Веймарська республіка
| Deutsches Reich Німецька Держава | |||||
| |||||
| |||||
| Девіз Einigkeit und Recht und Freiheit («Єдність, і право, і свобода») | |||||
| Гімн Das Lied der Deutschen "Пісня німців" (з 1922)[4] | |||||
 | |||||
| Столиця | Берлін | ||||
| Мови | Німецька (офіційна) | ||||
| Релігії | Перепис 1925:[5]
| ||||
| Форма правління | федеративна репрезентативна напівпрезидентська республіка (1919–1930) * під правлінням президента за допомогою указів[en] (1930–1933) | ||||
| Президент | |||||
| - 1918–1925 | Фрідріх Еберт (перший) | ||||
| - 1925–1933 | Пауль фон Гінденбурґ (останній) | ||||
| Канцлер | |||||
| - 1919 | Фрідріх Еберт (перший) | ||||
| - 1933 | Адольф Гітлер (останній) | ||||
| Законодавчий орган | Двопалатний | ||||
| - Верхня палата | Рейхсрат[en] (de facto) | ||||
| - Lower house | Рейхстаг[en] | ||||
| Історичний період | Міжвоєнний період | ||||
| - Засновано | 9 листопада 1919 | ||||
| - Конституція | 11 серпня 1919 | ||||
| - Прийнята до Ліги Націй | 8 вересня 1926 | ||||
| - Починається правління за допомогою указів[en] | 29 березня 1930[6] | ||||
| - Гітлер вступив на пост канцлера | 30 січня 1933 | ||||
| - Підпал Рейхстагу | 27 лютого 1933 | ||||
| - Закон про надзвичайні повноваження | 23 березня 1933 | ||||
| Площа | |||||
| - 1925 [7] | 468 787 км2 | ||||
| Населення | |||||
| - 1925 [7] | 62,411,000 осіб | ||||
| Густота | Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,» осіб/км² | ||||
| Валюта |
| ||||
| Сьогодні є частиною | |||||
| |||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg)
.svg)
Ва́ймарська Респу́бліка[8] (нім. Weimarer Republik, [ˈvaɪmaʁɐ ʁepuˈbliːk] (
прослухати)) — історична назва німецької держави, пов'язана з конституційним Національним зібранням, що засідало у Ваймарі. Офіційно держава, як і її попередниця, продовжувала називатися Німецькою Імперією (нім. Deutsches Reich). Також використовували назви Німецька народна держава (нім. Deutscher Volksstaat) або просто Німецька республіка (нім. Deutsche Republik).
Виникла у 1919 році внаслідок Листопадової революції. У перші роки її політичне життя визначала парламентська більшість, що складалася з соціал-демократів, Німецької демократичної партії та Партії центру. СДПН уже відійшла від своїх колишніх революційних ідей. Демократія функціонувала. Спроби повалення державного ладу з метою встановлення соціалізму було придушено. Приватна власність залишилася недоторканною.
Але вже у 1920-ті стало видно, наскільки крихка республіканська база серед населення. Економічна криза, інфляція, окупація Руру та спроби нацистського перевороту чітко показали в 1923 році, що у Ваймарській республіці демократи перебувають у меншості.
З висновком Локарнських угод у 1925 році Ліги Націй у 1926 році переможена Німеччина повернула собі політичне рівноправ'я на міжнародній арені. Цим пояснюється, що частина населення сприймала ті роки як «золоті двадцяті роки». Але період розквіту був коротким. З новою економічною кризою 1929 року почалося падіння республіки.
Ваймарська конституція була за своєю суттю достатньо авторитарною та надавала президентові (обраному прямим голосуванням на сім років) дуже широкі повноваження. Президент міг будь-коли розпускати Райхстаґ, навіть у першу секунду першої сесії. Президент міг як і коли завгодно призначати та звільняти з посади райхсканцлера та кабінет (ст. 53 і 54). Райхстаґ міг оголосити вотум недовіри канцлерові та уряду, але не мав права це робити у разі розпуску президентом.
У разі небезпеки державі президент міг скасовувати будь-які цивільні свободи на будь-який термін (ст. 48). Райхстаґ міг скасувати ці заходи, але можливість розпуску знову ж таки нейтралізовувала парламент.
Ці серйозні обмеження демократії зробили можливою фактичну самоліквідацію демократичного ладу після призначення президентом Гінденбурґом на пост райхсканцлера Адольфа Гітлера в січні 1933 року.
З цієї миті зазвичай вважається, що Ваймарська республіка припинила існування та почався нацистський період — Третій Рейх. Політичні структури Третього Райху виникли, проте, не з нуля, а шляхом модифікації та підлаштування під однопартійну диктатуру нацистів наявних структур Ваймарської республіки.
До 1945 формально зберігався Райхстаґ, органи управління земель (як-от Пруссія), органи місцевого самоврядування нижчого рівня.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Hosch, William L. (23 березня 2007). The Reichstag Fire and the Enabling Act of March 23, 1933. Britannica Blog (амер.). Архів оригіналу за 11 березня 2019. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ The law that 'enabled' Hitler's dictatorship. DW.com (англ.). 23 березня 2013. Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ Mason, K. J. Republic to Reich: A History of Germany 1918–1945. McGraw-Hill.
- ↑ Winfried Klein (14 вересня 2012). Wer sind wir, und was wollen wir dazu singen?. FAZ.NET. Frankfurter Allgemeine Zeitung. Процитовано 4 серпня 2022.
- ↑ Volume 6. Weimar Germany, 1918/19–1933 Population by Religious Denomination (1910–1939) [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] Sozialgeschichtliches Arbeitsbuch, Volume III, Materialien zur Statistik des Deutschen Reiches 1914–1945, edited by Dietmar Petzina, Werner Abelshauser and Anselm Faust. Munich: Verlag C. H. Beck, 1978, p. 31. Translation: Fred Reuss.
- ↑ Thomas Adam, Germany and the Americas: Culture, Politics, and History, 2005, ISBN 1-85109-633-7, p. 185
- ↑ а б Das Deutsche Reich im Überblick. Wahlen in der Weimarer Republik. Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 26 квітня 2007.
- ↑ Ткаченко В. Росія та Захід: реінкарнація геополітики // Український історичний журнал. — К., 2016. — № 1 (526) (січ.—лют.). — 240 с. — С. 175. — ISSN 0130-5247.
Пояснювальні нотатки[ред. | ред. код]
- ↑ Калінінградська область
- ↑ Частини Тельшяйського та Тауразького повіту
Посилання[ред. | ред. код]
- http://scepsis.ru/library/id_456.html [Архівовано 7 червня 2008 у Wayback Machine.] scepsis.ru
|
| ||||||||
