Вулиця Максима Берлинського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Максима Берлинського
Київ
Вулиця Максима Берлинського
Місцевість Сирець
Район Шевченківський
Назва на честь М. Ф. Берлинського
Колишні назви
882-а Нова, Армавірська, Максима Берлінського
Загальні відомості
Протяжність 920 м
Координати початку 50°28′20″ пн. ш. 30°26′22″ сх. д. / 50.472417° пн. ш. 30.439694° сх. д. / 50.472417; 30.439694Координати: 50°28′20″ пн. ш. 30°26′22″ сх. д. / 50.472417° пн. ш. 30.439694° сх. д. / 50.472417; 30.439694
Координати кінця 50°28′49″ пн. ш. 30°26′37″ сх. д. / 50.48028° пн. ш. 30.443833° сх. д. / 50.48028; 30.443833
поштові індекси 04060
Транспорт
Найближчі станції метро  «Дорогожичі»,
 «Сирець»
Тролейбуси Тр 23 (по вулиці Щусєва);
6 (по Ризькій вулиці);
19 (по вулиці Ольжича)
Найближчі залізничні станції з. п. Сирець
Рух односторонній, від вул. Ольжича до Ризької
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі Спорткомплекс «Сирець»
Державні установи Державна науково-педагогічна бібліотека України
Медичні заклади Київський міський центр крові
Заклади культури бібліотека ім. Котляревського (№ 4)
Аптеки «Інтерфарм» (№ 15)
Парки Сирецький парк
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10084
У проєкті OpenStreetMap r2177712
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Максима Берлинського у Вікісховищі

Ву́лиця Макси́ма Берли́нського[1] — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Сирець. Пролягає від Ризької вулиці до вулиці Ольжича.

Прилучаються вулиці Щусєва, Юрія Глушка, Володимира Сальського.

Історія[ред. | ред. код]

Виникла наприкінці 1940-х років, мала назву 882-а Нова вулиця, з 1953 року — Армавірська[2], на честь міста Армавір. Сучасна назва на честь Максима Берлинського, одного з перших дослідників історії Києва, археолога, педагога — з 1962 року[3].

Забудова[ред. | ред. код]

Збереглась забудова початку 1950-х років, зокрема, типовий продуктовий магазин в садибі № 8. На фронтоні громадської будівлі № 15 бетонним ліпленням вказана дата спорудження — 1953 рік. В сусідньому будинку була баня. Частина споруд зведена німецькими військовополоненими Сирецького табору.

У 1967 році переїхала в нове приміщення в будинку № 4 Бібліотека імені Івана Котляревського, заснована ще у 1951 році в садибі по вул. Вавилових, 18.

Пам'ятники та меморіальні дошки[ред. | ред. код]

На будинках № 6 та № 27 встановлено анотаційні дошки, на честь історика Максима Берлинського, іменем якого названо вулицю. Дошки виготовлено з граніту (архітектор Валентина Шевченко), відкрито у лютому 1966 року.

Також біля будинку № 9, де раніше розташовувалося будівельне технічне училище № 24 (зараз тут Державна науково-педагогічна бібліотека України), у 1959 році було встановлено пам'ятник В. І. Леніну[4], у 1991 році він був демонтований.

Пам'ятки історії[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За текстом рішення 1962 року про найменування — вулиця Максима Берлінського.
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 29 грудня 1953 року № 2610 «Про найменування міських вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 674. Арк. 104–113. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 грудня 1962 року № 2216 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 169. Арк. 28–34. [Архівовано з першоджерела 18 липня 2013.]
  4. Памятники истории…, 1987, с. 21..

Джерела[ред. | ред. код]