Ескадрені міноносці типу «Фідонісі»
Есмінці «Незаможник» та «Петровський» в 1930-ті рр.
| |
Проєкт | |
---|---|
Назва: | Ескадрені міноносці типу «Фідонісі» |
Будівники: | «Наваль», Миколаїв |
Оператори: | |
Будівництво: | 1914-1915 роки |
У експлуатації: | з кінця 1917 року до 1918-1956 роки |
Основні характеристики | |
Тип: | Ескадрений міноносець |
Водотоннажність: | 1326/1580 тонн |
Довжина: | 92,5 м |
Ширина: | 9,1 м |
Осадка: | 3,2 м |
Двигуни: | 2 парові турбіни, 265 т нафти, 5 котлів |
Рушій: | 4 гвинти |
Швидкість: | 33 вузли |
Екіпаж: | 136 чол |
Озброєння: |
Ескадрені міноносці типу «Фідонісі» або так звані Есмінці «ушаковської» серії — тип ескадрених міноносців російського, радянського та українського флотів.
Всього було замовлено 16 кораблів для Чорноморського флоту, з яких було введено до складу флоту чотири одиниці, інші 12 добудовувалися в Миколаєві. Вищеозначені чотири кораблі було затоплено більшовиками біля Новоросійська в червні 1918 року. Трохи пізніше з кораблів в Миколаєві було добудовано чотири одиниці, які потім увійшли до складу білого та радянського флотів.
Протягом 1918 рр. есмінці входили до складу ВМС УНР та ВМС Української Держави.
Будівництво і служба[ред. | ред. код]
Російська доба[ред. | ред. код]
Були замовлені одразу після початку 1-ї світової війни. По конструкції повторювали есминці типу «Дерзкій». Відрізнялись від них наявністю турбінних приводів допоміжних механізмів, посиленим артилерійським озброєнням та трьохтрубними торпедними апаратами. Названі в пам'ять про перемоги російського флоту під командуванням Ф. Ф. Ушакова, а тому відомі як «ушаковська» серія.
Оцінюючи есмінці «ушаковської» серії як найвдаліші серед кораблів даного класу, Морський головний штаб в 1916 році замовив в Миколаєві ще 12 кораблів цього типу.
5 травня 1917 року перші кораблі цього типу «Фідонісі» та «Керч» стали до ладу ВМФ Тимчасового уряду Росії (пізніше ВМФ Російської республіки). До кінця 1917 року було збудовано 4 есмінці, така ж кількість готувалася до введення до складу флоту.
Після введення до служби, використовувались переважно для ведення розвідки та конвоювання лінійних кораблів. У деяких бойових діях участь брали до весни 1918 року під урядами Керенського та більшовиків.
Українська доба[ред. | ред. код]
14 січня 1918 року Українська Центральна Рада прийняла «Тимчасовий Закон про український державний флот», відповідно до якого: «Російський Чорноморський флот… проголошується флотом Української Народної Республіки…» та «Українська Народна Республіка переймає на себе всі зобов'язання російського уряду щодо Чорноморського флоту й щодо утримання флоту й портів».
Однак під час революції 1917 року екіпажі цих есмінців притримувалися переважно більшовицької орієнтації. Відмовившись піднімати український прапор, 29 квітня 1918 року есмінці «Керч», «Фідонісі» (з Феодосії[1] або Ялти[2]), «Каліакрія» і «Гаджибей» перейшли до Новоросійська, де в червні 1918 року були затоплені власними залогами за наказом В. І. Леніна. 18 червня «Каліакрія» та «Гаджибей» були затоплені екіпажем у Цемеській затоці. А в тому же дні есмінець «Керч», який залишився в Новоросійську, потопив лінійний корабель «Свободна Росія» чотирма торпедами також есмінець «Фідонісі» торпедою і гарматною стрільбою у Цемеській затоці. Після чого «Керч» пішов до Туапсе, де 19 червня був затоплений екіпажем.
12 кораблів цього типу, що будувалися в Миколаєві, протягом 1918 року увійшли до складу ВМС УНР, пізніше Українського Держави, однак вони, зрештою, добудовані так і не були[1].
У січні 1919 року кораблі були захоплені військами Антанти.
Білогвардійська доба[ред. | ред. код]
З кораблів, що будувалися на миколаєвських заводах, в 1919 році був введений до ладу ЗСПР неукомплектований есмінець «Церіго», пізніше виведений в Бізерту. Там він 30 жовтня 1924 року був переданий СРСР, однак через свій поганий технічний стан він був залишений в Бізерті, а на початку 30-х рр. був розібраний на метал в Бресті.
Радянська доба[ред. | ред. код]
«Київ», «Іван Виговський» і «Іван Сірко» були добудовані більшовиками в 1920-ті рр. Вони увійшли в до складу радянського флоту під назвами «Незаможник» (у 1923 році), «Петровський» (у 1925 році, потім перейменований в «Железнякова») і «Шаумян» (у 1925 році). Інші 8 кораблів на різних ступенях готовності більшовиками було розібрано на стапелях. Затоплена в 1918 році «Каліакрія» в 1925 році була піднята, відремонтована та перейменована в «Дзержинського».
Усі 4 вищеперераховані есмінці брали участь у німецько-радянській війні. Двоє з них — «Дзержинський» і «Шаумян» загинули в 1942 році. 8 липня 1945 року «Незаможник» та «Железняков» були нагороджені орденом Червоного Прапора.
Після війни воні ще продовжували службу. «Железняков» передали Болгарії. Він служив у ВМС Болгарії з 1947 по 1949 рік. У тому же році він повернувся в СРСР і знов до складу ВМФ СРСР. А в 12 січня того же року «Незаможник» був роззброєний і переустаткований у корабель-ціль. Він на початку 1950-х років був потоплений у берегів Криму.
Останній есмінець даного типу «Железняков» у 1953 році був виведений з бойового складу, роззброєний і переформовано в плавказарму, перейменований в «ПКЗ-62». 10 липня 1956 року «ПКЗ-62» був виключений із списку судів ВМФ і 27 липня того же року був розформований у зв'язку з передачею Відділу фондового майна для демонтажу для реалізації. У 1957 році, зрештою, розібраний на метал.
Кораблі серії[ред. | ред. код]
Перша «Ушаковська» серія[ред. | ред. код]
- «Феодонісі», потім «Фідонісі» — в 1918 затоплений більшовиками поблизу Новоросійська.
- «Керч» — в 1918 затоплений більшовиками поблизу Новоросійська.
- «Гаджибей» — в 1918 затоплений більшовиками поблизу Новоросійська.
- «Каліакрія», потім «Дзержинський». в 1918 затоплений більшовиками поблизу Новоросійська, а в 1925 піднятий.
- «Незаможник», «Занте», потім «Незаможний», потім «Незаможник». Добудовувався в Миколаєві.
- «Церіго» — добудовувався в Миколаєві, потім виведений в Бізерту і там розібраний на метал.
- «Корфу», потім «Петровський», потім «Железняков», потім «ПКЗ-62». Добудовувався в Миколаєві.
- «Левкас», потім «Шаумян». Добудовувався в Миколаєві.
-
«Дзержинський»
-
«Петровський»
-
«Шаумян»
Друга «Ушаковська» серія[ред. | ред. код]
- «Тенедос» — замовлення анульоване.
- «Хіос» — замовлення анульоване.
- «Родос» — замовлення анульоване.
- «Самос» — замовлення анульоване.
- Ще 8 есмінців без назви.
8 недобудованих кораблів цього типу що в 1916—1917 рр. були закладені в Миколаєві. В січні 1919 року перейменовані на український манер. Після громадянської війни розібрані на металобрухт.
Примітки та джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Верстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — ISBN 5-902863-10-4.
- ↑ Чернышов А. А. «Новики». Лучшие эсминцы Российского Императорского флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007 — ISBN 978-5-699-23164-5.
Література[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ескадрені міноносці типу «Фідонісі» |
- Верстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — ISBN 5-902863-10-4.
- Чернышов А. А. «Новики». Лучшие эсминцы Российского Императорского флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007 — ISBN 978-5-699-23164-5.
- Лихачев П. В. Эскадренные миноносцы типа «Новик» в ВМФ СССР 1920—1955 гг. [Архівовано 14 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- Эсминцы и миноносцы [Архівовано 12 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- Гражданская война в России: Черноморский флот [Архівовано 7 листопада 2011 у Wayback Machine.].
|
|