Козич Аліна Євгенівна
| Козич Аліна Євгенівна | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Громадянство |
 Україна |
| Народження |
16 грудня 1987 (36 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Спорт | |
| Вид спорту | спортивна гімнастика |
| Участь і здобутки | |
Алі́на Ко́зіч (нар. 16 грудня 1987) — українська спортивна гімнастка. Вона була членкинею збірної України на літніх Олімпійських іграх 2004 та 2008 років.
Гімнастична кар'єра[ред. | ред. код]
Козич почала займатися гімнастикою, коли їй було 5 років. Вперше вона стала відомою у віці 13 років, коли перемогла у багатоборстві на Європейській молодіжній олімпіаді 2001 року в Мурсії, Іспанія. Її успіх продовжився золотою медаллю на різновисоких брусах та 4-м місцем у багатоборстві на юніорському чемпіонаті Європи 2002 року в Патрах, Греція.
2003–04[ред. | ред. код]
На чемпіонаті світу 2003 року вона посіла 8 місце в багатоборстві, а українська команда зайняла 7 місце, провівши кваліфікацію до командного змагання на Олімпіаді 2004 року.
Олімпійський рік для Козич розпочався з виграшу в багатоборстві на чемпіонаті Європи 2004 року, де вона перемогла Даніелу Софроні з Румунії. Аліна була першою українкою, яка здобула цей титул з часів Лілії Подкопаєвої у 1996 році, і приєдналася до списку старших співвітчизниць, таких як Тетяна Гуцу та Людмила Турищева. Часто європейський чемпіон з багатоборства в олімпійському році продовжує брати олімпійський титул у багатоборстві (це було у 1976, 1992 та 1996 рр.), тож очікування щодо Козич були великими в Афінах.
На Олімпійських іграх Козич допомогла українській збірній фінішувати четвертою, що є їх найкращим олімпійським результатом. У командному фіналі вона мала найвищий бал серед усіх гімнасток, включаючи Карлі Паттерсон та Світлану Хоркіну, які посіли перше та друге місця у фіналі багатоборства відповідно. Однак у фіналі багатоборства Козич мала серйозні проблеми на колоді і посіла 11 місце. У фіналі вільної вправи на підлозі вона впала, тож зайняла 8 місце.[1]
2005—2008[ред. | ред. код]
Козич не брала жодного індивідуального фіналу на чемпіонаті світу 2005 року в Мельбурні чи на чемпіонаті Європи 2006 року в Греції, але вона виграла срібну медаль на паркеті в Гран-прі Глазго 2005 року і допомогла українській команді вийти на п'яте місце в 2006 році на чемпіонаті Європи. Наприкінці 2006 року вона почала відновлювати форму, яка принесла їй титул чемпіонки Європи 2004 року, посівши 13 місце у фіналі багатоборства на чемпіонаті світу 2006 року в Орхусі, Данія. Вона також допомогла українській команді фінішувати п'ятою у командному фіналі.
Козич виграла кілька медалей на чемпіонаті світу в 2007 році і закріпила своє повернення бронзовими медалями в багатоборстві та на паркеті на чемпіонаті Європи в Амстердамі, а Ванесса Феррарі з Італії взяла обидва титули.
Вона склала свою другу олімпійську команду в 2008 році та брала участь у всіх чотирьох змаганнях у кваліфікаціях, намагаючись потрапити у фінал багатоборства. Однак після двох падінь на нерівних брусах та підлозі вона фінішувала на 45-му місці і не пройшла в жоден фінал.
Після Олімпійських ігор 2008 року Козич почала змагатися за Узбекистан, але продовжувала тренуватися в своєму тренажерному залі в Україні з іншим тренером.
Пенсія[ред. | ред. код]
Наприкінці 2009 року Козич оголосила, що вийшла на пенсію. Вона стала офіційною балетмейстеринею японської жіночої збірної з гімнастики і була присутньою як тренер на чемпіонаті світу 2010 року в Роттердамі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Alina Kozich. Olympics at Sports-Reference.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 4 серпня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Official Website. Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 4 січня 2018.