Бердичів (енергетичне судно)
| «Бердичів» | ||
|---|---|---|
| U813 | ||
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | енергетичне судно | |
| Корабельня | СЗ «Океан» | |
| Введено в експлуатацію | 28 вересня 1966 року | |
| На службі | списаний та розібраний на метал | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1920 т | |
| Довжина | 66,9 м | |
| Ширина | 10,3 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | відсутнє | |
| Швидкість | несамохідне | |
| Екіпаж | ? | |
| Озброєння | ||
«Бердичів» — енергетичне судно проекту 440 Військово-Морських Сил України. Бортовий номер U813. Корабель був названий на честь міста Бердичів.
Історія[ред. | ред. код]
Для забезпечення електроенергією кораблів, підводних човнів і судів ВМФ СРСР з метою збільшення їх моторесурсу в необладнаних пунктах базування в Радянському Союзі будувалися спеціальні допоміжні кораблі проекту 440 несамохідні судна зі спрощеними обводами корпусу будувалися в Миколаєві на СЗ «Океан» в період з 1961 по 1968 роки. Всього за даним проектом було побудовано 6 одиниць. Енергетичне судно «ЕНС-5» було закладено 18 лютого 1966 року в Миколаєві на СЗ «Океан» (заводський №443), 28 вересня 1966 року судно увійшло до складу Чорноморського флоту. Судно базувалося в Очакові. 10 січня 1996 року судно було передано Україні та введено до складу Військово-Морських Сил України в 1997 році з перейменуванням в «Бердичів» (бортовий номер U813). 30 листопада 2004 року було виключено зі складу ВМСУ, і в 2005 році продано приватній фірмі. Забрано буксиром в Альяга (Туреччина), та розібрано на метал.
Посилання[ред. | ред. код]
https://www.kchf.ru/ship/vspomog/ens5.htm [Архівовано 1 травня 2022 у Wayback Machine.]
http://russianships.info/vspomog/440.htm [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.]