Парк є однією з небагатьох ділянок недоторканого атлантичного лісу, що колись вкриває 1,3 млн км² бразильської території, проте від якого залишилося лише близько 7,3 % колишньої площі. Бурхливий розвиток сільського господарства в регіоні фактично (з середини 1980-х років) залишив національний парк ізольованим острівцем дикої природи, разом із аргентинським національним парком, що лежить на другому березі річки Ігуасу (також відомий як Національний парк Ігуасу). Обидва парки проголошені об'єктами Світової спадщини ЮНЕСКО — в 1986 і 1984 роках відповідно.