Метатеорема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Метатеоре́ма — логічне твердження про формальну систему, доведене метамовою. На відміну від теорем, доведених у рамках даної формальної системи, метатеорема доводиться в рамках метатеорії і може посилатися на поняття, які присутні в метатеорії, але не в теорії об'єктів[en].[1][2]

Формальна система визначається формальною мовою і дедуктивною системою (аксіомами і правилами висновування). Формальну систему можна використати для доведення конкретних речень формальної мови за допомогою цієї системи. Метатеореми, однак, доводяться зовні відносно розглянутої системи, в її метатеорії. Загальні метатеорії, що використовуються в логіці, — це теорія множин (особливо в теорії моделей) і проста рекурсивна арифметика[en] (особливо в теорії доведень). Замість того щоб демонструвати доказовість конкретних речень, метатеорема може показати, що кожне з широкого класу речень можна довести, або показати, що деякі речення довести неможливо.

Приклади

[ред. | ред. код]

Прикладами метатеорем є:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Столл, Роберт Р. Множества. Логика. Аксиоматические теории. — М., Просвещение, 1968. — с. 183
  2. Метатеорема // Математический энциклопедический словарь. — М., Советская энциклопедия, 1988. — с. 364

Література

[ред. | ред. код]
  • Geoffrey Hunter (1969), Metalogic.
  • Alasdair Urquhart (2002), «Metatheory», A companion to philosophical logic, Dale Jacquette (ed.), p. 307

Посилання

[ред. | ред. код]