Андроновська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач 2A01:599:B11:A634:C5FF:E597:4BB1:55FD (внесок, журнали) о 08:55 UTC (0 хвилин тому).
Андроновська культура
Розташування Євразійський степ
Доба Бронзова доба
Час існування ~ 2000–900 роками до н. е.
Попередня культура Культура шнурової кераміки, Культура Сінташти, Окуневська культура[en]
Наступна культура Карасукська культура
CMNS: Андроновська культура у Вікісховищі
Вироби Андроновської культури

Андро́новська культу́ра — сукупність схожих місцевих культур пізньої бронзи, що датуються 2000-1150 рр. до н. е. [1][2][3][4] , що охоплювали територію від Південного Уралу до верхів'їв Єнісею в центральному Сибіру. [5][6] Деякі дослідники вважають за краще називати її археологічним комплексом або археологічним горизонтом[en]. [7] Дещо давніша Синташтинська культура (бл. 2200-1900 рр. до н. е.), яку раніше зараховували до андронівської культури, тепер розглядають окремо від ранньоандроновської [8][9] Перший етап андронівської культури міг розпочатися наприкінці III тис до н. е. з випасу худоби, оскільки на пасовищах, розташованих поблизу осель, було неважко знайти природні корми [10][11][12]

Більшість дослідників пов'язують андронівський горизонт з ранніми індоіранськими мовами, хоча він міг перекривати ранньоураломовний ареал на його північній околиці та єнісейськомовний ареал на його східній околиці. [13][14][15] Allentoft et al. (2015) на основі своїх генетичних досліджень дійшли висновку, що андронівська культура і попередня Синташтинська культура мають бути частково похідними від культури шнурової кераміки, зважаючи на велику частку предків, які відповідають раннім землеробам Європи, подібно до домішок, знайдених у геномах популяціях шнурової кераміки [16].

Відкриття[ред. | ред. код]

Назва походить від села Андроново в Ужурському районі Красноярського краю, Сибір, де російський зоолог Аркадій Тугаринов[en] виявив його перші рештки в 1914 році. Було виявлено кілька могил зі скорченими скелетами, похованими разом з багато прикрашеним глиняним посудом. Андронівська культура була вперше ідентифікована російським археологом Сергієм Теплоуховим в 1920-х роках [17].

Датування та субкультури[ред. | ред. код]

Археологічні культури, пов'язані з індоіранськими міграціями (згідно EIEC[en]): Андронівська культура, культура BMAC та Язька культура[en] часто асоціюються з індоіранськими міграціями. Гандхарська культура[en], культура цвинтаря H[en], культура мідних скарбів та культура сірої розмальованої кераміки є кандидатами на індоарійську міграцію в Південну Азію.

Саразмська культура (IV — III тис до н.е.) передує появі Андронівської степової культури на півдні Центральної Азії у II тис до н.е. [18][19][20].

Наразі лише дві субкультури розглядаються як частина андронівської культури:[2]

Раніше виділяли наступні субкультури як частину Андронівської культури:

Деякі автори ставлять під сумнів хронологію і модель поширення на схід через збільшення доказів більш ранньої присутності цих культурних особливостей у деяких районах сходу Центральної Азії [25].

Географічне поширення[ред. | ред. код]

Географічний ареал цієї культури дуже широкий і важко піддається точному визначенню. На своїх заході вона перетинається з приблизно одночасною, але відмінною Зрубною культурою у Волго-Уральському межиріччі. На сході вона сягає Мінусинської улоговини, а деякі пам'ятки сягають на захід до південного Уралу, [26] перетинаючись з ареалом більш ранньої Афанасіївської культури. [27] Інші пам'ятки розкидані на півдні до Копет-Дагу (Туркменістан), Паміру (Таджикистан) і Тянь-Шаню (Киргизстан). Північна межа нечітко відповідає початку тайги. [26] Зовсім недавно були знайдені докази присутності культури в Сіньцзяні на крайньому заході Китаю, [25] в основному зосереджені в районі, що включає Ташкурган, Ілі, Боро-Тала і Тачен. У сточищі Волги взаємодія зі Зрубною культурою була найінтенсивнішою і найтривалішою, а кераміка Федорівського стилю знайдена на заході аж до Волгограда. Меллорі зазначає, що Тазабаг'ябська культура[en] на південь від Андронівської може бути відгалуженням першої (або Зрубної), або ж результатом злиття степових культур і центральноазійських оазисних культур (бішкентська культура[en] і вахшська культура[en]) [6].

Датування культур Мінусинського басейну, на самому сході Андронівської культури (Сумарний розподіл ймовірностей для нових дат людських кісток, від Афанасіївської до Тагарської культури).[28]

На початковому етапі Синташта-Петрівської культури, Андронівська культура обмежується північними та західними степами південного Уралу-Казахстану. [6] З того часу, у ІІ тисячолітті, в Алакульській фазі (2000-1700 рр. до н. е.), [3] Федорівській фазі (1850-1450 рр. до н. е.) [3] та останній Олексіївській фазі (1400-1000 рр. до н. е.), Андронівська культура інтенсивно рухається на схід, розширюючись аж до Верхнього Єнісею, змінюючи неіндоєвропейську Окуневську культуру[en] [6].

У південному Сибіру та Казахстані на зміну андронівській культурі прийшла Карасуцька культура (1500-800 рр. до н. е.). На своїй західній межі вона приблизно відповідає Зрубній культурі, яка частково походить від Абашевської культури. Найдавніші історичні народи, пов'язані з цією територією, — кіммерійці та саки/скіфи, що з'являються в ассирійських записах після занепаду Олексіївської культури, мігруючи на територію сьогоденної України приблизно з IX ст. до н.е. (див. також Кам'яні баби), і через Кавказ до Анатолії та Ассирії наприкінці VIII ст. до н.е., і, можливо, також на захід до Європи як фракійці (див. Фрако-кіммерійці[en]), і сигінни[en], розташовані Геродотом за Дунаєм, на північ від фракійців, а Страбоном біля Каспійського моря. І Геродот, і Страбон ідентифікують їх як іранців.

Характеристики[ред. | ред. код]

Андронівська кераміка

Андронівська культура мала як високомобільні громади, так і осілі поселення, з помітною концентрацією поселень у її центральноазійських регіонах. Укріплення мали рови, земляні вали, а також дерев'яні частоколи, яких було виявлено близько двадцяти. Андронівські поселення зазвичай містять від двох до двадцяти будинків, але були виявлені поселення, що містили до сотні будинків. Андронівські будинки, як правило, були побудовані з сосни, кедра або берези, і зазвичай вирівняні з видом на береги річок. Більші будинки мали площу від 80 до 300 м² і, ймовірно, належали великим сім'ям, що є типовою рисою для ранніх індоіранців [6]. Сома, можливо, виникла в андронівській культурі [29].

Тваринництво, конярство та сільське господарство[ред. | ред. код]

Носії Андронівської культури мали велику рогату худобу, коней, овець, кіз і верблюдів [26] . Домашня свиня помітно відсутня, що характерно для мобільної економіки. Відсоток великої рогатої худоби серед андронівських решток значно вищий, ніж серед їхніх західних зрубних сусідів [6]. Кінь був представлений на андронівських пам'ятках і використовувався як для верхової їзди, так і як тяглова сила [6]. За даними Journal of Archaeological Science[en], у липні 2020 року вчені Південноуральського державного університету[en] дослідили рештки двох коней доби пізньої бронзи за допомогою радіовуглецевого датування з кургану 5 могильника Новоілінівський 2 у місті Лисаковськ Костанайської області. Дослідник Ігор Чечушков вказав, що андроновці вміли їздити верхи на кілька століть раніше, ніж багато дослідників припускали раніше. Серед досліджених коней жеребцю було майже 20 років, а кобилі — 18 років. На думку вчених, тварин ховали разом з людиною, яку вони супроводжували протягом усього життя, і використовували не лише в їжу, а й для запрягання в транспортні засоби та верхової їзди. Сільське господарство не відігравало важливої ролі в економіці Андронівської культури [30].

Металургія[ред. | ред. код]

Андронівська сокира та ніж[31]

Андронівська культура відзначається регіональним розвитком металургії [26]. Вони розробляли родовища мідної руди в горах Алтаю приблизно з XIV століття до н. е. [32]. Бронзові предмети були численними, і існували майстерні з обробки міді [32].

Гончарство[ред. | ред. код]

Однією з характеристик андронівської культури є її гончарство, особливо на стоянках, розташованих у Центральній Азії, деякі з них дуже близько до поселень Бактрійсько-Маргіанського археологічного комплексу на півдні. Цей керамічний посуд називається інкрустованим грубим посудом (ІГП), який виготовляється вручну і має колір від сірого до коричневого, а також інкрустований геометричним орнаментом [33], поширений на більшій частині Євразійського регіону, від Південного Уралу до Кашгару — кераміки, виготовленої кочівниками пізньої бронзової доби [34].

Військова справа[ред. | ред. код]

Модель колісниці, музей Аркаїма

"Ймовірно, що в могильнику Новоайлиновський-2 була похована військова еліта, влада якої базувалася на фізичному контролі над одноплемінниками та сусідами за допомогою навичок верхової їзди та ведення бою. Вершник має значну перевагу над піхотинцем. Може бути й інше пояснення: Ця еліта виконувала функцію посередника у вирішенні конфліктів всередині колективу, а отже, мала владу і високий соціальний статус. Метафорично таку еліту можна назвати шерифами бронзового віку", - зазначив Ігор Чечушков [35].

Поховання[ред. | ред. код]

Реконструкція андронівського поховання. Лисаківський музей

Андронівських небіжчиків ховали в дерев'яних або кам'яних камерах під круглими та прямокутними курганами. Поховання супроводжувалися худобою, колісними транспортними засобами, щоками для коней, а також зброєю, керамікою та прикрасами. Серед найпомітніших решток — поховання колісниць, датовані приблизно 2000 роком до н.е., а можливо, і раніше. Колісниці знайдені з парними упряжками коней, а також виявлено ритуальне поховання коня в культі "голови і копит" [6]. Деякі андронівські небіжчики були поховані парами — дорослі або дорослий і дитина [39].

У Китманово в Росії між Монголією і Казахстаном, що датується 1746-1626 рр. до н. е., штам Yersinia pestis був витягнутий із зуба мертвої жінки в могилі, спільній для неї і двох дітей. 40] Гени цього штаму експресують джгутик, який викликає імунну відповідь людини. Однак, на відміну від інших доісторичних бактерій Yersinia pestis, цей штам робить це слабко; пізніше історична чума взагалі не експресує флагелін[en], що пояснює її вірулентність. Таким чином, китманівський штам перебував у процесі селекції, щоб стати чумним [41] (хоча він не був чумою). [42] Троє людей у тій могилі померли одночасно, і дослідник вважає, що саме ця парачума їх і вбила [43].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Brown, Dorcas, and David Anthony, (2017). "Bronze Age Economy and Rituals at Krasnosamarskoe in the Russian Steppes", in: The Digital Archaeological Record: "...Particular attention focuses on the role of agriculture during the unusual episode of sedentary, settled pastoralism that spread across the Eurasian steppes with the Srubnaya and Andronovo cultures (1900-1200 BC)..."
  2. ↑ а б Grigoriev, Stanislav, (2021). "Andronovo Problem: Studies of Cultural Genesis in the Eurasian Bronze Age", in Open Archaeology 2021 (7), p.3: "...By Andronovo cultures we may understand only Fyodorovka and Alakul cultures..."
  3. ↑ а б в г д Parpola, Asko, (2020). "Royal 'Chariot' Burials of Sanauli near Delhi and Archaeological Correlates of Prehistoric Indo-Iranian Languages", in Studia Orientalia Electronica, Vol. 8, No. 1, Oct 23, 2020, p.188: "...the Alakul’ culture (c.2000–1700 BCE) in the west and the Fëdorovo culture (c.1850–1450 BCE) in the east..."
  4. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Degtyareva не вказано текст
  5. ↑ Baumer, Christoph (18 April 2018). History of Central Asia, The: 4-volume set (англ.). Bloomsbury Publishing. с. 136. ISBN 978-1-83860-868-2. "It is assumed that the Indo–Iranian language family, which appeared around 2200 bc, was related to the cultural complex of Andronovo in eastern Central Asia."
  6. ↑ а б в г д е ж Mallory, 1997, с. 20—21
  7. ↑ Anthony, David W. (2007). The Horse The Wheel And Language. How Bronze-Age Riders From the Eurasian Steppes Shaped The Modern World. Princeton University Press.
  8. ↑ Koryakova, 1998a.
  9. ↑ Hoshko, Tatiana, (2019). "Oriental Technologies in the Production of Cauldrons of Late bronze Age", in _Historiography, Source Studies and Special Historical Disciplines_,SKHID No. 2 (160) March–April 2019, p. 87.
  10. ↑ Bendezu-Sarmiento, Julio, 2021. “The first nomads in Central Asia’s steppes (Kazakhstan): An overview of major socio-economic changes, derived from funerary practices of the Andronovo and Saka populations of the Bronze and Iron Ages (2nd-1st millennium BCE)”, in: Nomad lives: From Prehistoric Times to the Present Day, Publications scientifiques du Muséum, Paris, pp. 479-503.
  11. ↑ Bendezu-Sarmiento, Julio, 2021. “The first nomads in Central Asia’s steppes (Kazakhstan)", Summary (in French): "...Durant la première étape de la culture d’Andronovo (Bronze ancien à la fin du IIIe millénaire avant n.è.), le cheptel (principalement constitué de bovins) était réduit et le fourrage naturel n’était nullement difficile à trouver dans les pâturages proches des habitations..."
  12. ↑ Bendezu-Sarmiento, Julio, (2022). "The first nomads in Central Asia’s steppes (Kazakhstan): Territory, power and religion", in: Eurasian steppe civilization: Human and the Historical and Cultural Environment, Almaty–Turkistan, p. 48: "During the first stage of the Andronovo culture (Early Bronze Age to the end of the 3rd millennium BC), the livestock (mainly cattle) was small and natural fodder was not difficult to find in the pastures near the settlements."
  13. ↑ Beckwith, 2009, с. 49: "Archaeologists are now generally agreed that the Andronovo culture of the Central Steppe region in the second millennium BC is to be equated with the Indo-Iranians."
  14. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :2 не вказано текст
  15. ↑ Bjørn, Rasmus G. (22 квітня 2022). Indo-European loanwords and exchange in Bronze Age Central and East Asia. Evolutionary Human Sciences. 4: e23. doi:10.1017/ehs.2022.16. ISSN 2513-843X. PMC 10432883. PMID 37599704.
  16. ↑ Allentoft, Morten; Sikora, Martin (2015). Population genomics of Bronze Age Eurasia. Nature. 522 (7555): 167—172. Bibcode:2015Natur.522..167A. doi:10.1038/nature14507. PMID 26062507. S2CID 4399103.
  17. ↑ Great Soviet Encyclopaedia, Article "Andronovo".
  18. ↑ Nomination to the World Heritage list of Sarazm (PDF). с. 22. Sarazm is unique as a gateway to the steppe world, up to Southern Siberia, during the Chalcolithic period (Afanasevo) long before the spread of the Andronovo steppe culture in South Central Asia in the 2nd millennium BC.
  19. ↑ Anthony, David W. (26 July 2010). The Horse, the Wheel, and Language: How Bronze-Age Riders from the Eurasian Steppes Shaped the Modern World (англ.). Princeton University Press. с. 433. ISBN 978-1-4008-3110-4.
  20. ↑ Ibbotson, Sophie; Lovell-Hoare, Max (4 December 2017). Tajikistan (англ.). Bradt Travel Guides. с. 10. ISBN 978-1-78477-054-9.
  21. ↑ Grigoriev, Stanislav, (2021). "Andronovo Problem: Studies of Cultural Genesis in the Eurasian Bronze Age" [Архівовано 2021-12-09 у Wayback Machine.], in Open Archaeology 2021 (7), p.28: ".... The Fyodorovka dates in the north of the forest- steppe Tobol region are close to the dates in the Southern Transurals and lie in the interval of the 20th–16th centuries BC...Fyodorovka culture, in general, is synchronous with Alakul..."
  22. ↑ Diakonoff, 1995:473
  23. ↑ Jia, Peter W., Alison Betts, Dexin Cong, Xiaobing Jia, & Paula Doumani Dupuy, (2017). "Adunqiaolu: new evidence for the Andronovo in Xinjiang, China", in _Antiquity 91 (357)_, pp. 632, 634, 637.
  24. ↑ Mallory, J.P., (1997). "Andronovo Culture", in J.P. Mallory and Douglas Q. Adams (eds.), Encyclopedia of Indo-European Culture, Fitzroy Dearborn Publishers, British Library Cataloguing in Publication Data, London and Chicago, p. 20: "...Alekseyevka culture...(1200–1000 BC)..."
  25. ↑ а б Jia, Peter W., Alison Betts, Dexin Cong, Xiaobing Jia, & Paula Doumani Dupuy, (2017). "Adunqiaolu: new evidence for the Andronovo in Xinjiang, China", in _Antiquity 91 (357)_, pp. 621-639.
  26. ↑ а б в г Okladnikov, A. P. (1994), Inner Asia at the dawn of history, The Cambridge history of early Inner Asia, Cambridge [u.a.]: Cambridge Univ. Press, с. 83, ISBN 978-0-521-24304-9
  27. ↑ Mallory, 1989:62
  28. ↑ Svyatko, Svetlana V; Mallory, James P; Murphy, Eileen M; Polyakov, Andrey V; Reimer, Paula J; Schulting, Rick J (2009). New Radiocarbon Dates and a Review of the Chronology of Prehistoric Populations from the Minusinsk Basin, Southern Siberia, Russia (PDF). Radiocarbon. 51 (1): 243—273. Bibcode:2009Radcb..51..243S. doi:10.1017/S0033822200033798.
  29. ↑ George Erdosy (2012), The Indo-Aryans of Ancient South Asia: Language, Material Culture and Ethnicity, Walter de Gruyter, p. 371.
  30. ↑ Ventresca Miller, A., Usmanova, E., Logvin, V., Kalieva, S., Shevnina, I., Logvin, A., Kolbina, A., Suslov, A., Privat, K., Haas, K. and Rosenmeier, M., 2014. Subsistence and social change in central Eurasia: stable isotope analysis of populations spanning the Bronze Age transition. Journal of Archaeological Science, 42, pp.525-538.
  31. ↑ Ivanov, S.S. (2014). THE NEW FINDS OF ORNAMENTAL SHAFT-HOLE AXES OF BRONZE AGE FROM KYRGYZSTAN. Theory and Practice of Archaeological Research. 9 (1). doi:10.14258/tpai(2014)1(9).-08 (неактивний 31 January 2024).{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із неактивним DOI станом на січень 2024 (посилання)
  32. ↑ а б Central Asian Arts: Neolithic and Metal Age cultures. Encyclopædia Britannica Online. Encyclopædia Britannica. Процитовано 2 березня 2015.
  33. ↑ Cerasetti, Barbara, (2020). "Who interacted with whom? redefining the interaction between BMAC people and mobile pastoralists in Bronze Age southern Turkmenistan", in: Bertille Lyonnet and Nadezhda A Dubova (eds.), The World of the Oxus Civilization, Routledge, p. 487-488: "...the presence of the so-called Andronovo or steppe culture in campsites located on the sand dunes among BMAC settlements or close to them, has been clearly brought to light...This culture is characterized by a typical gray-brown handmade pottery with incised geometrical decoration (Incised Coarse Ware - ICW)..."
  34. ↑ Cerasetti, Barbara, (1998). "Preliminary Report on Ornamental Elements of 'Incised Coarse Ware'", in: A. Gubaev, G. Koshelenko, and M. Tosi (eds.), Murghab: A Civilization Heartland between River and Desert, Istituto Italiano Per L'Africa E L'Oriente, p. 67: "...a significant amount of Incised Coarse Ware (ICW), related to Bronze Age nomadic stock-riders over a vast portion of Eurasia, between the Urals and [Kashgaria]. Soviet authors have often labelled [it]...as 'Andronovo Ware'..."
  35. ↑ Chechushkov, Igor V.; Usmanova, Emma R.; Kosintsev, Pavel A. (1 серпня 2020). Early evidence for horse utilization in the Eurasian steppes and the case of the Novoil'inovskiy 2 Cemetery in Kazakhstan. Journal of Archaeological Science: Reports (англ.). 32: 102420. Bibcode:2020JArSR..32j2420C. doi:10.1016/j.jasrep.2020.102420. ISSN 2352-409X. S2CID 225452095.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андроновська культура


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андроновська_культура&oldid=42632454