Аборти в Бельгії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Правовий статус абортів у світі:
   Легальний
   Легальний при зґвалтуванні та за медико-соціальними показниками
   Легальний у випадках (або заборонений, окрім випадків) зґвалтування, медико-соціальних протипоказань
   Заборонений, окрім випадків зґвалтування та медико-соціальних протипоказань
   Заборонений, окрім випадків загрозі життю жінки та при наявності психічних і патологічних протипоказань
   Заборонений без виключень
   Відмінності за регіонами
   Відсутні дані

Аборти в Бельгії повністю легалізовані починаючи з 4 квітня 1990 року.[1] Аборти легальні до 12 тижнів після запліднення (14 тижнів після останньої менструації)[2][3], і жінка повинна пройти консультації впродовж 6 днів до аборту, а потім лікар повинен стежити за її здоров'ям упродовж кількох тижнів після процедури. Пізніші строки абортів дозволені, якщо є ризик для життя жінки або плід може народитися з дефектами. Станом на 2009 рік кількість абортів становила 9,2 на 1000 жінок віком 15-44 років.[4]

Лібералізація законодавства про аборти 1990 року

[ред. | ред. код]

До 1990 року Бельгія залишалася однією з небагатьох європейських країн, де аборти були під забороною. Однак, їх можна було неофіційно робити (й навіть отримати відшкодування з фондів медичного страхування), коли їх реєстрували як «вишкрібання». Підраховано, що тоді кожного року проводили 20000 абортів (у порівнянні з 100 000 живонароджень).[5]

Коли Закон про лібералізацію абортів прийняли, то це викликало суперечки серед багатьох бельгійців.[6] На початку 1990 року, попри протидію християнської партії, коаліція соціалістичної та ліберальної партій прийняла закон, який частково лібералізував законодавство про аборти в Бельгії. Бельгійські єпископи звернулися до населення з публічною заявою, у якій виклали своє доктринальне та пастирське неприйняття закону. Вони попереджали бельгійських католиків, що будь-яка особа, задіяна «ефективно і безпосередньо» у вчинення абортів, «виключає себе з церковної спільноти». Мотивований сильною позицією бельгійських єпископів, король Бодуен 30 березня повідомив прем'єр-міністрові, що він не може підписати закон, не порушивши своєї совісті як католик.[7] Оскільки закони не набирають чинності без королівського підпису, то його відмова підписати могла викликати конституційну кризу.[8] Однак, проблему вдалося вирішити шляхом угоди між королем і прем'єр-міністром Мартенсом, згідно з якою Бельгійський уряд оголосив короля неспроможним виконувати обов'язки, взяв на себе його повноваження і ухвалив закон, після чого наступного дня парламент проголосував за те, щоб відновити короля на його посаді.[9][10][11][12][13] У Ватикані охарактеризували дії короля як «благородний і сміливий вибір», продиктований «дуже сильною моральною совістю».[14] Інші вважали дії Бодуена «не більш як жестом», оскільки його відновили на посаді короля всього через 44 години після відсторонення від влади.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Belgian King, Unable to Sign Abortion Law, Takes Day Off. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Termination of Pregnancy/Abortion in Belgium. Angloinfo Brussels. Angloinfo. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 8 червня 2016.
  4. World Abortion Policies 2013. United Nations. 2013. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 3 березня 2014.
  5. Belien, Paul (2005). A Throne in Brussels: Britain, the Saxe-Coburgs and the Belgianisation of Europe. Devon: Imprint Academic. с. 292–293. ISBN 1-84540-033-X.
  6. Belgium Eases Its Abortion Law. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  7. Hubert, Vivian; Green, Howard (1 березня 2000). New History of Christianity. Continuum International Publishing Group. с. 389. ISBN 978-0-8264-1227-0. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 7 січня 2012.
  8. Barker, Eileen (15 квітня 2010). The Centrality of Religion in Social Life. Ashgate Publishing, Ltd. с. 76. ISBN 978-1-4094-0343-2. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 7 січня 2012.
  9. Wilsford, David (1995). Political Leaders of Contemporary Western Europe. Greenwood Press. с. 30. ISBN 978-0-313-28623-0. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  10. Roberts, Geoffrey K.; Hogwood, Patricia (2003). West European Politics. Manchester University Press. с. 84. ISBN 978-0-7190-5421-1. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  11. Witte, Els; Craeybeckx, Jan; Meynen, Alain (2010). Political History of Belgium. VUB University Press. с. 266. ISBN 978-90-5487-517-8. Архів оригіналу за 3 січня 2016. Процитовано 17 серпня 2017.
  12. Encyclopedia of World Constitutions. Facts on File. 2006. с. 92. ISBN 978-0-8160-6078-8. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  13. Sandro Magister, "Obama's Pick for Vice President Is Catholic. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 17 серпня 2017.
  14. Pope Prays at Tomb of Abortion Foe. Associated Press. 4 червня 1995. Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 17 серпня 2017.

Шаблон:Аборти у Європі