Дрезденська картинна галерея |
 «Сикстинська Мадонна»у Вікісховищі | |
_-_1512-1513.jpg)
«Сикстинська Мадо́нна» — картина Рафаеля. Перебуває в Галереї старих майстрів у Дрездені, придбана 1754 року з П'яченци Августом III Фрідріхом за близько 20 000 цехінів (70 кг золота). Розмір: 265×196 см. Є одним з найвідоміших творів італійського Ренесансу. Виконана ця картина близько 1512–1514 років на замовлення церкви святого Сикста у П'яченці, звідси і її назва.
Під час Другої світової війни гітлерівське керівництво заховало картину разом з іншими цінними творами в сховищах. В травні 1945 року радянські війська знайшли «Мадонну» у штольні неподалік від Дрездена. Після війни картина була на реставрації в Москві, а 1955 року її повернули разом з іншими картинами у Дрезден. Цей дивний образ добре знали і в минулому.
Історія створення[ред. | ред. код]
Величезне за розмірами (256 x 196 см) полотно Рафаель створив для вівтаря церкви монастиря Святого Сикста в П'яченці на замовлення папи Юлія II. Існує гіпотеза, що картина була написана в 1512—1513 роках на честь перемоги над французами, що вторглися в Ломбардію в ході Італійських воєн, і подальшого включення П'яченци до складу Папської області.
Що вельми незвично для початку XVI століття, матеріалом слугувала не дошка, а полотно. Це може свідчити про те, що полотно планували використовувати як хоругву (якщо тільки вибір матеріалу не пояснюється великими габаритами твору).
У XVIII столітті поширилася легенда (не підтверджена історичними документами), що Юлій II замовив полотно Рафаелю для своєї гробниці і що моделлю для Мадонни була кохана Рафаеля Форнаріна, для Сикста — сам папа Юлій (племінник Сикста IV), а для святої Варвари — його племінниця Джулія Орсіні. Прихильники теорії, що полотно створювалося для папської гробниці, звертають увагу на те, що жолуді на ризі Сикста явно стосуються цих двох пап з роду делла Ровере (rovere перекладається як «дуб»).
Водночас на створення образу саме для церкви у П'яченці вказує те, що її покровителями завжди вважалися свв. Сикст і Варвара, зображені на цьому полотні. Образ вдало вписався в центральну частину апсиди церкви в П'яченці, де слугував своєрідною заміною відсутнього вікна.
Опис[ред. | ред. код]
На картині зображені Мадонна з немовлям в оточенні папи Сикста II і Святої Варвари по боках із двома янголятами, що дивляться знизу вверх на сходження Бога. Фігури утворюють трикутник. Розкрита по боках завіса зайвий раз підкреслює геометричну продуманість композиції. Це один з перших творів, в якому глядач незримо виявляється вписаним у композицію: здається, що Мадонна спускається з небес прямо назустріч глядачеві та дивиться йому в вічі. В образі Марії гармонійно поєднані захват релігійного тріумфу (художник повертається до ієратичності композиції візантійської Одигітрії) з такими загальнолюдськими переживаннями, як глибока материнська ніжність і окремі ноти тривоги за долю немовляти.
Інше[ред. | ред. код]
Таємна влада матері, що несе свою дитину людям, століттями хвилювала та бентежила серця. Недивно, що Мадонну постійно копіювали. Наприклад, в українському містечку Бучач в тимпані костелу Успіння Пресвятої Богородиці є копія «Сикстинської Мадонни» Рафаеля.[5]
Література[ред. | ред. код]
- Claudia Brink/ Andreas Henning (Hrsg.): Raffaels Sixtinische Madonna. Geschichte und Mythos eines Meisterwerks, Berlin 2005
- Andreas Henning: Raffaels Transfiguration und der Wettstreit um die Farbe. Koloritgeschichtliche Untersuchung zur römischen Hochrenaissance, Deutscher Kunstverlag, München 2005, ISBN 3-422-06525-3, zugl.: Berlin FU Diss. 2002
- Theodor Hetzer: Die Sixtinische Madonna, Verlag Urachhaus, Stuttgart 1991
- Michael Ladwein: Raffaels Sixtinische Madonna. Literarische Zeugnisse aus zwei Jahrhunderten, Pforte-Verlag, Dornach 2004, ISBN 3-85636-159-6
- Marielene Putscher: Raphaels Sixtinische Madonna. Das Werk und seine Wirkung, Hopfer, Tübingen 1955, zugl.: Hamburg Univ. Diss. 1955, 1. — Textband und 2. — 195 Blätter (in einer Mappe)
- Michael Rohlmann (Hrsg.): Raffaels Sixtinische Madonna, in: Römisches Jahrbuch der Bibliotheca Hertziana Jg. 30 (1995), S. 221—248
- Angelo Walther: Raffael, die Sixtinische Madonna, Seemann, Leipzig 2004, ISBN 3-86502-100-X
- Giorgio Vasari, Leben der ausgezeichnetsten Maler, Bildhauer und Baumeister, von Cimabue bis zum Jahre 1567, Übersetzung von Ludwig Schorn und Ernst Förster, Stuttgart 1843, Bd.3/I
- Варшавський А. С. Долі шедеврів. — Київ: Веселка, 1988. — С. 105—127
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сікстинська Мадонна |
|
| |||||||||||||||||||
