Часопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Часо́пис — термін, що може вживатися в значеннях «періодичне видання», «журнал», «газета»[1]. У будь-якому значенні «часопис» є різновидом серіального видання[2], може мати політичний, науковий або літературно-мистецький характер.

Слово «часопис», вочевидь, запозичене з чеської мови у першій половині XIX століття[3], де з'явилося як калька з нім. Zeitschrift («часопис», «журнал»), утвореного від Zeit («час») + Schrift («письмо»). Своєю чергою, німецький відповідник теж є калькою від лат. chronographicon («журнал», «щоденник», «хроніка») — адаптації грец. χρονογραφικόν — від χρόνος («час») + γράφω («пишу»)[4].

«Часопис» чи «журнал»?[ред. | ред. код]

Попри іншомовне походження, лексема позірно сприймається мовцями як питомо українська, утворена від основ час і писати (пор. літопис, рукопис, перепис тощо) й накидається пуристами як прийнятніша для вживання в українській, ніж «журнал», що походить від французького le journal — «газета» (дослівно — «щоденний», від le jour — день). Останній термін у процесі запозичення змінив своє первинне значення: так, французькою «журнал» називається la revue ([ревю]), якщо йдеться про збірку художніх творів, критичний, науковий чи політичний огляд , або le magazine ([маґазін]) — ілюстроване видання. І лише шкільний журнал, або ж журнал для запису спостережень (облавковий, корабельний тощо), звучить французькою як «журнал» (le journal). Але водночас багатозначність слова «часопис» викликає невизначеність, обмеженою є і його словотворча змога[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Часопис // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Типологічні моделі серіальних видань. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 2 грудня 2016. 
  3. а б ЧАСОПИС — ГАЗЕТА — ЖУРНАЛ. Архів оригіналу за 9 лютого 2015. Процитовано 9 лютого 2015. 
  4. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

Джерела[ред. | ред. код]