Палітра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палітра для олійних фарб

Палі́тра (від фр. palette — «пластинка», прикінцеве -тра може бути пояснене впливом слова «макітра»)[1][2] — зазвичай прямокутна чи овальна пластина з отвором для утримання пальцем, призначена для змішування олійних фарб художником при роботі над картиною чи ескізом.

У переносному значенні — це набір фарб, що використовує художник. Палітра може бути багатою чи обмеженою, залежно від художніх завдань, що поставив живописець.

Матеріали палітри художника

[ред. | ред. код]
  • дерево і фанера
  • порцеляна
  • фаянс
  • картон (іноді)
  • пластмаси
  • метали (мідь, залізо тощо). У Лондоні наприкінці 18 століття найкращий учень Королівської академії мистецтв міг отримати палітру, виготовлену з срібла в подяку за художні успіхи.

Зображення на картинах

[ред. | ред. код]
Худ. Фелікс Бракмон(Bracquemond),екслібрис для бібліотеки Едуарда Мане, гравюра

Вона давно улюблениця художників і скульпторів. Існує безліч автопортретів і портретів художників з палітрою в руці. Палітра давно оселилася в натюрмортах мистецького характера. Часто палітра уособлення живопису як такого, його неофіційна алегорія. Тому палітра часто присутня в картинах типу «Алегорія живопису» та монументах, присвячених відомим художникам, в творах графіки. Творче захоплення створенням картини могло бути таким сильним, що художник створював чергову картину прямо на палітрі (Піссарро, «Пейзаж на палітрі» тощо).

У 20 столітті палітри видатних художників почали колекціонувати музеї і виставляти поряд з оригіналами митців (палітри Матісса, Пікассо тощо).

Палітра і жанри мистецтва

[ред. | ред. код]

Автопортрети з палітрою

[ред. | ред. код]

Палітра і монументи художникам

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. Малый этимологический словарь русского языка

Посилання

[ред. | ред. код]