Матвієнко Володимир Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Матвієнко
 Сержант
Загальна інформація
Народження 12 грудня 1982(1982-12-12)
Київ
Смерть 18 вересня 2018(2018-09-18) (35 років)
Луганське
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Анато́лійович Матвіє́нко (12 грудня 1982(19821212) — 18 вересня 2018) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1982 року у місті Київ; проживав на житловому масиві Новобіличі, навчався у київській 55-й школі.

В часі війни — сержант, командир відділення 1-ї мотопіхотної роти 12-го батальйону «Київ» 72 ОМБр. З 2017 року проходив службу за контрактом.

18 вересня 2018-го загинув перед опівніччю внаслідок мінометного обстрілу терористами біля смт Луганське — в ході вогневого нальоту від розриву міни калібру 120 мм, яка влучила у бліндаж; зазнав осколкових поранень, несумісних з життям. Під час вогневого нальоту двоє військовослужбовців вели спостереження за полем бою та вживали заходів щодо зайняття укриттів своїми побратимами. Тоді ж загинув молодший сержант Володимир Ткачов.

22 вересня 2018 року відбулося прощання на Майдані Незалежності; похований на Берковецькому кладовищі. Київська міськадміністрація оголосила 22 вересня днем жалоби.

Без єдиного сина лишилися мама Тетяна Павлик й батько Анатолій Матвієнко.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • указом Президента України № 411/2018 від 5 грудня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 5 грудня 2018 року № 411/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]