49-та загальновійськова армія (РФ)
49-та загальновійськова армія (з 2010) 67-й армійський корпус 49-та загальновійськова армія (1992—1994) | |
---|---|
рос. 49-я общевойсковая армия | |
Емблема армії | |
На службі |
1992—2001 2010—дотепер |
Країна | Росія |
Вид | Сухопутні війська РФ |
У складі | ПдВО |
Штаб | Ставрополь |
Командування | |
Поточний командувач |
генерал-лейтенант Яків Резанцев† |
| |
Медіафайли на Вікісховищі |
49-та загальновійськова армія — військове об'єднання Сухопутних військ Збройних сил Росії чисельністю в армію. Штаб армії — м. Ставрополь, Ставропольский край. Перебуває у складі Південного військового округу.
У 2022 році частини армії брали участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну, вели бої на південному напрямку.
Історія[ред. | ред. код]
Після розпаду СРСР у 1992 році 12-й армійський корпус Радянської армії, що перебував у складі Північно-Кавказького військового округу зі штабом у м. Краснодарі, увійшов до складу Збройних сил РФ. У травні 1992 року перейменований на 49-ту загальновійськову армію.
1 жовтня 1994 року переформований на 67-й армійський корпус.
У 2001 році корпус був розформований.
Формування 2010 року[ред. | ред. код]
У липні 2010 року 49-та загальновійськова армія була сформована у складі нового Південного військового округу[1].
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
З'єднання та військові частини 49-ї загальновійськової армії у 2022 році брали безпосередню участь у російському вторгненні в Україну та понесли значні втрати[2][3][4].
24 березня 2022 року, радник голови Офісу Президента України Олексій Арестович повідомив, що в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Півдні України, ЗС України завдали удару по передовому командному пункту ворожої 49-ї загальновійськової армії[5][6]. Вже наступного дня, 25 березня 2022 року, стало відомо, що в селі Чорнобаївці на Херсонщині було ліквідовано командувача 49-ї загальновійськової армії генерал-лейтенанта Якова Резанцева[7][8]. Після звільнення лівого берегу Херсонської області ЗСУ, виконували завдання з утримання, захисту і базування на аеродромі Чаплинка.
Склад[ред. | ред. код]
2014[ред. | ред. код]
Станом на 2014 рік, у складі армії перебували наступні з'єднання та військові частини:
- 20-та гвардійська мотострілецька Прикарпатсько-Берлінська бригада, в/ч 22220, (м. Волгоград);
- 33-тя окрема мотострілецька бригада (гірська) (місто Майкоп, в/ч 22179, Адигея);
- 34-та окрема мотострілецька бригада (гірська) (станиця Зеленчуцька, в/ч 01485, Карачаєво-Черкесія);
- 205-та окрема мотострілецька козацька бригада, в/ч 74814, (м. Будьонівськ Ставропольський край);
- 90-та зенітна ракетна бригада, в/ч 54821, (ст. Яблонівська Краснодарского краю);
- 66-та Одеська Червонопрапорна, ордена Олександра Невського бригада управління, в/ч 41600, (м. Ставрополь);
- 99-та окрема бригада матеріально-технічного забезпечення, в/ч 72153, (м. Майкоп Адигея);
- 95-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби, в/ч 53979, (м. Моздок);
- 7-ма військова Краснодарська Червонопрапорна орденів Кутузова та Червоної Зірки база, (м. ГудаутаАбхазія).
2018[ред. | ред. код]
У складі армії, станом на 2018 рік — 5 бригад (2 мотострілецьких, 1 протиповітряної оборони, 1 забезпечення, 1 управління), 1 батальйон радіоелектронної боротьби, 1 військова база за кордоном у Абхазії:
- 34-та окрема мотострілецька бригада (гірська), в/ч 01485, (станиця Зеленчуцька Карачаєво-Черкесія);
- 205-та окрема мотострілецька козацька бригада, в/ч 74814, (м. Будьонівськ Ставропольський край);
- 90-та зенітна ракетна бригада, в/ч 54821, (ст. Яблонівська Краснодарський край);
- 227-ма артилерійська Талліннська Червонопрапорна, ордена Суворова бригада, в/ч 13714, (м. Майкоп, Адигея);
- 66-та Одеська Червонопрапорна, ордена Олександра Невського бригада управління, в/ч 41600, (м. Ставрополь);
- 99-та окрема бригада матеріально-технічного забезпечення, в/ч 72153, (м. Майкоп, Адигея);
- 95-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби, в/ч 53979, (м. Моздок);
- 7-ма військова Краснодарська Червонопрапорна орденів Кутузова та Червоної Зірки база, в/ч 09332, (м. Гудаута Абхазія).
2021[ред. | ред. код]
Станом на 2021 рік, 49-а загальновійськова армія включала:
- Управління, (в/ч 35181), (м. Ставрополь);
- 205-та окрема мотострілецька козача бригада, в/ч 74814, (м. Будьонівськ Ставропольський край);
- 34-та окрема мотострілецька бригада (гірська), в/ч 01485, (ст. Сторожова-2);
- 7-ма російська військова Краснодарська Червонопрапорна орденів Кутузова та Червоної Зірки база, в/ч 09332, (м. Гудаута Абхазія);
- 227-ма артилерійська Талліннська Червонопрапорна, ордена Суворова бригада, в/ч 13714, (селище Краснооктябрьский, м. Майкоп, Адигея);
- 1-а гвардійська ракетна Оршанська орденів Суворова та Кутузова бригада, в/ч 31853, (м. Горячий Ключ, Молькіно, Краснодарський край);
- 90-та зенітна ракетна бригада, в/ч 54821, (смт. Афіпський);
- 66-а Одеська Червонопрапорна ордена Олександра Невського бригада управління, в/ч 41600, (м. Ставрополь), колишній 66-й окремий Одеський Червонопрапорний, ордена Олександра Невського полк зв'язку Головного штабу Сухопутних військ (сел. Барибіне Домодєдовського району Московської області (інша адреса — п/о Іллінське);
- 32-й інженерно-саперний полк, в/ч 23094, (смт Афіпський);
- 17-й полк РХБ захисту Краснодарський край;
- 217-й окремий радіобатальйон ОСНАЗ, в/ч 87530, (м. Ставрополь);
- 689-й командно-розвідувальний центр, в/ч 87528, (м. Ставрополь);
- 19-та окрема рота спеціального призначення, в/ч 82760, (м. Ставрополь);
- 228-й командний пункт ППО (м. Ставрополь);
- 107-та топографічна частина, в/ч 35182-Т, (м. Ставрополь).
Командування[ред. | ред. код]
Командири[ред. | ред. код]
Командующие армией[ред. | ред. код]
- генерал-лейтенант, генерал-полковник Захаркин, Иван Григорьевич (серпень 1941 г. — червень 1943 г.);
- генерал-лейтенант, генерал-полковник Гришин, Иван Тихонович (червень 1943 г. — до конца войны).
- Кураленко, Сергей Васильевич, генерал-майор (09.01.2011 — 20.05.2012).
- Астапов, Виктор Борисович генерал-лейтенант (З травня 2012 по травень 2013 року)
- Севрюков, Сергей Михайлович, генерал-лейтенант (09.01.2014 — 07.2019),
- Зусько, Михаил Степанович, генерал-майор (07.2019 — 08.2020).
- Резанцев, Яков Владимирович генерал-лейтенант (серпень 2020 — н. ч. )
Зам командуючого армією[ред. | ред. код]
- генерал-лейтенант Дзенит, Ян Петрович (червень 1944 г. — серпень 1945 г.)
- генерал-майор Цоков, Олег Юрьевич (2018—2019)
Начальники штаба[ред. | ред. код]
- полковник Верхолович, Павел Михайлович (серпень 1941 г. — травень 1942 г.);
- генерал-майор Коротков, Геннадий Петрович (травень — червень 1942 г.);
- генерал-майор Пастушихин, Николай Васильевич (червень 1942 г. — червень 1944 г.);
- генерал-майор Киносян, Степан Ильич (июнь 1944 г. — до кінця війни).
- генерал-майор Астапов, Виктор Борисович (січень 2011 — травень 2012)
Члены военного совета[ред. | ред. код]
- бригадный комиссар, генерал-майор, Литвинов, Андрей Иванович (січень 1941 г. — квітень 1942 г.);
- бригадный комиссар, генерал-майор, генерал-лейтенант Сычёв, Василий Андреевич (квітень 1942 г. — до кінця війни).
Командующий ВВС армии[ред. | ред. код]
- полковник Леонид Григорьевич Кулдин (29.01.1942 — 05.1942)
Начальник штаба ВВС армии[ред. | ред. код]
- Дземешкевич Адам Станиславович
Начальник артиллерии армии[ред. | ред. код]
- полковник Гуковский, Емельян Исаевич (грудень1941 — лютий 1942)
- генерал-майор Лебедев, Владимир Геннадиевич
- генерал-майор Разинцев, Иван Акимович
Начальник инженерных войск армии[ред. | ред. код]
- полковник, генерал-майор, Благославов, Борис Васильевич (грудень 1942 г. — вересень 1943 г.)
Начальник войск связи армии[ред. | ред. код]
- …
- генерал-майор Новарчук, Давид Григорьевич
- (09.01.2011—20.05.2012) генерал-майор Сергій Кураленко
- (21.05.2012—30.12.2013) генерал-майор Віктор Астапов
- (09.01.2014—07.2019) генерал-майор Сергій Севрюков
- (07.2019—08.2020) Михайло Зусько, генерал-майор
- (08.2020—24.03.2022†) генерал-лейтенант Резанцев Яків Володимирович
Начальники штабу[ред. | ред. код]
- (2017—2019) генерал-майор Єршов Владислав Миколайович
Заступники[ред. | ред. код]
- (2015—2019) генерал-майор Зусько Михайло Степанович[9]
- (2018—2019) генерал-майор Олег Цоков
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 49-я общевойсковая армия : Министерство обороны Российской Федерации. structure.mil.ru. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 25 січня 2017.
- ↑ Чому рашисти повертаються до Чорнобаївки, і до чого тут Миколаїв та Очаків (КАРТИ). (рос.) 22.03.2022, 20:31. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ ЗСУ захопили штабні мапи росіян, з них став зрозумілий «феномен» Чорнобаївки. 21.03.2022, 23:00. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ ЗСУ захопили штабні мапи армії РФ на південному напрямі: став зрозумілий «феномен» Чорнобаївки. 21.03.2022, 17:28. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ Знищено передовий командний пункт 49-ї армії РФ на півдні України — Арестович. 24.03.2022, 18:54. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ ЗСУ знищили передовий командний пункт 49-ї російської армії. 24.03.2022, 19:42. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Високопоставлений путінський генерал загинув в Україні. 25.03.2022, 12:23. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ В Одеській області збили три крилаті ракети, які летіли на мирні міста. 25.03.2022, 18:21. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Разведка выследила троих генералов РФ, командовавших боевиками. ЛІГА.Новости. 8 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.