Кіровоградська область
Кіровоградська область | |
---|---|
Герб Кіровоградської області | Прапор Кіровоградської області |
Основні дані | |
Прізвисько: | Кіровоградщина |
Країна: | Україна |
Утворена: | 10 січня 1939 |
Код КАТОТТГ: | UA35000000000016081 |
Населення: | 912 503 |
Площа: | 24588 км² |
Густота населення: | 36,7 осіб/км² |
Телефонні коди: | +380-52 |
Обласний центр: | Кропивницький |
Райони: | 4 |
Громади: | 39 |
Міста: | 12 |
Райони в містах: | 2 |
Селища: | 46 |
Села: | 991 |
Номери автомобілів: | BA, HA |
Інтернет-домени: | kirovograd.ua; kr.ua |
Обласна влада | |
Рада: | Кіровоградська обласна рада |
Голова ради: | Дрозд Юрій Васильович |
Голова ОДА: | Райкович Андрій Павлович |
Вебсторінка: | Кіровоградська ОДА Кіровоградська облрада |
Адреса: | 25022, м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, Будинок Рад |
Мапа | |
Кіровоградська область у Вікісховищі |
Кіровогра́дська о́бласть — область у центральній частині України. Утворена 10 січня 1939 року, обласний центр — місто Кропивницький.
Розташована у межиріччі Дніпра і Південного Бугу на півдні Придніпровської височини. Практично вся територія області (за винятком селища Власівка) розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями. За однією із версій географічний центр України розташований поблизу Добровеличківки.
Площа області становить 24,6 тис. км² (4,1 % від території України). Протяжність області з півночі на південь становить майже 148 км, із заходу на схід — 335 км.
Область розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Таке місцерозташування обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф, на території області знаходиться велика кількість балок і ярів. Дуже актуальною проблемою є водна ерозія ґрунтів.
На схилах долин річок Тясмину та Інгульця розповсюджені поля зсувів гірських порід та блоково-пластичне зміщення. Зсуви сформувались на схилах, складених плейстоценовими суглинками потужністю близько 7 м.
Ґрунти області характеризуються високою родючістю. Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного степу.
У північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумусу 5,0 % та середньогумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5 %. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградуровані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та сірі опідзолені ґрунти.
Для південно-східних районів найпоширенішими ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо — та малогумусні, а в південній частині — чорноземи звичайні малогумусні малопотужні, присутні незначні поклади карпатських ґрунтів.
За механічним складом ґрунти північних районів — важкосуглинисті, південних — легкосуглинисті, а в Придніпров'ї — легко — та середньосуглинисті.
Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра — Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу — Інгул, Синюха і Синиця.
Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис.км, серед яких найбільші — Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань. За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно[1]) область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод.
Клімат: помірно-континентальний, помірно-теплий. Зима м'яка, з частими відлигами, а літо спекотне. Середня температура липня + 21 — 22 °C, січня —2 — 5 °C. Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів. Їх середньорічна кількість становить від 450 до 520 мм.
Область має порівняно великі запаси деяких мінеральних ресурсів. З паливних ресурсів тут є поклади бурого вугілля в м. Олександрія. Вагоме енергетичне значення мають значні (світового масштабу) поклади уранових руд. На лісові та водні ресурси область бідна. Гідроресурси річок обмежені. Є значні запаси підземних вод.
- Заповідник Хутір Надія;
- Заповідник Карпенків край;
- Чорний ліс;
- Дендропарк «Веселі Боковеньки».
Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині — оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку.
Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, із яких 107 — розробляються. Це буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини.
Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища — основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі в області. За даними геологів, існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.
Рослинний світ області відображає типову екосистему лісостепу, хоча велика її частка розкопана і в даний час представлена ріллею. Серед дерев в області переважають[2]:
- Абрикоса
- Акація біла
- Американський клен
- Берест
- Верба біла
- Вишня
- Гіркокаштан
- Гледичія колюча
- Горіх волоський
- Горобина звичайна
- Груша звичайна
- Дуб черешчатий
- Клен звичайний
- Липа широколиста
Кіровоградська область є цікавою і багатою в археологічному плані — тут знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини на землях сучасної Кіровоградщини з часів пізнього палеоліту[3]. Особливо ж цікавими є знахідки поховань пізнішого часу, наприклад, предмети з розкопок кургану неподалік села Веселівки Новомиргородського району доби бронзи (2 тисячоліття до н. е.). Розкопки поховань, кількість яких обраховується десятками, провадяться не лише на периферії, а й у межах обласного центру — так, у 2000-х сенсаційні знахідки були виявлені в ході розкопок на кропивницькій вулиці космонавта Попова[4].
У зв'язку з перейменуванням м. Кіровоград на Кропивницький 2018 р через декомунізацію в Україні у Верховну Раду було внесено законопроєкт про перейменування області на Кропивницьку, який був схвалений. 5 лютого 2019 р. Конституційний суд затвердив рішення Верховної радияке?[5]. Місцева облрада підтримала пропозицію про перейменування в березні 2021 року, однак відтоді вона застопорилася у Верховній Раді.[6][7]
Адміністративний центр області — місто Кропивницький.
У складі області:
- районів — 4[8];
- районів у містах — 2;
- населених пунктів — 1030, в тому числі:
- міського типу — 39, в тому числі:
- міст — 12, в тому числі:
- міст обласного значення — 4;
- міст районного значення — 8;
- селищ міського типу — 27;
- міст — 12, в тому числі:
- сільського типу — 991, в тому числі:
- сіл — 973;
- селищ — 18.
- міського типу — 39, в тому числі:
У системі місцевого самоврядування:
- районних рад — 21;
- районних рад у містах — 2;
- міських рад — 12;
- селищних рад — 27;
- сільських рад — 376.
№ | Назва | Адміністративний центр | Адміністративний устрій |
---|---|---|---|
1 | Голованівський | с-ще Голованівськ | Адм. устрій |
2 | Кропивницький | м. Кропивницький | Адм. устрій |
3 | Новоукраїнський | м. Новоукраїнка | Адм. устрій |
4 | Олександрійський | м. Олександрія | Адм. устрій |
№ | Район | Входження |
---|---|---|
1 | Фортечний | м. Кропивницький |
2 | Подільський | м. Кропивницький |
Населення області на 1 січня 2005 року становило 1085,7 тис. чол. (2,3 % населення України). Середня густота населення — 45,3 чол./км² при 80 чол./км² в Україні.
За даними на 1 липня 2021 року — 912,5 тис. чол.
Національний склад населення Кіровоградської області станом на 2001 рік[9]:
№ | Національність | Кількість осіб | % |
---|---|---|---|
1 | Українці | 1 014 616 | 90,13 |
2 | Росіяни | 83 929 | 7,46 |
3 | Молдовани | 8 274 | 0,74 |
4 | Білоруси | 5 550 | 0,49 |
5 | Вірмени | 2 994 | 0,27 |
6 | Болгари | 2 205 | 0,2 |
7 | Євреї | 1 066 | 0,09 |
8 | Цигани | 926 | 0,08 |
9 | Азербайджанці | 793 | 0,07 |
10 | Поляки | 556 | 0,04 |
11 | Інші | 4 795 | 0,43 |
Разом: | 1 125 704 | 100,0 |
Рідна мова населення області за результатами переписів, %[10][11][12][13]
1959 | 1970 | 1989 | 2001 | |
---|---|---|---|---|
українська | 86,9 | 87,4 | 83,3 | 88,9 |
російська | 10,7 | 11,4 | 15,1 | 10,0 |
інша | 2,4 | 1,2 | 1,6 | 1,1 |
27 жовтня 2023 року, у День української писемності та мови, під час другого засідання Консультативної ради з питань розвитку та функціонування української мови[14] були презентовані результати соціологічного дослідження "Мова (не) на часі?", яке тривало в Кіровоградській області з 12 до 22 жовтня 2023 року й у якому взяли участь 3768 жителів області. 96,7 % опитаних заявили, що вважають українську мову рідною, 2,6 % — що вважають такою російську. Українською в побуті розмовляли 66,4 % респондентів, суржиком — 29,4 %, російською — 3,4 %. Про перевагу української у своєму середовищі сказали 63,5 % опитаних, про перевагу суржику — 32,9 %, про перевагу російської — 3,2 %. 96,3 % респондентів заявили, що вважають українську мову важливим атрибутом незалежності України. Окрім цього, результати опитування виявили, де в суспільстві переважають порушення мовного законодавства: 52 % респондентів вказали, що часто зустрічаються з ситуацією порушення використання української мови як державної у сфері обслуговування, 42,8 % — що книг та друкованих видань українською мовою у бібліотеках або у вільному продажу недостатньо, 25,7 % — що бачили порушення у сфері телебачення, радіомовлення, ЗМІ та рекламі. На запитання «Які існують бар'єри на шляху переходу з російської на українську мову?» 36,6 % відповіли «Відсутність розуміння важливості спілкування українською», 28,6 % — «Споживання російськомовного контенту», 24 % — «Відсутність мотивації і бажання вивчати українську», 23,2 % — «Сім'я/родина спілкується російською», 15,3 % — «Відсутність українськомовного оточення». Водночас 34,9 % заявили, що бар'єрів на шляху переходу з російської на українську немає. На запитання «Які заходи потрібно запровадити задля збільшення використання української мови в суспільстві?» 42,3 % відповіли «Посилення відповідальності за порушення мовного закону», 32,8 % — «Тренінги, онлайн-курси з вивчення української мови», 31,7 % — «Видання та поповнення бібліотек українськими книжками», 26,2 % — «Культурно-мистецькі (концерти, вистави тощо)», 26,1 % — «Освітні телепрограми». 21,7 % респондентів заявили, що достатньо заходів впроваджено. Щоб посилити позиції української мови, члени ради рекомендували людям насамперед створити українськомовне оточення, для цього:
- налаштувати гаджети українською мовою;
- слухати українську музику й дивитися фільми українською;
- спілкуватися державною мовою;
- бути активними у заходах, пов’язаних з українськими традиціями, фольклором, культурою;
- збільшувати свій словниковий запас — читати українськомовну літературу[15][16].
за даними Держкомстату[17][18] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 106,1 злочинів, з них 41,4 тяжких та особливо тяжких.[19]
Голови облвиконкому:
- 1939—1941 Іщенко Віталій Павлович
- 1944—1949 Іщенко Віталій Павлович
- 1949—1953 Комяхов Василь Григорович
- 1953—1963 Турбай Григорій Автономович
- 1963—1964 Турбай Григорій Автономович (голова сільського ОВК)
- 1963—1964 Кравченко Леонід Гаврилович (голова промислового ОВК)
- 1964—1965 Кириченко Микола Карпович
- 1965—1975 Кошевський Петро Сидорович
- 1975—1980 Максименко Дмитро Павлович
- 1980—1990 Желіба Володимир Іванович
- 1990—1991 Сухомлин Микола Олексійович
- 1991—1992 Желіба Володимир Іванович
- 1992—1995 Сухомлин Микола Олексійович
Голови ОДА:
- 07.07.1995 — 17.09.1996 Сухомлин Микола Олексійович
- 22.09.1996 — 02.10.1998 Громовий Михайло Пилипович
- 02.10.1998 — 02.02.1999 Башкіров Михайло Володимирович
- 08.02.1999 — 03.11.1999 Кальченко Валерій Михайлович
- 03.11.1999 — 15.07.2003 Моцний Василь Кузьмович
- 15.07.2003 — 05.03.2004 Черновол Михайло Іванович
- 05.03.2004 — 27.01.2005 Компанієць Василь Олександрович
- 27.01.2005 — 03.05.2006 Зейналов Едуард Джангірович
- 04.05.2006 — 03.08.2006 Ревенко Анатолій Дмитрович (в.о.)
- 03.08.2006 — 01.11.2007 Черниш Вадим Олегович
- 01.11.2007 — 12.12.2007 Ревенко Анатолій Дмитрович (в.о.)
- 12.12.2007 — 27.06.2009 Моцний Василь Кузьмович
- 22.09.2009 — 06.04.2010 Мовчан Володимир Петрович[20]
- 06.04.2010 — 09.01.2013 Ларін Сергій Миколайович[21]
- 09.01.2013 — 02.03.2014 Ніколаєнко Андрій Іванович[22]
- 02.03.2014 — 16.09.2014 Петік Олександр Владиславович
- 16.09.2014 — 11.06.2019 Кузьменко Сергій Анатолійович
- 11.06.2019 — 27.06.2019 Коваленко Сергій Петрович (в.о.)
- 27.06.2019 — 08.11.2019 Лобанова Світлана Василівна (в.о.)
- 08.11.2019 — 27.06.2020 Балонь Андрій Богданович[23]
- 27.06.2020 — 27.08.2020 Кузьмін Ігор Валерійович (в.о.)
- 27.08.2020 — 15.04.2021 Назаренко Андрій Валерійович[24]
- 15.04.2021 — 27.05.2021 Жалдак Валерій Олександрович (т.в.о.)
- 27.05.2021 — 07.03.2022 Чорна Марія Володимирівна
- з 07.03.2022 — Райкович Андрій Павлович
Перші Секретарі обласного комітету КП(б)У:
- 1939—1940 Мірошкін Олександр Якимович
- 1940—1941, 1943—1946 Горенков Федір Степанович
- 1946—1949 Петров Григорій Гаврилович
- 1949—1950 Стоянцев Олексій Андрійович
- 1950—1952 Позаненко Василь Васильович
- 1952—1954 Найдек Леонтій Іванович
Перші Секретарі обласного комітету КПУ:
- 1954—1955 Найдек Леонтій Іванович
- 1955—1963 Мартинов Федір Гнатович
- 1963—1964 Кириченко Микола Карпович
- 1964—1965 Дорошенко Петро Омелянович
- 1965—1967 Кириченко Микола Карпович
- 1967—1982 Кобильчак Михайло Митрофанович
- 1982—1990 Самілик Микола Гнатович
- 1990—1991 Мармазов Євген Васильович
Голови Обласної Ради народних депутатів:
- 1990—1992 Желіба Володимир Іванович
- лютий—березень 1992 Сухомлин Микола Олексійович
- 1992—1994 Долиняк Володимир Андрійович
- 1994—1999 Сухомлин Микола Олексійович
- 1999—2006 Сибірцев Василь Іванович
- 2006—2010 Сухомлин Микола Олексійович
- 2010—2014 Ковальчук Микола Михайлович
- 2014—2020 Чорноіваненко Олександр Анатолійович
- 2020—2023 Шульга Сергій Павлович
- 2023—т. ч. Дрозд Юрій Васильович
Кіровоградська область по структурі економіки є аграрно-індустріальною. На території Кіровоградської області розміщені об’єкти уранодобувної, харчової, машинобудівної, енергетичної промисловості та підприємства агропромислового комплексу.
У структурі валового випуску продукції займають:
- сільське господарство — 32,1 %
- промисловість — 28,1 %
- транспорт і зв'язок — 11,6 %
- житлово-комунальне господарство — 5,1 %
- інші галузі матеріального і нематеріального виробництва — 23,1 %
У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування та металообробка, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів. Серед галузей харчової промисловості провідна роль належить цукровому виробництву, в області працює 11 цукрових заводів. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 83 %. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 254 промислові підприємства, функціонує 455 малих промислових підприємств.
Кіровоградська область здавна відома як регіон із добре розвинутим сільськогосподарським виробництвом. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого становить 73 %, тваринництва — 27 %.
Основні зернові культури, що вирощуються в області, — озима пшениця, ячмінь, соя, кукурудза на зерно, зернобобові, гречка та просо. Значне місце серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк.
У садівництві переважними напрямками є вирощування яблук, груш, слив, вишень і ягідних культур.
Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці.
Питома вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у загальному обсязі її виробництва в Україні становить: по соняшнику — 10 %, зернових і зернобобових — 6,7 %, цукровому буряку (фабричному) — 5,2 %, м'ясу — 3,0 %, молоку — близько 2,8 %.
Розведенням племінних коней займаються 2 кінні заводи і 2 племінні ферми. Основні породи, що розводяться у кінзаводах і племфермах — чистокровна верхова і українська верхова.
Площа зрошуваних земель у Кіровоградській області становить 51,3 тис. га, з них — 21,2 тис. га міжгосподарських систем
Основні залізничні вузли — Знам'янка, Помічна, Гайворон, Долинська. Розвинений автотранспорт. На Дніпрі розвинене судноплавство (пристань Світловодськ). Авіалінії з'єднують Кропивницький із великими містами України.
У Кіровоградській області наукові дослідження проводяться переважно академічними і галузевими науковими організаціями та науковими підрозділами вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації.
У 2000 р. в області зосереджувалося 13 організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, де в основній діяльності зайнято 0,7 тис. осіб, в тому числі 0,4 — дослідники. Всього чисельність фахівців становить 0,5 тис. осіб, із них із науковим ступенем докторів наук — 17 осіб і кандидатів наук — 38. Чисельність працівників-сумісників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, становить 200 осіб, із них 22 доктори і 58 кандидатів наук. В області працює 14 академіків і членів-кореспондентів, а також 34 доктори і 449 кандидатів наук, які зайняті в економіці області.
Фінансування наукових та науково-технічних робіт становить 3,4 млн грн, у тому числі за рахунок держбюджету — 1,2, власних коштів — 0,9, коштів замовника — 1,3, тобто в структурі фінансування за джерелами переважають власні кошти. Обсяг робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становить 3,3 млн грн (у фактичних цінах), основна частина яких — це науково-технічні розробки (2,7 млн грн). Фундаментальні, прикладні дослідження і науково-технічні послуги становлять відповідно 0,09, 0,46 і 0,11 млн. гривень.
Наука та освіта Кіровоградщини [Архівовано 20 лютого 2007 у Wayback Machine.], список сайтів
- Центральноукраїнський державний педагогічний університет [Архівовано 17 липня 2006 у Wayback Machine.] ім. В. К. Винниченка
- Державна льотна академія України [Архівовано 2 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Центральноукраїнський національний технічний університет (ЦНТУ)
- Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ (КірЮІ ХНУВС)
- Кіровоградський інститут комерції
- Соціально-педагогічний інститут «Педагогічна академія»
Культура та мистецтво Кіровоградщини [Архівовано 20 лютого 2007 у Wayback Machine.], список сайтів
- Обласний Академічний музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького
- Ляльковий театр
- Аматорський студентський театр «Резонанс»
- Аматорський англомовний театр «The Little Globe Theatre»
- Кіровоградська обласна філармонія (сайт філармонії [Архівовано 2 серпня 2009 у Wayback Machine.])
- Академічний театр музики пісні і танцю «Зоряни» (сайт «Зорян»)
- Кіровоградський обласний художній музей (сайт музею [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.])
Основною релігійною конфесією на території області є християнство, що з'явилося тут, імовірно, ще в часи Київської Русі.
Православ'я на території сучасної Кіровоградської області остаточно закріпили запорізькі козаки, що ревно захищали свою віру, зводили і прикрашали православні храми. Після входження цих територій до Російської Імперії та юрисдикційного перепідпорядкування Київської митрополії Московському патріархату, на території Новослобідського козацького полку була зведена фортеця святої Єлисавети. В околицях фортеці стали селитися переселенці — більшість з яких були православними або старообрядцями. Згодом фортеця перетворилася на місто Єлисаветград. До 1757 року територія області відносилася до Київської митрополії, потім переважно до Переяславської єпархії, а з 1775 до Словенської (згодом названа Катеринославською) єпархії. Із 1796 року ці землі увійшли до складу Херсонської єпархії. У 1880 році при Херсонській єпархії було відкрито Єлисаветградське вікаріатство. Після революції, Православ'я в регіоні, як і всюди в Україні, зазнало великих гонінь, через це було вбито і заслано безліч віруючих, священників і єпископів. У 1942–1944 роках існувала Єлисаветградська єпархія Української автокефальної православної церкви. 1947 року було створено Кіровоградську єпархію Українського екзархату Російської православної церкви, що з 1991 року стала єпархією Української православної церкви (Московського патріархату). З 1992 року вона стала відповідати межам області, а в 2007 східні райони області були виділені в окрему Олександрійську єпархію. Згодом була також створена Кіровоградська єпархія Української православної церкви Київського патріархату.
Станом на 1 січня 2009 року в області Українська православна церква (Московського патріархату) мала дві єпархії, де налічувала 212 парафій та 2 монастирі з 28 ченцями і черницями, 175 священнослужителів, 28 недільних шкіл та 7 періодичних видань. Українська православна церква Київського патріархату мала одну єпархію із 72 парафіями, одним монастирем, 23 священнослужителі, 5 недільних шкіл та 2 періодичні видання. Українська автокефальна православна церква мала 10 парафій та 4 священнослужителя. Старообрядці мали 4 громади та 2 священнослужителя. Інша православні релігійні організації — 3 громади і 3 священнослужителя[25].
Станом на 1 січня 2009 року в області були найпоширеніші такі протестантські організації:
- Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів — 1 управління, 92 громади, 2 місії, 50 недільних шкіл, 94 священнослужителі.
- Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської—п'ятидесятників — 1 управління, 53 громади, 1 місія, 15 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 60 священнослужителів.
- Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня — 26 громад, 8 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 27 священнослужителів[25].
1 січня 2009 року в області налічувалося 4 громади і 3 священнослужителі Греко-католицької церкви та 3 громади, 1 недільна школа і 4 священнослужителі Римо-католицької церкви[25].
В області діють громади й інших релігій: юдейські, мусульманські тощо.
Туризм у Кіровоградській області поки що розвинений слабо. Але завдяки зручному географічному положенню (у центрі України), сприятливому клімату, значному рекреаційному потенціалу, можна сподіватися на стрімкий розвиток туризму.
Станом на 2010 рік в області було 18 готелів, із зальною кількістю номерів 859[26]
Найцікавіші об'єкти туризму:
- Залишки укріплень Чорноліського городища VII ст. до н. е.;
- Фортеця святої Єлисавети XVIII ст.;
- Комплекс кавалерійського юнкерського училища XIX ст.;
- Свято-Покровська церква 1849 р.;
- Грецько-Володимирська церква (Кафедральний Собор) XIX ст.;
- Хрестовоздвиженська церква — усипальниця Раєвських 1833—1855 р.;
- Комплекс лікарні Св. Анни Червоного Хреста — неоросійський стиль XIX-ХХ ст.;
- Краєзнавчий музей в обласному центрі — приватний будинок у стилі модерн 1885—1905 рр.;
- Синагога в обласному центрі XIX ст.;
- Колишня гімназія 1891—1898 рр.;
- Міська лікарня в Новомиргороді 1910—1913 рр.;
- Театр XIX ст. в обласному центрі;
- Свято-Вознесенська церква в Бобринці 1898—1912 рр.;
- Свято-Миколаївська церква в Бобринці 1853—1873 рр.;
- Онуфріївський парк XVIII ст.
- Кропивницький Марко Лукич (1840—1910) — український письменник, драматург, театральний актор. З іменем Кропивницького пов'язані створення українського професійного театру на підросійській частині України й наступний етап розвитку реалістичної драматургії.
- Іван Карпенко-Карий (1845—1907) — український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.
- Микола Карпович Садовський (1856—1933) — український актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру. Брат Івана Карпенка-Карого, Панаса Саксаганського й Марії Садовської-Барілотті.
- Русанов Аркадій Васильович (1875—1935) — полковник Армії УНР.
- Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951) — український політичний та державний діяч, прозаїк, драматург та художник.
- Григор'єв Матвій Олександрович (1883—1919) — український радянський військовий і громадсько-політичний діяч доби Громадянської війни 1917—1921 років, один з яскравих представників явища Отаманщини
- Гулий-Гуленко Андрій Олексійович (1886—1929) — український військовий діяч часів УНР, отаман та генерал-хорунжий армії УНР.
- Нестеренко Герасим Онуфрійович (псевдонім Орел), (1890—?) — український військовий та громадський діяч часів УНР, Головний отаман Холодного Яру.
- Хмара Пилип Панасович (1891—1921) — військовий діяч часів УНР, Отаман Чорного лісу.
- Долуд Андрій (1893—1976) — український військовий діяч, полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).
- Горячко Сергій (1896—1962) — український військовий та громадський діяч, учасник бою під Крутами 1918 р.
- Маланюк Євген Филимонович (1897—1968) — український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР, «Імператор залізних строф».
- Пестушко Костянтин Юрійович (псевдонім Кость Степовий-Блакитний; (1898—1921) — військовий діяч, отаман Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру.
- Яновський Юрій Іванович (1902—1954) — український поет та романіст. Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Редактор журналу «Українська література», військовий журналіст. Ветеран Армії УНР.
- Сердюк Анатолій Григорович (*1939) — відомий вчений та педагог, професор, член-кореспондент НААН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
- Маринич Олександр Мефодійович (1920—2008) — географ-геоморфолог, член-кореспондент НАН України.
- Авдієвський Анатолій Тимофійович (1933—2016) — хоровий диригент, композитор, народний артист СРСР (1983)
- Таран-Терен Віктор Васильович (*1941) — український політик та письменник. Народний депутат України ІІ — VI скликань. Член правління Національної спілки письменників України.
- Бондаренко Віталій Михайлович (*1948) — доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
- Скляренко Віталій Григорович (1937—2020) — мовознавець, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України.
- Косін Юрій Олександрович (1948—2022) — відомий український фотограф, медіа-художник, лауреат національних конкурсів, учасник міжнародних виставок.
- Бірча Ігор Ярославович (*1974) — український актор і автор популярних розважально-гумористичних телепередач.
- Пятов Андрій Валерійович (*1984) — український футболіст, багаторічний воротар донецького «Шахтаря».
- Коноплянка Євген Олегович (*1989) — український футболіст, лівий вінгер збірної України.
- Лещенко Олександр Володимирович (*1989) — український хореограф-постановник і танцівник, художній керівник балету «Форсайт»(Foresight).
- Савраненко Альона Олегівна, більш відома як alyona alyona (*1991) — українська реп-співачка та авторка пісень.
- Хайат Андрій Олександрович, більш відомий просто як Khayat (*1997) — український співак та автор пісень, що працює в жанрі фольктроніка.
- Кіровоградська обласна рада
- Кіровоградська обласна державна адміністрація
- Герої Радянського Союзу — уродженці Кіровоградської області
- ↑ За даними Кіровоградського обласного управління меліорації і водного господарства [Архівовано 24 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Дерева Кропивницького та області (рос.)
- ↑ Верменич Я. В. Кіровоградська область [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] / Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 331. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- ↑ Тетяна ЮЛЬСЬКА А тепер — човен [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.] // «Вечірня газета», 2004
- ↑ https://promin.cv.ua/2019/02/06/kirovohradsku-oblast-pereimenuvaly-u-kropyvnytsku.html
- ↑ Купюр, Без (22 квітня 2021). Верховна Рада відреагувала на звернення про перейменування Кіровоградщини формально | Без Купюр - Новини Кропивницького і Кіровоградщини. Без Купюр (укр.). Процитовано 4 лютого 2023.
- ↑ Кіровоградська облрада закликала Верховну Раду пришвидшити перейменування області. hromadske.ua (укр.). 21 вересня 2022. Процитовано 4 лютого 2023.
- ↑ Нові райони: карти + склад
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Архів оригіналу за 4 травня 2011. Процитовано 21 вересня 2011.
- ↑ Кабузан В. М. — «Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса». Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 13 квітня 2015.
- ↑ Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
- ↑ Перепис 1989. Розподіл населення за національністю та рідною мовою (0,1). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 24 квітня 2013.
- ↑ https://persha.kr.ua/news/life/235626-na-kirovogradshhyni-stvoryuyut-konsultatyvnu-radu-z-pytan-rozvytku-ukrayinskoyi-movy/
- ↑ Волошаненко, Вікторія (27 жовтня 2023). Ставлення до української змінилося. Дані опитування щодо мови на Кіровоградщини. Суспільне. Архів оригіналу за 14 листопада 2023. Процитовано 14 грудня 2023.
- ↑ https://kr-rada.gov.ua/news/kropivnichan-zaproshuyut-podilitisya-svoyu-dumkoyu-shodo-movnogo-pitannya.html
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2016 по січень 2018 року
- ↑ МВС УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 19 березня 2014.
- ↑ Згідно з Указом Президента України від 17 вересня 2009 року № 757, з 22 вересня Мовчан Володимир Петрович приступив до виконання повноважень голови Кіровоградської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2022.
- ↑ ЯНУКОВИЧ ПРИЗНАЧИВ ГУБЕРНАТОРАМИ СУХОГО ТА ЧМИРЯ. Українська правда. 6 квітня 2010. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Указ Президента України № 12/2013 «Про призначення А.Ніколаєнка головою Кіровоградської обласної державної адміністрації». Президент України. 2013. Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Указ Президента України №836/2019 «Про призначення А.Балоня головою Кіровоградської обласної державної адміністрації». Президент України. 8 листопада 2019. Архів оригіналу за 17 серпня 2022. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Указ президента України № 361/2020 Про призначення А.Назаренка головою Кіровоградської обласної державної адміністрації, 27 серпня 2020 р.
- ↑ а б в Мережа церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2009 року [Архівовано 25 березня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 грудня 2011. Процитовано 25 січня 2012.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- М. М. Кір'янов, І. А. Козир, А. І. Кривульченко, В. М. Мирза-Сіденко, Л. Л. Семенюк, О. В. Чорний. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
- Кіровоградщина у дзеркалі часу: Архітектурне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. А.М. Надєждін]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-263-6.
- Кіровоградщина у дзеркалі часу: Декоративно - ужиткове мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. Б.П. Куманський, Н.В. Деміхова, І.Л. Солуянова]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-264-3.
- Кіровоградщина у дзеркалі часу: Музичне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. О.І. Полячок, М.В. Долгіх]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-262-9.
- Кіровоградщина у дзеркалі часу: Образотворче мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. А.М. Надєждін]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-265-0.
- Кіровоградщина у дзеркалі часу: Театральне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. В.П. Шурапов, С.А. Ушакова]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-267-4.
- Кіровоградщина у дзеркалі часу: Хореографічне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. В.Ф. Похиленко]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-261-2.
- Легка атлетика Кіровоградщини : до 100-річчя легкої атлетики на Кіровоградщині / О. П. Березан, І. О. Шостак. – Кіровоград : Рекламне агентство РіК-Медіа, 2015. – 295 с. – ISBN 966-2294-39-2.
- Малі міста України. Кіровоградська область : бібліогр. покажч. [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.] / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.] ; наук. консультант В. І. Дмитрук. - Київ: ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2016. - 127 с. : іл.
- Літературний словник Кіровоградщини / Авт.-упоряд. Л. Куценко; Кіровоградська організація Спілки письменників України. — Кіровоград, 1995. — 126 с.
- Матівос Юрій Миколайович, Сандул Валентин Олексійович. Туристські маршрути Кіровоградшини. Путівник. — Дніпропетровськ : «Промінь», 1978. — 80 с. — 23 000 прим.
- Рекреаційно-туристські ресурси Кіровоградської області / О. Колотуха ; Кіровоград. облдержадмін., Комун. закл. "Кіровоград. обл. центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнів. молоді". — Кропивницький : [б. в.], 2016. — 144 с. : іл., табл., картосхеми — ISBN 978-966-97630-0-6
- Бурдиян Борис Гаврилович. Там, на нехоженых тропинках. Краеведческие очерки. — Днепропетровск : «Промінь», 1987. — 112 с. — 20 000 прим. (рос.)
- Кіровоградська область [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Каталог кіровоградських сайтів [Архівовано 4 серпня 2009 у Wayback Machine.]
- Каталог Кіровоградських підприємств [Архівовано 16 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Кіровоградські новини [Архівовано 15 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Кіровоградська область
- Природа Кіровоградської області [Архівовано 9 липня 2012 у Wayback Machine.]
- Кіровоградська область [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.] в Open Directory Project
- Автомобільні номери Кіровоградської області УРСР [Архівовано 26 липня 2011 у Wayback Machine.]
Черкаська область | Полтавська область | |
Вінницька область | Дніпропетровська область | |
Одеська область | Миколаївська область |