Ядерна енергетика Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АЕС Гравлін — найбільша атомна станція Франції із встановленою потужністю 5,4 ГВт.
Розподіл електроенергії

Ядерна енергетика займає провідну роль у виробництві електроенергії у Франції. Станом на 2024 рік вона становить 63% від загального виробництва електроенергії[1], що є найвищим показником у світі.

Станом на початок 2024 на території країни розташовано 19 АЕС. В експлуатації знаходиться 57 енергоблоків різної потужності.[2][3]

За обсягом електроенергії, виробленої на атомних електростанціях, Франція займає друге місце у світі після США[4]. Вона є найбільшим експортером електроенергії у світі.

Завдяки атомній енергетиці Франція в значній мірі незалежна від імпорту енергоресурсів, а особливо нафти, та виробляє більшу частку електроенергії без використання вугілля.[5]

Станом на початок 2024 уряд країни розглядає добудову нових 8 атомних станцій та 6 додаткових енергоблоків ввиду старіння парку атомних реакторів, їх планованого виводу та дорогих ремонтів.[3]

Історія розвитку[ред. | ред. код]

Французькі фізики зробили значний внесок у динаміку міжнародних досліджень, які привели до розуміння механізмів розщеплення атома, що, в свою чергу, призвело до розвитку цивільних і військових ядерних програм Франції та усього світу.

Так, у 1896 р. Анрі Беккерель виявив, що від уранових сполук йде невидиме оку випромінювання. Випромінювання Беккереля вивчали П'єр та Марія Кюрі, котрі у 1898 році оголосили про існування двох радіоактивних елементів: полонію і радію. У 1902 році вони отримали один з цих елементів — радій. Подружжя Ірен і Фредерік Жоліо-Кюрі синтезували велику кількість нових радіоактивних елементів та відкрили штучну радіоактивність. Саме Фредерік Жоліо-Кюрі знайшов прямий фізичний доказ того, що поділ (розщеплення) урану носить вибуховий характер. Однак почалася Друга світова війна. Окупація Франції німецькими військами змусила вченого перервати дослідження.

Анрі Беккерель

У жовтні 1945 року Жоліо-Кюрі переконав президента Франції Шарля де Голля створити Комісаріат з атомної енергії Франції. Через три роки Ф. Жоліо-Кюрі керував пуском першого у Франції ядерного реактора.

18 жовтня 1945 року генерал де Голль створив Комісію з атомної енергії (CEA). Ця організація ставила за мету проведення науково-технічних досліджень з використання атомної енергії в різних галузях промисловості, науки, державної оборони.

В 1946 році була заснована енергетична державна компанія Électricité de France (EDF), котра відповідає за виробництво і розподіл електроенергії в країні.

Друга Світова війна та нестача природних копалин підтвердили необхідність розвитку ядерної енергетики як у військовому, так і у цивільному напрямках. Для здійснення повного ядерно-паливного циклу Франція потребувала виробництва власного палива. Тому у 1958 році був побудований завод зі збагачення урану в П’єрлаті (Pierrelatte).

Прискоренню розвитку французької ядерно-енергетичної програми сприяли події 1973 року (перша нафтова криза), в результаті яких ціни на нафту піднялися в два рази.

Нафтова криза жорстко продемонструвала енергетичну залежність західних країн.

Але кілька ядерних аварій підірвали довіру до атомної промисловості та сприяли виявленню та впровадженню основних заходів, необхідних для забезпечення ефективнішої безпеки на кожній стадії ядерного паливного циклу. Так у 1979 році відбувається перша ядерна аварія на Три-Майл-Айленд (Three Mile Island, США); в 1980 році на атомній станції Сен-Лорана (Saint-Laurent, Франція); але віхою в розвитку ядерної енергетики стала Чорнобильська катастрофа 26 квітня 1986 року (Українська РСР), котра отримала за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) 7-й рівень, і вважається однією з найстрашніших ядерних аварій.

20 вересня 1994 року Франція підписала Міжнародну Конвенцію про ядерну безпеку.

У 2001 році була створена французька компанія Areva, діяльність якої пов’язана як з ядерною енергетикою, так і з виробництвом електроенергії альтернативними джерелами.

Аварія на атомній станції Фукусіма 11 березня 2011 року сприяла відродженню питання про використання ядерної енергетики,а саме про її безпеку. Президент Франції Ніколя Саркозі 24 березня 2011 року оголосив, що у Франції не існує питання про доцільність вибору ядерної енергетики. Були проведені перевірки атомних станцій, спрямовані на виявлення можливого ризику від повеней, землетрусів, втрати електроенергії і втрати системи охолодження, а також перевірку ефективності оперативного управління в аварійних ситуаціях.

Організаційна структура атомної енергетики Франції[ред. | ред. код]

Організаційна структура включає в себе[6]:

Державні органи[ред. | ред. код]

  • DGEC (Генеральний директорат з енергетики та клімату);
  • Незалежні агентства з атомної енергетики: французький орган з безпеки (Autorité де Sûreté Nucléaire - ASN);
  • Експертний інститут: IRSN (Інститут радіаційного захисту та ядерної безпеки);
  • Наукові дослідження та розробки: CEA (Комісаріат з атомної енергії);
  • Оператор ядерних електростанції: EDF (Електрисите де Франс);
  • Будівництво ядерних заводів: AREVA NP;
  • Ядерний паливний цикл, у тому числі машинобудування та послуги: AREVA group;
  • Гірництво: AREVA NC;
  • Конверсія: Comurhex;
  • Збагачення: Eurodif, Georges Besse II;
  • Виготовлення палива: AREVA NP (UO), AREVA NC (МОКС);
  • Переробка та упакування: AREVA NC;
  • Поводження з радіоактивними відходами: ANDRA.

Енергетичні компанії Франції[ред. | ред. код]

Électricité de France (EDF)[7] є провідною компанією в галузі виробництва і постачання електроенергії у Франції,а також найбільшим ядерним оператором у світі.

Компанія була створена 8 квітня 1946 в результаті націоналізації активів різних компаній в сфері генерації, передачі і розподілу електроенергії.
EDF виробляє 95% електроенергії без викидів СО2, при цьому 75,1% саме завдяки атомній енергетиці. До її управління належать 58 енергоблоків (62400 МВт), розташованих на 19 діючих АЕС на території Франції.
Продукція компанії:

  • ядерна енергія 75,1%;
  • гідроенергія 11,9%;
  • теплова енергія 10,6%:
  • відновлювальних джерел (без урахування гідроелектростанцій) 2,4%, а саме:
    • вітряна енергія;
    • сонячна енергія;
    • морська енергія;
    • енергія біомас;
    • геотермальна енергія.

AREVA[8] – група, діяльність якої охоплює всі стадії паливного циклу, проектування і будівництва ядерних реакторів і пов'язаних з ними послуг. Група також розвиває свою діяльність у сфері, пов’язаній із відновлюваними джерелами енергії. Ця компанія є вагомим гравцем на міжнародній арені. AREVA займається продажем продукції в 100 країнах і виробництвом потужностей в 43 країнах світу. Її діяльність в атомній промисловості пов’язана з:

Група головним чином складається з шести дочірніх компаній:

  • AREVA NC[fr] (ядерний цикл), колишня COGEMA, контролює більшу частину промисловості паливного циклу, за винятком виробництва UO-палива (AREVA NP), поводження з радіоактивними відходами та їх утилізації (ANDRA). AREVA NC є промисловим і комерційним лідером на всіх етапах ядерного паливного циклу, у тому числі розвідки та експлуатації уранових рудників, конверсії (Comurhex), збагачення (Eurodif, SET), виготовлення МОХ-палива (Melox), переробки та утилізації упакування.
  • Areva NP (Атомна енергетика) відповідає за проектування і будівництво атомних електростанцій, постачання палива, технічне обслуговування й модернізацію.
  • Areva Т.А. займається проектуванням, розробкою інженерних споруд та їхнього дизайну. З моменту свого створення компанія займається виготовленням, підтримкою та обслуговуванням ядерних реакторів військово-морських підводних човнів і авіаносців військового флоту. Вона також бере участь у виробництві електронного обладнання та систем для транспорту.
  • Euriware є сервісною компанією в області комп'ютерної техніки, займається консалтингом, системною інтеграцією, аутсорсінґом.
  • Areva renouvelables присвячена відновлювальним джерелам енергії.
  • Areva MED сприяє боротьбі з раком шляхом розробки інноваційних методів виробництва 212 ізотопу свинцю (212 Pb).

Alstom є поставником парових турбін потужністю від 900 МВт до 1800 МВт номер один у світі. Близько 30% атомних електростанцій світу (типу PWR(ВВЕР), BWR і PHWR) забезпечені паровими турбінами, виготовленими саме цією компанією[9]. Також Alstom є найдосвідченішим постачальником турбогенераторів у світі для атомних електростанцій з 1960-х рр. Крім цього компанія Alstom займається виготовленням насосів, парогенераторів та іншого обладнання для АЕС.

Bouygues та Vinci – будівельні компанії-партнери, котрі зробили вагомий внесок у розвиток атомної енергетики Франції, окрім них існує близько двох десятків середніх компаній і сотні середніх і малих підприємств, котрі мають важливе значення для розвитку атомної енергетики Франції.

Агентства та державні установи[ред. | ред. код]

Commissariat à l'énergie atomique (CEA) - основне управління в галузі досліджень, розробок та інновацій. Його діяльність виявляється в чотирьох основних сферах:

  • енергетика:
    • дослідження ядерних відходів;
    • оптимізація атомної промисловості;
    • майбутнє ядерних систем;
    • нові технології для енергії;
  • технології для інформації та здоров'я:
  • оборона і глобальна безпека:
    • забезпечення збройних сил ядерними боєголовками;
    • розробка і підтримка ядерних реакторів для військово-морських сил;
    • дотримання договорів та боротьба проти розповсюдження тероризму;

CEA працює в 10 центрах, розташованих по всій Франції. Вони розвивають партнерські відносини з іншими науково-дослідницькими установами, місцевими органами влади та університетами. Таким чином, CEA займається координацією досліджень французьких національних альянсів в сферах енергетики, цифрових технологій (ALLISTENE), наук про життя і здоров'я (AVIESAN) і наук про довкілля (AllEnvi)[10].

IRSN[fr] Інститут радіаційного захисту та ядерної безпеки (фр. l’Institut de radioprotection et de sûreté nucléaire), створений в 2001 році, займається науковими дослідженнями в області охорони і контролю ядерних матеріалів. Він також надає технічну підтримку органам державної влади.

ANDRA[fr] Національне агентство з поводження з радіоактивними відходами (фр. l’Agence nationale pour la gestion des déchets radioactifs), заснована в 1991 році, відповідає за довгострокове поводження з радіоактивними відходами Франції.

AFNI[fr] Міжнародне ядерне агентство Франції (фр. L'agence France nucléaire international), засноване в 2008 році, спрямоване на надання допомоги іноземним державам, які бажають розвивати цивільну ядерну промисловість.

Ядерний паливний цикл[ред. | ред. код]

Франція має замкнутий ядерний паливний цикл з переробкою, як і Велика Британія, Нідерланди, Росія та Японія, котрий включає в себе: видобуток руди, конверсію, збагачення, виготовлення палива, опромінення в реакторі, його можлива утилізація, та управління відходами.

Видобуток руди[ред. | ред. код]

У Франції, видобуток урану почався тільки після Другої світової війни зі створення, 18 жовтня 1945 року, Комісаріату з атомної енергії CEA (фр. Commissariat a l’energie atomique). У 1973 перша нафтова криза була стимулом для видобутку руди, зростання цін на уран. Це привело до відкриття і введення в експлуатацію нових родовищ. Закриття останньої французької шахти в 2001 році змусило Францію імпортувати уранову руду. Розроблена стратегія закупівлі уранової руди. Закупівля відбувається через головного оператора – EDF.

Конверсія[ред. | ред. код]

Перетворення уранового концентрату здійснюється в два етапи. Спочатку урановий концентрат перетворюється в тетрафторид урану (UF4), потім в гексафторид урану (UF6). Ці операції виконуються на заводі Comurhex Malvési, компанії Areva, близько Нарбонна (Narbonne).

Збагачення урану[ред. | ред. код]

Ядерний паливний цикл

Гексафторид урану збагачується на заводі Georges-Besse ядерного об’єкта Tricastin. З введенням в експлуатацію в 2012 році заводу зі збагачення урану, Georges-Besse II, умови для дозбагачення будуть вигіднішими через використання методу центрифугування. Значно меншим буде енергоспоживання в порівнянні з існуючим в цей час[коли?] методом газової дифузії.

Виготовлення палива[ред. | ред. код]

Паливо для атомних електростанцій ділиться на два види: диоксид урану (UO2) і суміш урану і плутонію (MOX-паливо). Виготовлення диоксиду урану відбувається в одній з філій Areva на франко-бельгійському заводі Fabrication du Combustible (FBFC). Він виготовляє паливні збірки готові для використання на атомних електростанціях оснащених водо-водяними реакторами. В центрі CEA, Cadarache, в 1962 році було введено в експлуатацію підприємство з виготовлення МОХ-палива для реакторів на швидких нейтронах Phenix і Superphenix. Але в 1995 році були висунуті вимоги щодо його закриття через розташування в сейсмічно-активній зоні. На сьогодні завод Melox у місті Marcoule робить цей вид палива.

Переробка[ред. | ред. код]

Див. також: Переробка відпрацьованого ядерного палива

Майже все відпрацьоване паливо у тепловидільних збірках транспортується для переробки в сталевих контейнерах залізницею. Вони прибувають на залізничний термінал Valognes регіону Basse-Normandie і доставляються на завод La Hague. Після прибуття на місце, тепловидільні збірки видаляються зі своїх сталевих контейнерів під водою за допомогою робота, через свою високу радіоактивність, і зберігаються протягом 3-5 років на дні басейну. Цього часу достатньо, щоб зменшити радіоактивність. Після закінчення цього терміну збірки видаляються і відправляються для переробки палива на введений в експлуатацію в 1996 році завод TU 5 дочірньої компанії Areva NC, котрий розташований на ядерному об’єкті Tricastin.

Операцію повторного збагачення переробленого палива завод Georges-Besse не в змозі виконати. До 2012 року тільки два заводи у світі здатні це здійснити – завод в Сєвєрську (Росія) та завод Urenco в Нідерландах. Планується, що новий завод Georges-Besse II в 2012 році буде здатний повторно збагачувати перероблене паливо. На разі третина відновленого урану в La Hague збагачується повторно в Сєвєрську (Росія), інші дві третини зберігаються в містечку Pierrelatte що є стратегічним об’єктом.

АЕС на території Франції[ред. | ред. код]

Розташування АЕС Франції

На сьогодні на території країни розташовано 19 АЕС. В експлуатації знаходиться 58 енергоблоків різної потужності[11]:

  • 34 реактори потужністю 900 МВт;
  • 20 реакторів потужністю 1300 МВт;
  • 4 реактори потужністю 1450 МВт.
  • 12 ядерних реакторів зупинені.

Всі енергоблоки збудовані французьким виробником Framatome (тепер AREVA NP). Станом на 2010 рік Франція визнана другою країною у світі за обсягом виробництва електроенергії на АЕС і посіла перше місце у світі за долею електроенергії, виробленої на АЕС (74%). Кількість електроенергії яка виробляється на АЕС Франції становить 16% від електроенергії, що виробляється АЕС світу[12].

Перелік блоків АЕС[6]
Назва станції Тип реактора Встановлена потужність, МВт Оператор Статус Початок будівництва Фізичний пуск Синхронізація Припинення експлуатації
BELLEVILLE-1 PWR[13] 1310 EDF Експлуатація 01 травня 1980 09 вересня 1987 14 жовтня 1987
BELLEVILLE-2 PWR 1310 EDF Експлуатація 01 серпня 1980 25 травня 1988 06 липня 1988
BLAYAIS-1 PWR 910 EDF Експлуатація 01 січня 1977 20 травня 1981 12 червня 1981
BLAYAIS-2 PWR 910 EDF Експлуатація 01 січня 1977 28 червня 1982 17 липня 1982
BLAYAIS-3 PWR 910 EDF Експлуатація 01 квітня 1978 29 липня 1983 17 серпня 1983
BLAYAIS-4 PWR 910 EDF Експлуатація 01 квітня 1978 01 травня 1983 16 травня 1983
BUGEY-2 PWR 910 EDF Експлуатація 01 листопада 1972 20 квітня 1978 10 травня 1978
BUGEY-3 PWR 910 EDF Експлуатація 01 вересня 1973 31 серпня 1978 21 вересня 1978
BUGEY-4 PWR 880 EDF Експлуатація 01 червня 1974 17 лютого 1979 08 березня 1979
BUGEY-5 PWR 880 EDF Експлуатація 01 липня 1974 15 липня 1979 31 липня 1979
CATTENOM-1 PWR 1300 EDF Експлуатація 29 жовтня 1979 24 жовтня 1986 13 листопада 1986
CATTENOM-2 PWR 1300 EDF Експлуатація 28 липня 1980 07 серпня 1987 17 вересня 1987
CATTENOM-3 PWR 1300 EDF Експлуатація 15 червня 1982 16 лютого 1990 06 липня 1990
CATTENOM-4 PWR 1300 EDF Експлуатація 28 вересня 1983 04 травня 1991 27 травня 1991
CHINON-B-1 PWR 905 EDF Експлуатація 01 березня 1977 28 жовтня 1982 30 листопада 1982
CHINON-B-2 PWR 905 EDF Експлуатація 01 березня 1977 23 вересня 1983 29 листопада 1983
CHINON-B-3 PWR 905 EDF Експлуатація 01 жовтня 1980 18 вересня 1986 20 жовтня 1986
CHINON-B-4 PWR 905 EDF Експлуатація 01 лютого 1981 13 жовтня 1987 14 листопада 1987
CHOOZ-B-1 PWR 1500 EDF Експлуатація 01 січня 1984 25 липня 1996 30 серпня 1996
CHOOZ-B-2 PWR 1500 EDF Експлуатація 31 грудня 1985 10 березня 1997 09 квітня 1997
CIVAUX-1 PWR 1495 EDF Експлуатація 15 жовтня 1988 29 листопада 1997 24 грудня 1997
CIVAUX-2 PWR 1495 EDF Експлуатація 01 квітня 1991 27 листопада 1999 24 грудня 1999
CRUAS-1 PWR 915 EDF Експлуатація 01 серпня 1978 02 квітня 1983 29 квітня 1983
CRUAS-2 PWR 915 EDF Експлуатація 15 листопада 1978 01 серпня 1984 06 вересня 1984
CRUAS-3 PWR 915 EDF Експлуатація 15 квітня 1979 09 квітня 1984 14 травня 1984
CRUAS-4 PWR 915 EDF Експлуатація 01 жовтня 1979 01 жовтня 1984 27 жовтня 1984
DAMPIERRE-1 PWR 890 EDF Експлуатація 01 лютого 1975 15 березня 1980 23 березня 1980
DAMPIERRE-2 PWR 890 EDF Експлуатація 01 квітня 1975 05 грудня 1980 10 грудня 1980
DAMPIERRE-3 PWR 890 EDF Експлуатація 01 вересня 1975 25 січня 1981 30 січня 1981
DAMPIERRE-4 PWR 890 EDF Експлуатація 01 грудня 1975 05 серпня 1981 18 серпня 1981
FESSENHEIM-1 PWR 880 EDF Експлуатація 01 вересня 1971 07 березня 1977 06 квітня 1977
FESSENHEIM-2 PWR 880 EDF Експлуатація 01 лютого 1972 27 червня 1977 07 жовтня 1977
FLAMANVILLE-1 PWR 1330 EDF Експлуатація 01 грудня 1979 29 вересня 1985 04 грудня 1985
FLAMANVILLE-2 PWR 1330 EDF Експлуатація 01 травня 1980 12 червня 1986 18 липня 1986
GOLFECH-1 PWR 1310 EDF Експлуатація 17 листопада 1982 24 квітня 1990 07 червня 1990
GOLFECH-2 PWR 1310 EDF Експлуатація 01 жовтня 1984 21 травня 1993 18 червня 1993
GRAVELINES-1 PWR 910 EDF Експлуатація 01 лютого 1975 21 лютого 1980 13 березня 1980
GRAVELINES-2 PWR 910 EDF Експлуатація 01 березня 1975 02 серпня 1980 26 серпня 1980
GRAVELINES-3 PWR 910 EDF Експлуатація 01 грудня 1975 30 листопада 1980 12 грудня 1980
GRAVELINES-4 PWR 910 EDF Експлуатація 01 квітня 1976 31 травня 1981 14 червня 1981
GRAVELINES-5 PWR 910 EDF Експлуатація 01 жовтня 1979 05 серпня 1984 28 серпня 1984
GRAVELINES-6 PWR 910 EDF Експлуатація 01 жовтня 1979 21 липня 1985 01 серпня 1985
NOGENT-1 PWR 1310 EDF Експлуатація 26 травня 1981 12 вересня 1987 21 жовтня 1987
NOGENT-2 PWR 1310 EDF Експлуатація 01 січня 1982 04 жовтня 1988 14 грудня 1988
PALUEL-1 PWR 1330 EDF Експлуатація 15 серпня 1977 13 травня 1984 22 червня 1984
PALUEL-2 PWR 1330 EDF Експлуатація 01 січня 1978 11 серпня 1984 14 вересня 1984
PALUEL-3 PWR 1330 EDF Експлуатація 01 лютого 1979 07 серпня 1985 30 вересня 1985
PALUEL-4 PWR 1330 EDF Експлуатація 01 лютого 1980 29 березня 1986 11 квітня 1986
PENLY-1 PWR 1330 EDF Експлуатація 01 вересня 1982 01 квітня 1990 04 травня 1990
PENLY-2 PWR 1330 EDF Експлуатація 01 серпня 1984 10 січня 1992 01 лютого 1992
ST. ALBAN-1 PWR 1335 EDF Експлуатація 29 січня 1979 04 серпня 1985 30 серпня 1985
ST. ALBAN-2 PWR 1335 EDF Експлуатація 31 липня 1979 07 червня 1986 03 липня 1986
ST. LAURENT-B-1 PWR 915 EDF Експлуатація 01 травня 1976 04 січня 1981 21 січня 1981
ST. LAURENT-B-2 PWR 915 EDF Експлуатація 01 липня 1976 12 травня 1981 01 червня 1981
TRICASTIN-1 PWR 915 EDF Експлуатація 01 листопада 1974 21 лютого 1980 31 травня 1980
TRICASTIN-2 PWR 915 EDF Експлуатація 01 грудня 1974 22 липня 1980 07 серпня 1980
TRICASTIN-3 PWR 915 EDF Експлуатація 01 квітня 1975 29 листопада 1980 10 лютого 1981
TRICASTIN-4 PWR 915 EDF Експлуатація 01 травня 1975 31 травня 1981 12 червня 1981
BUGEY-1 GCR[14] 540 EDF Зупинений 01 грудня 1965 21 березня 1972 15 квітня 1972 27 травня 1994
CHINON-A1 GCR 70 EDF Зупинений 01 лютого 1957 16 вересня 1962 14 червня 1963 16 квітня 1973
CHINON-A2 GCR 210 EDF Зупинений 01 серпня 1959 17 серпня 1964 24 лютого 1965 14 червня 1985
CHINON-A3 GCR 480 EDF Зупинений 01 березня 1961 01 березня 1966 04 серпня 1966 15 червня 1990
CHOOZ-A(ARDENNES) PWR 310 SENA Зупинений 01 січня 1962 18 жовтня 1966 03 квітня 1967 30 жовтня 1991
CREYS-MALVILLE[fr] FBR[15] 1200 NERSA Зупинений 13 грудня 1976 07 вересня 1985 14 січня 1986 31 липня 1998
EL-4 (MONTS D'ARREE) HWGCR[16] 70 EDF Зупинений 01 липня 1962 23 грудня 1966 09 липня 1967 31 липня 1985
G-2 (MARCOULE) GCR 38 COGEMA Зупинений 01 березня 1955 21 липня 1958 22 квітня 1959 02 лютого 1980
G-3 (MARCOULE) GCR 38 COGEMA Зупинений 01 березня 1956 11 червня 1959 04 квітня 1960 20 червня 1984
PHENIX[fr] FBR 230 CEA/EDF Зупинений 01 листопада 1968 31 серпня 1973 13 грудня 1973 01 лютого 2010
ST. LAURENT-A1 GCR 480 EDF Зупинений 01 жовтня 1963 07 січня 1969 14 березня 1969 18 квітня 1990
ST. LAURENT-A2 GCR 515 EDF Зупинений 01 січня 1966 04 липня 1971 09 серпня 1971 27 травня 1992

Дослідження та Розвиток (R & D)[ред. | ред. код]

CEA є членом міжнародної програми з вивчення перспективних технологій для майбутніх ядерно-енергетичних систем, котра звертає, в першу чергу, увагу на питання підвищення безпеки, стійкості, економічності, і зобов'язується збудувати прототип реактора четвертого покоління до 2020 року.

Французька R & D програма в рамках IV покоління зосереджена на двох напрямках:

- будівництво реакторів на швидких нейтронах із замкнутим паливним циклом, щоб знизити кінцеву кількість ядерних відходів та максимально ефективно використовувати природні ресурси. Добре вивчені дві конструкції реакторів: реактор на швидких нейтронах з газовим охолодженням і реактор на швидких нейтронах із натрієвим теплоносієм.
- будівництво високотемпературних реакторів (HTR, VHTR) з метою одержання водню для майбутнього промислового використання і транспортування.

У 2007 році розпочато будівництво нового експериментального реактора ділення (100 МВт), званого Жюль Горовиць (Jules Horowitz). Він буде використовуватися для експериментів на ядерних матеріалах та паливі, а також для виробництва медичних радіоізотопів[6].

Міжнародне співробітництво та ініціативи[ред. | ред. код]

  • Франція є членом ряду міжнародних організацій, включаючи Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Агентство з ядерної енергії[en] (NEA), Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і Всесвітню асоціацію організацій, що експлуатують АЕС (WANO), членом котрої є EDF.
  • Франція бере участь в INPRO – проект МАГАТЕ за участю розробників і потенційних користувачів майбутніх ядерних технологій (або інноваційних ядерних систем).
  • Франція є членом міжнародного форуму Generation IV (GIF), що складається з 12 країн (+ Euratom), діяльність якого присвячена розвитку наступного покоління ядерних реакторів і технологій паливного циклу[6].

Розвиток людських ресурсів[ред. | ред. код]

Національний інститут ядерних технологій та науки (INSTN) є вищим навчальним закладом з підготовки кадрів для атомної промисловості і перебуває під спільним керівництвом Міністерства вищої освіти і науки та Міністерства економіки, промисловості та зайнятості[17].

Він був створений у 1956 році, коли Франція вирішила розвивати ядерну програму, навчати інженерів і дослідників в галузі науки і передових технологій. INSTN бере активну участь у розповсюдженні знань і ноу-хау, розроблених в рамках ЄЕП.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ planete-energies.com. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=dead (довідка)(фр.)
  2. ↑ Les centrales nucléaires. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  3. ↑ а б AFP, Agence France-Presse- (7 січня 2024). France outstrips plans, to build additional nuclear plants beyond six. Daily Sabah (амер.). Процитовано 7 січня 2024.
  4. ↑ EDF2. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  5. ↑ EDF. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  6. ↑ а б в г IAEA.(англ.)
  7. ↑ Électricité de France. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  8. ↑ Areva. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  9. ↑ www.alstom.com. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  10. ↑ CEA. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  11. ↑ {{cite web| title = Descriptif du parc de centrales électronucléaires| url = [[:fr:Industrie nucléaire en France#Acteurs de l.27industrie nucl.C3.A9aire fran.C3.A7aise}}(фр.)]]
  12. ↑ {{cite web| title = Liste des réacteurs nucléaires en France| url = [[:fr:Liste des réacteurs nucléaires en France}}(фр.)]]
  13. ↑ Примітка: з англ. PWR(Pressurize Water Reactor) - реактор з водою під тиском
  14. ↑ Примітка: з англ. GCR("Gas Cooled Reactor") - реактор з газовим охолодженням
  15. ↑ Примітка: з англ. FBR("Fast Breeder Reactor") - реактор на швидких нейтронах
  16. ↑ Примітка: з англ. HWGCR("Heavy Water Gas Cooled Reactor") - реактор з газовим охолодженням та важкою водою як сповільнювачем
  17. ↑ www-instn.cea.fr. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Діють
Закриті
ГВт > 10
ГВт > 2
ГВт > 1
ГВт < 1
Розвиток в планах
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ядерна_енергетика_Франції&oldid=41931349