Орля (Кам'янецький район)
село Орля | ||||
Транслітерація назви | Orlia | |||
---|---|---|---|---|
В'їзд до села | ||||
Основні дані | ||||
52°14′28″ пн. ш. 23°18′17″ сх. д. / 52.24127777780577730° пн. ш. 23.30488888891677846° сх. д.Координати: 52°14′28″ пн. ш. 23°18′17″ сх. д. / 52.24127777780577730° пн. ш. 23.30488888891677846° сх. д. | ||||
Країна | Білорусь | |||
Область | Берестейська область | |||
Район | Кам'янецький район | |||
Рада | Вовчинська сільська рада | |||
Населення | 16 (2009[1]) | |||
Часовий пояс | UTC+3 | |||
Поштовий індекс | 225866 | |||
Телефонний код | +375-1631 | |||
Автомобільний код | 1 | |||
Водний об'єкт | р. Західний Буг | |||
Конфесійний склад | православні | |||
Транспорт, відстані | ||||
До Мінська | ||||
- фізична | 339 км | |||
Орля[2] (Ву́рля, пол. Orla, біл. Орля) — село в Білорусі, Берестейської області Кам'янецького району. Орган місцевого самоврядування — Вовчинська сільська рада[1]. До 1939 року — ґміна Вовчин (Польща). Належить до церковного приходу села Огородники. Найближча залізнична станція — Лищиці, розташована за 16, 5 км. Старе місце села довший час було закрите для вільного відвідування місцевими жителями. Тепер доступна північно-східна частина. Уся територія знаходиться в прикордонній смузі. Вимираюче село. Місцевий магазин орієнтується на обслуговування працівників газосховища.
Назва[ред. | ред. код]
Належить до великої групи назв, які утворені зі слова орел (Орлянки, Орли, Орловичи, Орлє). Зв'язок з птахами підкріплюється тим, що за 40 км лежить містечко Вуорля на ріці Вуорлянці, яке використовує герб з зображенням чорного орел. На сьогоднішній день помітних великих популяцій орлиних в околиці села нема. Найбільший з них орлан-білохвіст занесений в Червону Книгу Республіки Білорусь. Існують також південно-слов'янська і західно-балтська версії.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване в поріччі річки Пульви, за 57 км на південний захід від Кам'янця[2].
Історія[ред. | ред. код]
У XVII столітті селом володіли магнати Завиші та Радзивілли, пізніше Красінські[2]. У 1930-і роки діяв комітет КПЗБ. У зв'язку з встановленням в 1939 році кордону СРСР на Західному Бузі, більшість жителів виселене до Гремячі. В 1940—1941 роках на його землях побудовано кілька бункерів Берестейського укріпленого району. Менша частина ДОТів зруйнована німецькими військами. У 1941 році селяни повернулись у село. Під час Другої світової війні в селі працювала початкова школа. У 1944 році виселене з прикордонної смуги. З початком примусової колективізації жителі масово почали виїжджати у інші населені пункти СРСР. З 1980-х років постійне місце бурової вахти. У 2000 році тут почалася експлуатація Прибузького підземного газового сховища.
Населення[ред. | ред. код]
Місцеве населення розмовляло північнозагородською говіркою західнополіського говору української мови. Земельний наділ мав назву ґрунт (12 га). Перед весіллям проводився обряд «дивоснуби». Колядування в селі тривало тиждень, у ньому брали участь як місцеві жителі, так і молодь з сусідніх сіл. Одним з традиційних занять було розведення коней. Значна частина чоловіків працювала на сезонних роботах на кінному заводі «Вигода» в Янові-Підляському.
Згідно з переписом населення 1921 року в Вурлі було 136 жителів: 66 чоловіків і 70 жінок. Усі православні. У 1930-ті роки на хуторах оселилося кілька родин поляків-осадників. Більшість з них в 1944-45 роках виїхали в Польщу. На землях осадників розташована східна половина сучасного села.
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення села становила 16 осіб[1].
Сакральне[ред. | ред. код]
В урочищі Козенські розташовано кілька криничок. Над найбільшою з них Берестейським міжрайонним культурно-просвітницьким громадським об'єднанням «Зов» і місцевими парафіянами споруджена каплиця з купальнею.[3] Включено до туристичного маршруту «Високівське кільце». Місце паломництва, доглядається місцевим священиком. За 200 метрів на захід від неї розташований камінь-слідовик. Населення поширює чутки, що прикордонники бачили на старому місці села привид.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 24 лютого 2020. (англ.)
- ↑ а б в Леонюк В. Орля // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 2010. — Т. 2. — С. 133. — 248 с. — ISBN 978-966-325-135-6.
- ↑ Божестенный родник [Архівовано 26 червня 2012 у Wayback Machine.] «Народная газета» від 14.09.2007 р. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Перспективы развития славянской ономастики — Наука, 1980. — с.133.
- Леонюк Володимир, Словник Берестейщини. Т. 2. — 2010. — с.133.
|