Біглопопівство
 | Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Попівщина (старообрядництво), але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з квітня 2024. |
Біглопопі́вці[1] — течія старообрядництва, яка виникла в 17 столітті. Назва пов'язана з тим, що громади приймали збіглих представників духовенства. Розбіжність з офіційним православ'ям переважно пов'язана з обрядовістю.[2].
Пізніше, в середині XIX століття терміном, у більш вузькому сенсі, стали називати меншу частину старообрядців, які не визнали законним прийняття митрополита Амвросія і продовжували приймати втікачів священиків.
Біглопопівці мають трьохчинную ієрархію, початок якої було покладено архієпископом Саратовським і Петровським Ніколою (Поздневим), у 1923-у який перейшов з обновленського розколу. Від архієпископа Ніколи отримали хіротонію й інші ієрархи колишньої «біглопоповської» церкви. Духовним центром вважається — Новозибков тому інколи віруючих які приймають цю ієрархію звуть — новозибківська згода, сама ж церква це Російська Древлеправославна Церква.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ А. В. Арістова. Біглопопівці // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- ↑ Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. — Київ : Наукова думка, 2004. — С. 151. — 560 с. — (Словники України) — 5000 прим. — ISBN 966-00-0757-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Стародуб’є // Українська Релігієзнавча Енциклопедія