Портал:Геологія

ГЕОЛОГІЧНИЙ ПОРТАЛ Портал створено для зручної навігації масивом статей Вікіпедії про геологію, науку, що вивчає тверду оболонку нашої планети, окремі її елементи, фізичні процеси в літосфері, тектоніку, гірські породи, мінерали, корисні копалини, їхню розвідку і розробку, та на дотичні теми, зокрема, біографії науковців-геологів, спеціалістів гірничої справи.

Над чим працюємо Редактори П:ГЛГ

Географія

Мінералогія

Землезнавство

Геоморфологія

Екологія

Гідрометеорологія

Гідрологія

Океанологія

Етнологія

Туризм

Україна

Про науку

Тематичний тиждень

Геоло́гія (від дав.-гр. γῆ — Земля, і λογος — наука) — комплекс природничих наук про тверду оболонку Землі — літосферу, її будову, речовинний склад (гірські породи та мінерали), рухи та історію розвитку а також, процеси, що її створили. Галузь геології охоплює вивчення складу, структури, фізичних властивостей, динаміки та історії земних матеріалів, що їх складають, а також процесів, за допомогою яких вони формуються, переміщуються і змінюються. Геологія є основною академічною дисципліною, яка також важлива для видобутку корисних копалин і вуглеводнів, знань про небезпечні природні явища та пом'якшення їх наслідків, деяких областей геотехнічної інженерії та розуміння минулих кліматичних умов і довкілля.

розпочався тиждень Мексики 2024 (нове), триває конкурс Культурна спадщина та видатні постаті Поспішайте долучитися до учасників!

Вибрана стаття архів  ·  пропозиції

Вибране зображення архів ·пропозиції

О́стрів Коко́с або Коко́совий о́стрів (ісп. Isla del Coco) — острів Тихого океану, розташований за 500 км від західного узбережжя Коста-Рики. Близько 650 км на південний захід від острова розташовані Галапагоські острови. Не слід плутати острів з Кокосовими (Кілінговими) островами, розташованими в Індійському океані. Його площа — 23,85 км². Він має приблизно прямокутну форму 8 на 3 км. Його периметр близько 21 км. Найвищою точкою є гора Серро-Іґлесіас. Уперше острів виявив іспанський мореплавець Хуан Кабесас. Входить до складу 10-го департаменту кантону Пунтаренас провінції Пунтаренас, Коста-Рика. Острів прославили легенди про заховані на ньому кілька дорогоцінних скарбів піратів, які так і не були ще знайдені. За свої унікальні природні характеристики острів 1978 року став національним парком під назвою «Національний парк Острів Кокос», який 1997 року ЮНЕСКО занесла до списку Світової спадщини.

Галька кремнезему на березі Луари, Франція

Добра стаття архів  ·  пропозиції

Вибрана карта архів ·пропозиції

Ко́рисні копа́лини України — корисні копалини в межах України. Країна належить до провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок впливу всіх властивих становленню земної кори процесів, зумовило широкий діапазон корисних копалин, що становлять мінерально-сировинну базу країни. На початок XXI ст. Україна, яка займала всього 0,4 % земної суші і де проживало 0,8 % населення планети, мала в своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу. Станом на 1 січня 2019 р. в Україні налічувалося 2233 родовища горючих корисних копалин, 147 — рудних, 4676 — нерудних, 1705 родовищ підземних вод, лікувальних грязей та ропи. В Україні у значних обсягах видобувалося кам'яне вугілля (2 % світового видобутку), залізні та марганцеві руди (4 % та 10 % відповідно), графіт (4 %), каолін (18 %), уранові (2 %), титанові, цирконієві руди, германій, нерудна металургійна сировина, сировина для виробництва будівельних матеріалів та ін.

Геологічна карта Північної Америки скомбінована з рельєфом поверхні

Вибраний список архів  ·  пропозиції

Вибрана схема архів ·пропозиції

Сім нови́х чуде́с приро́ди (англ. New seven wonders of nature) — сучасна спроба створити список 7 найдивовижніших природних місць за допомогою всесвітнього народного голосування. Організована швейцарською неприбутковою організацією «Корпорація Нового Відкритого Світу» (англ. New Open World Corporation; NOWC), після успіху в організації вибору Семи нових чудес світу, де розглядалися лише штучні споруди. Проєкт був відкритий для номінацій до 31 грудня 2008 року, після чого Рада Експертів створила список з 21 фіналіста, який був опублікований в січні 2009 року. Влітку 2010 року після проведення голосування, в результаті якого обрали 7 сучасних чудес природи.

Блок-схема субдукції літосферних плит

Геологічна термінологія Осадонакопичення (рос. осадконакопление, англ. sedimentation; нім. Sedimentanhäufung f, Sedimentation f) – Осадові породи. Середній тріас. Юта, США. Осадонакопичення - процес взаємодії поверхневих геосфер Землі – атмосфери, гідросфери і літосфери за участю різних організмів (біосфери), який веде до утворення осадів на поверхні суші, в ріках, озерах, морях, океанах. Джерело енергії для процесу осадконакопичення – сонячна радіація, що трансформується на поверхні Землі і у водних басейнах в різні біологічні і геологічні процеси. Джерелом речовини для утворення осадів є продукти вивітрювання і перемиву порід суші, берегів водних басейнів, життєдіяльності організмів, вулканічних вивержень і матеріалу, що надходить із космосу..::::::::::::::::читати далі

Обрані магматичні гірські породи Мікрофотографії структур магнетитових залізистих кварцитів (Валявкінське родовище, Криворізький басейн) Магнетит (рос. магнетит, англ. magnetite, magnetic iron ore, ferroferrite, нім. Magneteisenerz n, Magneteisenstein m, Magnetit m) — мінерал заліза класу оксидів та гідрооксидів. Формула: FeFe2O4. Містить (%): FeO — 31,0; Fe2O3 — 69,0. Склад і властивості мінливі і залежать від умов утворення. Домішки: Ti, Mg, Al, V, Cr, Ni, Co, Mn, Ge. Сингонія кубічна. Густина 5,175. Твердість 6,0-6,5. Колір чорний. Блиск напівметалічний. Непрозорий. Форми виділення — дрібнозерниста суцільна маса, дрібна вкрапленість, кристали октаедричні, рідше ромбододекаедричні, дуже рідко кубічні. Деякі зразки мають полярність і самі є природними магнітами..::::::::::::::::читати далі

Обрані осадові гірські породи Глини в пластах осадових порід. Гли́на  (англ. clay, нім. Töne m pl)— пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинистих мінералів (каолініт, гідрослюди тощо). Тип глини виділяють за переважанням в ній того чи іншого глинистого мінералу. Глини становлять близько 50 % всіх осадових гірських порід земної кори. Глини — землисті незцементовані гірські породи, утворені частинками розміром менше 0,01 мм переважно глинистих, а також інших мінералів, що здатні з водою утворювати пластичну тістоподібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає твердість каменю і міцність. За характером технологічних вимог промисловості серед глин виділяють чотири найважливіші групи: легкоплавкі, вогнетривкі та тугоплавкі; каоліни; адсорбційні (високодисперсні монтморилонітові). Глина може бути білою, сірою, червоною, жовтою, блакитною або чорною. За розташуванням виділяють глину підстелення..::::::::::::::::читати далі

Обрані метаморфічні гірські породи Венера Мілоська, мармур. Мармур (англ. marble, нім. Marmor) — карбонатна дрібно-, середньо- та крупнозерниста метаморфічна гірська порода, що утворилася внаслідок перекристалізації вапняку або доломіту. В перекладі з грецької — мармур — сяючий камінь. Складається головним чином з кальциту, іноді з домішками доломіту. Колір білий. Мармур з домішками — рожевого, жовтого, сірого й чорного кольорів. Твердість 3. Густина в залежності від домішок від 1900 до 2800 кг/м3; опір стисненню 100–250 МПа; опір зламу 10-30 МПа; водопоглинання 0,15-0,50%; пористість не більша за 1%. Найбільшою міцністю і найкращою поліровністю відрізняються дрібнокристалічні М. із зубчатим зв'язком зерен. Мармур відрізняються винятковою різноманітністю забарвлення і малюнка. Особливо ціняться білі однорідні відміни (статуарний, скульптурний мармур) завдяки здатності пропускати світло на певну глибину і створювати відтінки..::::::::::::::::читати далі

Обрані мінерали кристал алмазу в породі Алма́з (від араб. ألماس‎, almās — нездоланний, англ. diamond; нім. Diamant) — безбарвний прозорий мінерал класу самородних неметалів, тверда кристалічна кубічна алотропна видозміна Карбону. Алмаз належить до дорогоцінних каменів і є найтвердішою з відомих речовин (твердість 10 за шкалою Мооса за означенням). Алмази можуть бути як природними, так і синтетичними. Промислові алмази завдяки своїй надзвичайній твердості використовуються для шліфування, свердління і різання, буріння твердих гірських порід, обробки твердих металів та їхніх сплавів тощо. Найбільші родовища алмазу розташовані в Південній Африці та в Якутії. Щорічний світовий видобуток алмазу становить приблизно 300 кг. В останні роки алмаз почали одержувати штучно при дуже високих тисках і високій температурі.::::::::::::::::читати далі

Обрані горючі корисні копалини Експорт та імпорт нафти На́фта(від грец. ναφθα; лат. petroleum, від грецької Πέτρα (камінь) латини: oleum (олія)), також земляна́ олі́я, теку́чка або кип'я́чка — горюча корисна копалина, складна суміш вуглеводнів різних класів з невеликою кількістю органічних кисневих, сірчистих і азотних сполук, що являє собою густу оліїсту рідину. Забарвлення в неї червоно-коричневе, буває жовто-зелене і чорне, іноді зустрічається безбарвна нафта. Нафта має характерний запах, легша за воду, у воді нерозчинна..::::::::::::::::читати далі

Обрані рудні корисні копалини Марганцеві руди (рос. марганцевые руды, англ. manganese ores; нім. Manganerze n pl) — мінеральні утворення з вмістом манґану у таких кількостях, при яких його доцільно вилучати за сучасного рівня розвитку техніки. М.р. почали використовуватися в кінці XVIII ст. для виготовлення фарб і медичних препаратів. У природі відомо близько 160 мінералів, що вміщують манґан. Основні з них (вміст манґану до 72%) — псиломелан (45-60%), брауніт (69%), піролюзит (63,2%), манґаніт (62,5%), родохрозит (47,8%), гаусманіт (72%), манґанокальцит (7-25%), родоніт (32-41%), вернадит (44-52%), олігоніт (23-32%). Розрізняють такі М.р.: оксидні, карбонатні, оксидно-карбонатні.::::::::::::::::читати далі

Обрані нерудні корисні копалини Кам'яна сіль Кам'яна́ сіль — осадова гірська порода, складена більше, ніж на 90% галітом. Також галіт часто називають кам'яною сіллю. Кам'яна сіль - безбарвна або сніжно-біла, частіше забарвлена домішками глин, тальку (сіра), оксидами і гідрооксидами заліза (жовта, оранжева, рожева, червона), бітумами (бура) осадова гірська порода з групи евапоритів. Містить хлориди і сульфати натрію, калію, магнію і кальцію, броміди, йодиди, борати, гіпс, домішки карбонатно-глинистого матеріалу, доломіт, анкерит, магнезит, бітуми і т.д... Поклади К.с. відомі у всіх геол. системах. Найважливіші зосереджені в кембрійських, девонських, пермських і третинних відкладах. К.с. складають потужні пластові поклади і ядра склепінчастих структур (соляних куполів і штоків), утворюють прошарки, лінзи, гнізда і вкраплення в інш. породах.::::::::::::::::читати далі

Обрані родовища та басейни горючих корисних копалин Нафтоносні райони Середнього Сходу Нафтогазоносний басейн Перської затоки — область унікальної концентрації нафти й газу. Запаси нафти 53 млрд т, газу — 26.7 трлн. м³. Площа 293 тис. км², з них 290 тис. км² акваторії. 371 нафтове і газонафтове та 55 газових родовищ. м³..::::::::::::::::читати далі

Обрані родовища та басейни рудних корисних копалин Борборема (Borborema) — район скарнових родовищ руд вольфраму і рідкіснометальних пегматитів у Бразилії. Більшість родовищ відкрита і розробляється з 40-х років XX століття. Район складений метаморфізованими відкладами Бразильського щита протерозойської доби серії Сеара (кварцити, окварцовані слюдяні сланці, граувакки, аркози, конгломерати, біотит-ґранатові сланці, лінзи вапняків, мармурів, амфіболіту і тактитів). Породи утворюють антиклінальну складку і прорвані інтрузіями гранітів, аплітів, діоритів, монцонітів, пегматитів, розбиті численними тектонічними порушеннями. Дві смуги родовищ руд вольфраму (загальним числом близько 300) пов'язані з дрібнозернистими скарноподібними породами — тактитами, складеними ґранатом, піроксеном, епідотом, кальцитом і кварцем, а також роговою обманкою, везувіаном, воластонітом, флюоритом і турмаліном. Рудні тіла лінзоподібної форми; довжина — дек. км, потужність до 2 м. Середній вміст WO3 в руді 0,8%. Загальні запаси руди бл. 10 млн т. Найбільші родовища — Кішаба, Мальяда-ду-Анжику, Мальяда-Лімпа, Брежу, Бодо (Боду), Кафука, Боніту..::::::::::::::::читати далі

Обрані родовища та басейни нерудних корисних копалин Карта Делаверського басейну Делаверський басейн — основна сировинна база нафтопереробної та калійної промисловості США. Розташований в штаті Нью-Мексико і Техасі. Калієносний басейн відкритий у 20-і роки 20 століття. Промислове освоєння — з 1931 року. Розміри басейну 265х153 км. Експлуатується Карлсбадське родовище, в межах якого відкрито 35 пластів калійних солей верхньопермської доби. Промислові запаси K2O близько 100 млн т. Потужність калієносного горизонту 75 м.::::::::::::::::читати далі

Обрані геологічні структури Землі    1. Український щит    2. Ковельський виступ    3. Волино-Подільська плита    4. Карпатська складчаста область    5. Західно-Європейська платформа    6. Дніпровсько-Донецька западина    7. Воронезький масив    8. Донецька складчаста область    9. Причорноморська западина    10. Скіфська плита    11. Кримська складчаста область Західноєвропейська платформа - являє собою зруйновану герцинську складчасту споруду у фундаменті і мезозойський осадовий чохол. Платформа заходить вузьким «язиком» у межі Західної України і занурюється під товщу порід Передкарпатського прогину. Подібна за формуванням до Скіфської плити. Західноєвропейська платформа являє собою монокліналь півн.-східного падіння, яка в західній частині має назву Передсудетської, а в сході – Краківсько-Сілезької. Герцинський фундамент представлений дислокованими.::::::::::::::::читати далі

Геологічні списки

Категорії Щоб побачити підкатегорії натисніть на ▻ Геологія Геологія за континентом Геологія за країною Джерела інформації:Геологія Геологія за океаном Галузі геології Незавершені статті з геології Списки:Геологія Геологічна термінологія Геологічне картування Геологічне співтовариство Геологічні гіпотези Геологічні пам'ятки природи Геологічні провінції Геологічна документація Геологічні заказники Історія геології Континентальні відклади Лавові куполи Літосфера Геологічні прилади Геологічні процеси Геологорозвідувальні роботи Геологічні теорії Твори про геологію

Обраний життєпис геології. Еволюційні геологи Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (фр. Georges-Louis Leclerc de Buffon), також просто Бюффон, нар. 7 вересня 1707, Монбар, Бургундія — пом. 16 квітня 1788, Париж) — французький натураліст, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач XVIII століття . Основна праця Бюффона — «Природнича історія» в 36 томах. Висловив ідею про єдність рослинного і тваринного світу. Автор так званої задачі Бюффона. Член Паризької академії наук. Бюффон народився 7 вересня 1707 року в бургундському містечку Монбар як старший син Бенжамена-Франсуа Леклерка, що був головою Соляної палати (фр. président du grenier à sel) в Монбарі. Мати Бюффона — Анн-Крістін Марлен — була освіченою жінкою й походила з дуже заможної родини. Зразу після народження сина вона одержала великий спадок. У 1714 році помер її дядько, Жорж Луї Блазон, який був збирачем податків для герцога Савойського. Після смерті вдови Блазон мати Бюффона одержала ще один великий спадок. Тож у 1718 році її чоловік вклав гроші, придбавши неподалік від Монбара садибу Бюффон. Невдовзі він також купив посаду парламентського радника в Діжоні, куди родина й переїхала..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Мінералоги Олександр Євгенович Ферсман Олександр Євгенович Ферсман (27 жовтня (8 листопада) 1883(18831108), Санкт-Петербург — 20 травня 1945, Сочі) — радянський геохімік і мінералог, один з основоположників геохімії. Дійсний член, віце-президент (1926–1929) Академії наук СРСР. Олександр Євгенович Ферсман народився у Санкт-Петербурзі. Закінчив гімназію в 1901 р. Поступив у Новоросійський університет, потім перевівся у Московський університет. Учень В. І. Вернадського — згодом першого Президента Академії наук України. Перші кроки у мінералогії О.Ферсман здійснив у Криму, біля Сімферополя, у лабораторії свого дядька А. Е. Кесслера. Тут ще раніше серед багатої кримської природи він виростав у дитинстві. У юнацтві здійснив багато походів по Криму..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Літологи Ткачу́к Лук'я́н (* 15 (28) жовтня 1902(19021028), Немиринці — † 20 червня 1981, Київ) — український радянський вчений в галузі літологічного, петрологічного і петрогенетичного вивчення осадових, осадово-вулканогенних і магматичних гірських порід, доктор геологомінералогічних наук (з 1945 року), професор (з 1945 року), академік АН УРСР (з 17 березня 1972 року). Народився 15 (28 жовтня) 1902 року в селі Немиринцях (тепер Ружинського району Житомирської області) в селянській родині. З 1923 року навчався на факультеті професійної освіти геолого-географічного циклу Вінницького інституту народної освіти, а потім перейшов до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1926 році. У 1926–1929 роках навчався в аспірантурі при Інституті геологічних наук..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Петрологи Якоб Юганнес Седергольм Седергольм Якоб Йоханнес (20 липня 1863, Гельсінкі, — 26 червня 1934, там же) — фінський геолог і петрограф. Директор геологічної комісії Фінляндії (1893—1933 рр.). Геологія і петрографія докембрійських гірських порід Фінляндії. Увів у петрографію термін «мігматит» (1907) і опрацював вчення про мігматити. На честь Якоба Седергольма названо мінерал з групи піротину — седерхольміт (селенід нікелю b-NiSe)..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Седиментологи Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії. Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (з 1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994), член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Геологи корисних копалин Етьєн Шарль де Монтбрет Кокьюбет (фр. Charles Coquebert de Montbret) (народився в Парижі 3 липня 1755. Помер у Парижі 9 квітня 1831) — консул Франції в Гамбурзі до і професор статистики в Школі видобутку корисних копалин після Великої французької революції (1789—1799). Редактор першого у світі гірничого журналу Annales des Mines (1794). Етьєн Шарль де Монтбрет Кокьюбет — син радника Рахункової палати Франції. Вивчав іноземні мови і захоплювався природничими науками. У 1773 році в 18 років був прикомандирований в якості секретаря в канцелярії консульства у Версалі. У 1774 році відправлений до Гамбурга, як комісар Військово-Морського Флоту в 1777 році і генеральний консул в ганзейских міст. У 1786 році став наступником свого батька у Рахунковій палаті, до зникнення заряду в 1791 році. У 1789 році він був відправлений в Дублін в якості генерального агента військово-морського флоту і торгівлі, в супроводі свого сина Ернеста. З весни 1794 року був призначений керівником організації нової системи мір і ваг (постала від 1 серпня 1793 р.). Етьєн Шарль де Монтбрет Кокьюбет викладає курс з фізичної географії та родовищ корисних копалин в гірничому училищі в 1796—1797 рр., а також викладає в інших школах..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Геохронологи та стратиграфи [[Файл:|120пкс|праворуч]] Сергій Вікторович Мейєн (нар. 17 грудня 1935 — † 30 березня 1987) — геолог, еволюционіст, палеоботанік, доктор геолого-мінералогічних наук (1969). В 1958–1987 роках співробітник Геологічного інституту АН СРСР (нині — РАН). Висунув принцип хронологічної взаємозамінності ознак в стратиграфії і концепцію глобального флорогенезу, засновану на аналізі всього викопного матеріалу щодо наземних рослин. Розвинув концепцію номогенезу. Сергій Вікторович Мейєн народився в Москві 17 грудня 1935 року в родині нащадка голландських емігрантів.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Інженери-геологи Гіві Дмитрович Джавахішвілі (груз. გივი ჯავახიშვილი; 18 грудня 1912 - 10 листопада 1985) - грузинський радянський державний діяч. Голова Ради міністрів Грузинської РСР (1953-1975). Народився в родині лікаря Дмитра Джавахішвілі й Ганни Магалашвілі. 1934 закінчив Закавказький індустріальний інститут, за фахом – інженер-геолог. У 1934-1941 роках був начальником гідрогеологічних партій. У 1942-1944 роках завідував відділом Держплану Раднаркому Грузинської РСР. Після цього був інструктором відділу пального та енергетики ЦК КП(6) Грузії. З 1945 до 1947 року - заступник завідувача відділу пального та енергетики ЦК КП(6) Грузії. У 1947-1948 роках обіймав посаду заступника секретаря ЦК КП(б) Грузії з паливно-енергетичної промисловості та завідувача паливно-енергетичного відділу ЦК КП(б) Грузії. З 1948 до 1952 року - завідувач відділу важкої промисловості ЦК КП(б) Грузії.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Математикогеологи Вільям Крумбейн (англ. William Christian Krumbein) (1902–1979) — відомий американський геолог. На його честь названа медаль Міжнародної асоціації математичної геології (англ. Association for Mathematical Geology) — IAMG. Ця медаль була заснована на 25-му Міжнародному геологічному конгресі в Сіднеї, в 1976 році. Вільям Крумбейн був одним із засновників IAMG. Крумбейн народився в Бівер-Фолс, Пенсильванія, США, в січні 1902 року і помер 18 серпня 1979 року.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Астрогеологи Юджин Шумейкер (англ. Eugene Merle Shoemaker; 28 квітня 1928, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США — 18 липня 1997, Аліс-Спрингс, Австралія) — американський вчений-геолог, планетолог. Засновник наукового напрямку — астрогеології. Один з першовідкривачів комети Шумейкерів-Леві 9, яка врізалася в Юпітер. У 19 років отримав диплом бакалавра Каліфорнійського технологічного інституту. Спочатку працював у геологічній службі США, розвідував поклади урану в Колорадо та Юті. 1951 року одружився з Керолін Спеллман. Після відвідин Аризонського метеоритного кратера (1952 року) зацікавився походженням кратерів на Місяці. Виконав порівняльне дослідження невеликого кратера, що утворився внаслідок ядерного вибуху в Юті, з Аризонським кратером. 1954 року отримав диплом фахівця. Докторський ступінь отримав 1960 року за дослідження Аризонського кратера..::::::::::::::::читати далі

Обрані геологічні пам'ятки Долина монументів Долина монументів або Долина пам'ятників (навахо Tsé BiiNdzisgaii, англ. Monument Valley) — унікальне геологічне утворення, розташоване на північному сході штату Аризона і на південному сході штату Юта (США), вздовж кордону між штатами, на території резервації індіанського племені навахо, один з національних символів Сполучених Штатів Америки. Долина монументів розташована в районі так званих «Чотирьох кутів» на кордоні штатів Аризона і Юта, на захід від кордону штатів Колорадо та Нью-Мексіко. Долина розташована на вистоті 1900 м і є частиною плато Колорадо. Температура в Долині монументів коливається від - 3 °C узимку до 30 °C улітку. Опади, щостановлять на рік близько 20 см, перепади температури та вітер є основними факторами вивітрювання порід, які сприяли утворенню Долини монументів. Верхній шар рівнини, що складається з м'яких осадових порід, був повністю зруйнований, але над рівною пустельною поверхнею залишився ряд скель-останців, складених з менш вразливого щодо вивітрюванню червоного пісковика..::::::::::::::::читати далі

Геологічна періодика Boletin Geológico y Minero Геодинаміка (журнал) Геология Геология и геофизика Геологічний журнал Геологія і геохімія горючих копалин Тектонофізика (журнал) Geodinamica Acta Geochemistry, Geophysics, Geosystems (G3; electronic journal) Earth-Science Reviews Geological Journal Geological Abstracts Geology - GSA Geology Today (UK) Global and Planetary Change Sedimentary Geology Annals of the Association American Geographers Geoderma Permafrost and Periglacial Processes RadioCarbon The Holocene - Arnold Physical Geography The Professional Geographer Soils Journals Catena Journal of Quaternary Science Quaternary Science Journals Quaternary International Quaternary Research Quaternary Perspectives (newsletters) Quaternary Science Reviews International Journal of Remote Sensing International Journal of Applied Earth Observation and Geoinformation Remote Sensing and Photogrammetry Journals Palaeogeography Palaeoclimatology Palaeoecology Journal of the Geological Society (UK)

Геологічна література Geologicpedia: enciclopedia geologica aperta Geologicpedia Francesco Abbona, voce Geologia del Dizionario Interdisciplinare di Scienza e Fede Materiale didattico e conoscitivo sul web Risorse Geologiche Toni P. Labhart: Geologie - Einführung in die Erdwissenschaften. Bern 1988, ISBN 3-444-50063-7. Heinrich Bahlburg, Christoph Breitkreuz: Grundlagen der Geologie. 2. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2003, ISBN 3-8274-1394-X Thomson, 1st Baron Kelvin, William (1899). The age of the Earth as an abode fitted for life. Journal of the Transactions of the Victoria Institute. 31: 11—38. Darcy, Henry (1856). The Public Fountains of the City of Dijon. English translation by Patricia Bobeck (вид. reprint). Kendall/Hunt. ISBN 0-7575-0540-6. Ridge, John D., ред. (1968). Ore Deposits of the United States, 1933-1967. Society for Mining Metallurgy. ISBN 978-0895200082. Hutton, James (1788). Theory of the Earth; or an Investigation of the Laws observable in the Composition, Dissolution, and Restoration of Land upon the Globe. Transactions of the Royal Society of Edinburgh. 1 (2): 209—304. doi:10.1017/s0080456800029227.:92–100 Playfair, John (1802). Illustrations of the Huttonian theory of the Earth. London: Cadell and Davies. Lyell, Charles (1830). Principles of Geology: being an attempt to explain the former changes of the Earth's surface, by reference to causes now in operation. Т. 1. London: John Murray. — (1832). . Т. 2. London: John Murray. — (1833). . Т. 3. London: John Murray.:263–273 Геологія, каталог посилань Open Directory Project Frank Press, Raymond Siever: Allgemeine Geologie. 3. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2003, ISBN 3-8274-0307-3 (Originalausgabe: Understanding Earth. Freeman, New York) Peter Faupl: Historische Geologie. 2. Auflage. (UTB 2149). Facultas, Wien 2003, ISBN 3-8252-2149-0 Steven M. Stanley: Historische Geologie. 2. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2001, ISBN 3-8274-0569-6 Helmut Hölder: Kurze Geschichte der Geologie und Paläontologie. Springer, Berlin 1989, ISBN 3-540-50659-4 Alan Cutler: Die Muschel auf dem Berg. Knaus, München 2004, ISBN 3-8135-0188-4 Dierk Henningsen, Gerhard Katzung: Einführung in die Geologie Deutschlands. 6. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2002, ISBN 3-8274-1360-5 Hans Murawski, Wilhelm Meyer: Geologisches Wörterbuch. Spektrum, Heidelberg 2004, ISBN 978-3-8274-1445-8 Richard C. Selley, L. Robin M. Cocks, Ian R. Plimer (Hrsg.): Encyclopedia of geology. Elsevier Academic Press, Amsterdam u. a. O. 2005, ISBN 0-12-636380-3. Georgius Agricola: Vom Berg- und Hüttenwesen. dtv, München 1980, ISBN 3-423-06086-7 (Dünndruckausgabe). Steno, Nicolaus (1669). De solido intra solidum naturaliter contento dissertationis prodromus [Of Solids Naturally Contained Within Solids] (Latin) . Firenze.:33–44 Walther, Johannes (1893). Einleitung in die Geologie als historische Wissenschaft [Introduction to geology as a historical science] (German) . 3 volumes. Jena: G. Fischer,. Folk, R. L. (1965). Petrology of Sedimentary Rocks. Hemphill's. The basis for the widely used folk classification for clastic and carbonate rocks Gribble, C.D.; Hall, A.J. (1993). Optical Mineralogy: Principles And Practice. London: CRC Press. ISBN 9780203498705. Tisljar, S.K. Haldar, Josip (2013). Introduction to mineralogy and petrology. Burlington: Elsevier Science. ISBN 9780124167100. Moses, Alfred J. (1918–1920). Mineralogy. У Ramsdell, Lewis S. (ред.). Encyclopedia Americana: International Edition. Т. 19. New York: Americana Corporation. с. 164—168. Perkins, Dexter (2014). Mineralogy. Pearson Higher Ed. ISBN 9780321986573. Géologie, Dunod, coll. « Sciences Sup », Paris, 2006 ISBN 978-2-10-049459-0 www.dunod.com/sciences-techniques/sciences-fondamentales/sciences-de-la-terre/licence/geologie-objets-methodes-et-modeles , Dictionnaire de géologie, Dunod, Paris, 2010 ISBN 978-2-10-054778-4 L. Moret, Précis de géologie, 4× 10^{{{1}}} éd., Masson et Cie., Paris, 1962 Aubouin, Brousse et Lehman, Précis de géologie, Dunod, Paris, 1975. J.Y Daniel et al., Sciences de la Terre et de l’univers, Vuibert, Paris, 1999. Pierre Martin, Géologie appliquée au BTP, Eyrolles, Paris, 2010. }

Геологічні сайти http://geo.web.ru/ http://www.geo.gov.ua/ http://geoinf.kiev.ua/ http://geology.lnu.edu.ua/index_u.html http://www.geo.komisc.ru/ http://dynamo.geol.msu.ru/ http://www.ggf-dnu.org.ua/ http://geology.gov.kz/ru/ http://geo.web.ru/db/top_geo.html http://www.stratigraphy.org/ http://www.izdatgeo.ru/ http://oilbook-bagrad.hoter.ru/ http://www.ginras.ru/ http://hydro-geo.com.ua/geologiya http://www.geonews.ru/ http://www.jurassic.ru/ http://www.webois.org.ua/jewellery/stones/magia-kamney.htm http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=437822 http://geo.mfvsegei.ru/200k/index.html http://www.mining-enc.ru/ http://smach.narod.ru/

Обрані науково-дослідні геологічні експедиції

Корисні шаблони {{Геологія}}  {{Корисні копалини країн світу}}  {{Геологія України}}  {{Гірська порода}}  {{Картка:Нафтове родовище}}  {{Нафтогазогеологічне районування}}  {{Геологія країн світу}}  {{Ресурси і запаси корисних копалин}}  {{Уламкові осадові породи}}  {{Геологічні шари Землі}}  {{Геологія-доробити}}  {{Картка:Нафтове родовище}}

Примітки

Чи знаєте Ви, що...

Нові статті

... . ... . ... . Архів

Альфельдит — започаткував 9 червня 2024 користувач Leon II Шарихан-Ходжиабад — започаткував 9 червня 2024 користувач IGEO map Нолдреттит — започаткував 9 червня 2024 користувач Leon II Північний Сох — започаткував 9 червня 2024 користувач IGEO map Майли-Суу IV – Східний Ізбаскент — започаткував 9 червня 2024 користувач IGEO map Три Сестри (вулкан, США) — започаткував 8 червня 2024 користувач ValeriySh Бюрґеншток — започаткував 8 червня 2024 користувач Роман Сизий Резерфордин — започаткував 8 червня 2024 користувач Leon II Туат (нафтове родовище) — започаткував 7 червня 2024 користувач IGEO map Туат (газове родовище) — започаткував 7 червня 2024 користувач IGEO map Тін-Фує-Табанкорт — започаткував 7 червня 2024 користувач IGEO map Тінрхерт (газове родовище) — започаткував 7 червня 2024 користувач IGEO map Тінеркук (газове родовище) — започаткував 7 червня 2024 користувач IGEO map Тімімун (родовище) — започаткував 7 червня 2024 користувач IGEO map Рурд-Нусс — започаткував 6 червня 2024 користувач IGEO map Рурд-Ель-Багель — започаткував 6 червня 2024 користувач IGEO map Регган-Північ (газове родовище) — започаткував 6 червня 2024 користувач IGEO map Рахлет-Аль-Ауда — започаткував 6 червня 2024 користувач IGEO map Оханет — започаткував 6 червня 2024 користувач IGEO map Мензел-Леджме-Схід — започаткував 6 червня 2024 користувач IGEO map Ін-Салах (газове родовище) — започаткував 6 червня 2024 користувач IGEO map Смолін Микола Васильович — започаткував 6 червня 2024 користувач Дмитро Закільтенський Ін-Аменас (газове родовище) — започаткував 6 червня 2024 користувач IGEO map Гассі-Тіджран — започаткував 5 червня 2024 користувач IGEO map Гассі-Ба-Хаму — започаткував 4 червня 2024 користувач IGEO map Бір-Себа — започаткував 4 червня 2024 користувач IGEO map Бір-Ребаа-Північ — започаткував 4 червня 2024 користувач IGEO map Айн-Тсіла (газове родовище) — започаткував 4 червня 2024 користувач IGEO map Піц-да-ла-Марнья — започаткував 1 червня 2024 користувач U24by7 Золото та срібло Іспанської Америки — започаткував 1 червня 2024 користувач Білецький В.С.

Чим Ви можете допомогти

Редагують зараз

Ви можете писати як власні статті, так і редагувати, доповнювати, покращувати статті, що вже існують. Завітайте на сторінку тематичного проєкту, оберіть цікаву тему над розбудовою якої вже працюють, долучайтесь до спільної праці з однодумцями. Або ж, якщо така тема відсутня, то створіть її власноруч. Серед незавершених статей можете знайти такі, що потребують саме Вашої уваги і доробки. Щоб створити нову статтю, наберіть потрібну назву терміна, науковця, про якого бажаєте створити статтю, у панелі вводу «Пошук», що знаходиться вгорі сторінки ліворуч, і натисніть значок лупи, або просто натисніть клавішу «Enter» на клавіатурі. Система пошуку може динамічно запропоновувати Вам ряд статей, що починаються на ті самі літери, що ви їх уводите. Якщо стаття з такою назвою відсутня, можете створити її, перейшовши за червоним посиланням на сторінці пошуку, або подати запит на створення такої статті більш досвідченим користувачам. Основні пропоновані напрямки роботи: розставляння і повноцінне заповнення карток у статтях про гірські породи та науковців-геологів, ілюстрування статей світлинами з Вікісховища, або власними. Список відсутніх, але запитуваних статей можна знайти на цій сторінці. стиль · редагування · заготовки

Автоматично згенерований список статей, пов'язаних з порталом «Геологія», які редагуються на даний момент. Список призначений для комфорту патрулювання і не відображає вже відпатрульовані статті.

Сестринські проєкти і портали

Більше різноманітної допоміжної інформації про геологію на сестринських проєктах фонду Вікімедіа:

Наука

Астрономія

Біологія

Економіка

Історія

Математика

Техніка

Фізика

Філософія

Хімія

про портали · список · нові · довідка · оновити сторінку