Атакама (розломна зона)
Розломна зона Атакама — це обширна система розломів, що перетинає Чилійські прибережні хребет на півночі Чилі між гірським хребтом Анд і Тихим океаном. Система розломів спрямована з півночі на південь і простягається понад 1100 км на північ і до 50 км завширшки через область переддуги Анд.[1] Зона є прямим результатом триваючого субдукції плити Наска, що рухається на схід, під Південноамериканську плиту, і вважається, що вона утворилася в ранньому юрському періоді на початку Андського орогенезу (горотворення). Зону можна розділити на 3 регіони: Північний, Центральний і Південний.
Тектонічна історія та формування[ред. | ред. код]
Розломна зона Атакама пройшов через періоди неактивності та відновлення з моменту свого створення в крейдяному періоді.[2] Серія розломів утворилася серії тектонічних подій, що датуються ранньою юрою, у час коли задуговий басейн Анд відокремився від Тихого океану. Внутрішньодугова пластична деформація відбулася в пізній юрі, утворюючи мілонітові зони зсуву на північ. Пояс утворився через у результаті стиснення на початку крейдяного періоду з подальшим стисненням фундаменту Анд у середині крейдяного періоду. Існував режим розтягнення від олігоцену до міоцену, і, нарешті, від міоцену до сьогодення відбулися великі крихкі реактивації розломної зони.[3]
Регіональна геологія[ред. | ред. код]
Розломна зона проходить через Чилійські прибережні Кордильєри через витягнуті террейни з юрського до раннього крейдяного періоду з півночі на південь.[2] Регіон утворився в результаті дугового магматизму і складається переважно з андезитових туфів і лав з великими діоритовими батолітами.[2] У східних відгалуженнях розлому порфірово-мідні родовища крейдяного віку пов'язані з інтрузіями (штокам) діориту та дациту.[4] Ці мідно-порфірові родовища маловідомі, тому є можливими новими цілями для видобутку міді.[4] Окремі ділянки згаданої магматичної провінції перекриті террейнами континентальних уламкових порід і морських вапняків.[2] Минула та недавня активність розломів переробила деякі навколишні породи, утворюючи області пластично деформованих порід, які можна класифікувати на два типи: крейдяні плутонічні породи (тоналіти), деформовані в зеленосланцевих умовах і метаморфічні породи з юрських вулканів, які включають інтрузивні породи (діорити, габро і тоналіти), а також палеозойські грауваки, що утворилися в умовах середньоамфіболітової фації.[2]
Від Чаньяраль на південь система розломів збігається за своєю протяжністю з Чилійським залізним поясом, сукупністю родовищ залізної руди, що простягається аж до Ель-Ромераль поруч із Ла-Серена.[5] Вважається, що розлом Атакама діяв як «транскоровий» розлом, який дозволив збагаченій залізом магмі мігрувати з місця свого походження в мантії Землі до мілководдя кори, досягаючи поверхні під час вулканічних вивержень і сформувати оксиди заліза.[6] Порода, що утворюється після охолодження цих магм, є породою з апатитом та оксидом заліза.[6]
Механіка розломів[ред. | ред. код]
Завдяки режиму розтягнення, що формує регіон, у системі переважають звичайні розломи, більшість яких простягаються з півночі на південь і опускаються приблизно на 60 градусів на схід.[3]
Загальне простягнення системи розломів північно-південне, хоча активність розломів різна між 3 регіонами розломної зона Атакама. Північний регіон охоплює головний розлом Салар-дель-Кармен, який розділяє регіон на західний домен із великими активними розломами від N160 до N170 та східний домен із переважно неактивними розломами, перекритими четвертинними відкладами.[3] У центральному регіоні Прибережний хребет обмежений розломом Рем'єндо, що простягається на півночі, з уступами стародавніх розломів у східній частині регіону.[3] У південному регіоні Прибережний хребет обмежений розломом Ель-Саладо, який тягнеться на північ і порізаний на півночі яскравими розломами N130.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jensen, E.; Cembrano, J.; Faulkner, D.; Veloso, E.; Arancibia, G. (1996), Development of a self-similar strike-slip duplex system in the Atacama Fault system, Chile, Journal of Structural Geology, 33 (11): 1611—1626, doi:10.1016/j.jsg.2011.09.002
- ↑ а б в г д Scheuber, E. (1990), The kinematic and geodynamic significance of the Atacama Fault Zone, Northern Chile, Journal of Structural Geology, 12 (2): 243—257, Bibcode:1990JSG....12..243S, doi:10.1016/0191-8141(90)90008-m
- ↑ а б в г д Chorowicz, J. (1996), Neotectonic map of the Atacama Fault Zone (Chile) from SARS ERS-1 images, Third ISAG: 165—168
- ↑ а б Creixell, Christian; Fuentes, Javier; Bierma, Hessel; Salazar, Esteban (2020). Tectonic setting of Cretaceous porphyry copper deposits of northern Chile (28°-30° S) and its relations with magmatic evolution and metallogeny. Andean Geology. 47 (3): 469—507. doi:10.5027/andgeoV47n3-3035.
- ↑ Simon, Adam C.; Knipping, Jaayne; Reich, Martin; Barra, Fernando; Deditius, Artur P.; Bilenker, Laura; Childress, Tristan (2018). Kiruna-Type Iron Oxide-Apatite (IOA) and Iron Oxide Copper-Gold (IOCG) Deposits Form by a Combination of Igneous and Magmatic-Hydrothermal Processes: Evidence from the Chilean Iron Belt. У Arribas R., Antonio M. (ред.). Metals, Minerals, and Society. Society of Economic Geologists Special Publication. Т. 21. с. 89–114. doi:10.5382/SP.21. ISBN 9781629493084.
- ↑ а б Tornos, Fernando; Hanchar, John M.; Munizaga, Rodrigo; Velasco, Francisco; Galindo, Carmen (2020). The role of the subducting slab and melt crystallization in the formation of magnetite-(apatite) systems, Coastal Cordillera of Chile. Mineralium Deposita. 56 (2): 253—278. doi:10.1007/s00126-020-00959-9.