Координати: 49°57′20″ пн. ш. 32°7′55″ сх. д. / 49.95556° пн. ш. 32.13194° сх. д. / 49.95556; 32.13194
Очікує на перевірку

Драбів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Драбів
Герб Драбова
У центрі Драбова, серпень 2009 року.
У центрі Драбова, серпень 2009 року.
У центрі Драбова, серпень 2009 року.
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Тер. громада Драбівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA71040070010090868
Основні дані
Засновано 1680
Статус із 2024 року
Площа 18,019 км²
Населення 6085 (01.01.2022)[1]
Поштовий індекс 19800 — 19805
Телефонний код +380 4738
Географічні координати 49°57′20″ пн. ш. 32°7′55″ сх. д. / 49.95556° пн. ш. 32.13194° сх. д. / 49.95556; 32.13194
Висота над рівнем моря 118 — 125 м[2]
Водойма річка Золотоношка


Відстань
Найближча залізнична станція: Драбове-Барятинське [3]
До станції: 13 км
До обл. центру:
 - фізична: 57,2 км[4]
 - автошляхами: 75 км
Селищна влада
Адреса смт Драбів, вул. Центральна, 69
Голова селищної ради Орел Світлана Іванівна
Карта
Драбів. Карта розташування: Україна
Драбів
Драбів
Драбів. Карта розташування: Черкаська область
Драбів
Драбів
Мапа

Драбів у Вікісховищі

Дра́бів — селище в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Центр Драбівської селищної громади. З 1923 до 2021 року центр Драбівського району, а до 7 березня 1923 року — центр Драбівської волості Золотоніського повіту (1781-1923).

Географія

[ред. | ред. код]

У селищі бере початок річка Золотоношка. Розташоване за 75 км від обласного центру — міста Черкаси та за 13 км від залізничної станції Драбове-Барятинська.

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Історія Драбова

Перші відомості про Драбів[5] належать до 1680 року, коли багатий козак, пізніше переяславський полковник Іван Мирович зайняв над річкою Золотоношкою на вільному військовому степу землі, де вже здавна стояв невеликий хутір. Мирович звернувся до царя з проханням видати йому дозвіл на право володіння. 1691 року він одержав жалувану грамоту на хутір із ставком, лісом, випасом і сіножатями.

1707 року хутір налічував 7 хат. Під час Північної війни син Івана Мировича — Федір, разом з Мазепою перейшов на бік шведів. За указом Петра І 1718 року всі маєтності Мировичів, у тому числі хутір Драбів, були відписані князю Кантакузену. 1738 року вдова Кантакузена відписала Драбів царській скарбниці.

1775 року Катерина ІІ віддала землі Драбова у вічне і спадкове володіння графу Петрові Завадовському.

1843 року Завадовські продали Драбів Барятинському. У 1848 році Драбову було надано статус містечка, він став волосним центром, де налічувалось 4700 жителів.

У часі нацистсько-радянської війни сили ЧА відійшли з Драбова 21 вересня 1941 року.

Село постраждало внаслідок голодоморів 1932–1933 та 1946–1947 роках.

Населення

[ред. | ред. код]

У січні 1989 року чисельність населення становила 7713 осіб[6].

На 1 січня 2013 року чисельність населення становила 6705 осіб[7].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 7040 98.16%
російська 120 1.67%
білоруська 4 0.06%
вірменська 1 0.01%
румунська 1 0.01%
інші/не вказали 6 0.09%
Усього 7172 100%

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Погода в Україні. Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 28 вересня 2007.
  3. Сайт Верховної Ради[недоступне посилання з липня 2019]
  4. maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXIII, лист 10, 1869 год // Драбов (рос.). Архів оригіналу за 13 лютого 2018.
  6. (рос.) Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 12 липня 2018.
  7. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. стор.106 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 12 липня 2018.
  8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]