Фенцик Євген Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Євген Фенцик)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фенцик Євген Андрійович
Фенцик Євген Андрійович
Псевдонім Владимир
Народився 5 жовтня 1844(1844-10-05)
Мала Мартинка
Помер 5 грудня 1903(1903-12-05) (59 років)
Горінчово Мармароська жупа, Австро-Угорська імперія
Діяльність письменник
Сфера роботи церковне служінняd[1], освіта[d][1], творче та професійне письмоd[1], журналістика[1] і видавнича справа[1]
Мова творів російська
Конфесія католицька церква[1]

Євге́н Андрі́йович Фе́нцик (5 жовтня 1844 — 5 грудня 1903) — закарпатський освітній діяч і письменник москвофільського напряму, греко-католицький священник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Видавець і редактор (з 1885) півмісячника «Листокъ», який друкували мішаною російською і церковнослов'янською мовою, проте популярний «Додатокъ» друкували мовою, близькою до народної.

Деякий час він мешкав у селі Скотарське, де вчителювала його дочка. Іван Франко гостював у нього, вертаючись до дому по дорозі з Будапешту до Львова.

Фенцик писав поезії (поема «Коріятович»), балади, оповідання та повісті з життя інтелігенції й духовенства: «Нищие духом», «Учитель Неборака», історична драма «Покорение Ужгорода»; деякі твори під псевдонімом Владимир.

Пам'ятник Євгенові Фенцику в Ужгороді. Скульптор Олена Мондич-Шиналі.

Автор шкільних підручників, публіцистичних статей.

Вибрані твори: «Собрание сочинений» (1932).

Родина[ред. | ред. код]

  • Племінник Євгена Фенцика — Степан Фенцик (1892—1946), культурний і політичний діяч русофільського руху, священник та композитор, проугорський активіст.
  • Онук Євгена Фенцика по матері — Августин Штефан (1893—1986), відомий політичний та громадський діяч Закарпаття[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Czech National Authority Database
  2. Магочій П. Р.

Література[ред. | ред. код]