Збройні сили Туркменістану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Збройні сили (Туркменістан))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Військовий караул

Збройні сили Туркменістану (туркм. Türkmenistanyň Ýaragly Güýçleri). Чисельність збройних сил становить орієнтовно 200 тис. осіб (2005). Витрати на оборону досягають, за офіційними даними, майже 300 млн дол. (приблизно 3,4 % ВВП). За даними на 2009 р. — понад 400 млн доларів США. На першому етапі після здобуття незалежності армія функціонувала за радянським зразком, використовуючи озброєння та військову техніку, що дісталися від СРСР. Потім в основу концепції будівництва збройних сил було покладено нейтральний статус Туркменістану. Туркменська влада пішли шляхом формування нечисленної, але боєздатної армії, достатньої для захисту державної цілісності та національного суверенітету від можливої агресії, тому, незважаючи на проголошений нейтральний статус Туркменістану, армія оснащена сучасними видами озброєння, в першу чергу ВПС та ВМФ на Каспії[1].

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Збройні сили Туркменістану розміщені за територіальним принципом, відповідно до кількості областей. Нині в республіці діють 5 військових округів. Розпочато трансформацію дивізій в бригади, і останнім часом сухопутні війська мають змішану структуру. Основними напрямами стратегії розвитку збройних сил Туркменістану є:

  • переоснащення та модернізація військової техніки збройних сил;
  • підвищення професіоналізму військовослужбовців через масштабні тактичні навчання та стрільби, що регулярно проводяться;
  • навчання особового складу поводженню зі зброєю нового покоління;
  • підтримання в постійній бойовій готовності частин та підрозділів збройних сил (мається на увазі ВПС Туркменістану)[2].

Армія за родами військ[ред. | ред. код]

Сухопутні війська Туркменістану[ред. | ред. код]

Прапор ЗС Туркменістану.

Найоснащенішими і мобільними, а відповідно і боєздатними частинами є артилерійські і танкові. На озброєнні цих частин і підрозділів стоїть до 600 танків Т-72, більше 1000 БМП і БТР і близько 500 одиниць артилерії калібром понад 100 мм. Останнім часом Туркменістан значно підсилює свої прикордонні сили. В кінці 2001 року на території республіки створено 3 нових прикордонних загони. Один дислокований на кордоні з Казахстаном на північно-західних територіях. Другий — в районі м. Керкі, де проходить кордон з Афганістаном. Третій, Койтендагський загін розмістився на південному сході, на перетині афгано-узбецького і туркменського кордонів. Цьому загону дісталася найважча ділянка кордону. Формування нових прикордонзагонів повністю виправдано, оскільки в Туркменістані дуже велика протяжність зовнішніх кордонів[3].

У рамках модернізації системи ППО сухопутних військ в України були закуплені новітні радіолокаційні станції «Кольчуга», здатні непомітно для апаратури стеження противника виявляти надводні, повітряні та наземні цілі. Варто відзначити також той факт, що Туркменістан — єдина з країн СНД, що не підписав угоду про заходи з контролю за поширенням переносних зенітно-ракетних комплексів «Ігла» та «Стріла» в країнах Співдружності.

Військово-повітряні сили Туркменістану[ред. | ред. код]

Після розділу Туркестанського військового округу СРСР між незалежними державами Центральної Азії на частку Туркменістану припало найбільше в Середній Азії авіаційне угруповання, дислоковане на двох великих базах — під Мари та Ашгабатом[1].

Прапор ВПС Туркменістану.

Техніка та озброєння[ред. | ред. код]

Згідно з даними IISS The Military Balance на 2022 рік Військово-повітряні сили Туркменістану мали у своєму розпорядженні таку техніку [4][5]:

Назва Фото Країна походження Тип Кількість Примітки
Бойові літаки
МіГ-29A/МіГ-29УБ СРСР СРСР багато цільовий винищувач

учбово-бойовий винищувач

22

2

Су-25 СРСР СРСР штурмовик 31 19 Су-25

12 Су-25МК

Аеро Л-39 «Альбатрос» Чехія Чехія учбово-бойовий 2
Aermacchi M-346  Італія учбово-бойовий 6
Embraer EMB 314 Super Tucano Бразилія Бразилія Легкий турбогвинтовий штурмовик 6
Diamond DA42 Австрія Австрія літак спостереження 5
Транспортні літаки
Ан-74ТК-200С Україна Україна транспортний 2
Alenia C-27 Spartan  Італія США США військово-транспортний 2
Ан-26 СРСР СРСР військово-транспортний 1
Гелікоптери
AgustaWestland AW109  Італія багатоцільовий 7
AgustaWestland AW139  Італія багатоцільовий 7
Eurocopter EC 145 Франція Франція багатоцільовий 2
Eurocopter AS365 Dauphin Франція Франція багатоцільовий 2
Мі-17В Росія Росія багатоцільовий 11
Мі-24П СРСР СРСР ударний 10
Мі-8 СРСР СРСР багатоцільовий 6
БПЛА
CASIC WJ-600 КНР КНР Розвідувально-ударний 3
Bayraktar TB2 Туреччина Туреччина Ударний 6
Selex ES Falco  Італія Тактичний 3
SkyStriker Ізраїль Ізраїль Ударний 4
CH-3A КНР КНР Ударний 3
Orbiter-2B Ізраїль Ізраїль Розвідувальний 10
Orbiter-3B Ізраїль Ізраїль Розвідувальний 6
ППО
Тип Фото Країна походження Призначення Кількість Примітки
HQ-9 КНР КНР ЗРК великої дальності 2
HQ-12 (ЗРК) КНР КНР ЗРК середньої дальності невідома кількість
HQ-7B (FM-90) КНР КНР ЗРК малої дальності 32
ЗСУ-23-4 «Шилка» СРСР СРСР зенітна самохідна установка 48
С-75 «Двина» СРСР СРСР зенитний ракетний комплекс невідома кількість
9K33 «Оса» СРСР СРСР зенитний ракетний комплекс 40
С-125 «Нева», С-125 «Алебарда» СРСР СРСРБілорусь Білорусь зенітно-ракетні комплекси малої та середньої дальності 20+ ЗРК «Алебарда», куплені у 2013 році
С-200 СРСР СРСР зенитний ракетний комплекс 12
TS-504 КНР КНР Станції тропосферного зв'язку 3
YLC-2 КНР КНР трьохкоординатна радіолокаційна станція 4
«Кольчуга-М» Україна Україна станція радіотехнічної розвідки 3
DWL002 КНР КНР Станції пасивної розвідки 3

За роки незалежності було вжито заходів щодо подальшого зміцнення потенціалу ВПС, зокрема, Грузія модернізувала для Туркменістану 43 військових літаки і 8 гелікоптерів (у тому числі 22 штурмовики Су-25 за більш ніж $ 22 млн); крім того, Туркменістан придбав у Грузії два нових бойових літаки[1].

ВПС на цей момент є найбоєздатнішою структурою в рамках ЗС Туркменістану. Вони використовуються в тому числі і для патрулювання Каспійського моря, компенсуючи тим самим недостатню потужність флоту.

Військово-морський флот Туркменістану[ред. | ред. код]

Військово-морський флот Туркменістану на цей момент підпорядкований командуванню прикордонних військ. Головна база флоту розташовується в порту Туркменбаши (колишній Красноводськ). У містечку Келіф на Амудар'ї розташовується невелика база річкової флотилії. Чисельність складу флоту разом із береговими службами — до 2000 осіб.

2002 року на озброєння сил берегової охорони на Каспії надійшли десятки нових патрульних катерів, придбаних в України, переважно «Калкан-М» та «Гриф-Т». 2003 року Іран на вельми вигідних умовах передав Туркменістану в довгострокову оренду сім катерів берегової охорони. Крім того, в рамках співпраці з США на озброєння ВМФ Туркменістану надійшов патрульний катер типу Point Jackson. Росія передала два патрульних катери типу «Соболь»[6].

2011 року на озброєння ВМФ Туркменістану були прийняті 2 ракетні катери проекту 12418[7].

2010 року Туркменістан замовив ударні ракетні комплекси «Уран-Е» на суму $79,8 млн. Перша партія туркменського замовлення була поставлена в 2011—2012 роках. Ашхабад на 2014 рік додатково замовив цього озброєння приблизно на суму $ 40 млн. Це ракети з дальністю ураження 130—260 км.

У лютому 2012 року в Ашхабаді на виїзному засіданні Державної ради безпеки Туркменістану була озвучена інформація про будівництво першого корабля на суднобудівному та судноремонтному підприємстві Державної прикордонної служби Туркменістану. Прикордонно-сторожовий корабель «Аркадаг». Це експортний варіант турецьких сторожових катерів NTPB (водотоннажність — 400 т, розміри — 55,75×8,85×2,5 м, швидкість 25 вузлів; озброєння — одна спарена 40-мм артустановка в носовій частині корпусу і два 25-мм автомати по бортах за рубкою). Всього буде введено в стрій вісім таких прикордонних кораблів.

Польова форма офіцера ВМС Туркменістану — шестикольоровий пустельний камуфляж.

Тим не менш, на цей момент туркменський ВМФ залишається найслабшим на Каспії, порівняно з військово-морським потенціалом інших прикаспійських держав.

Нейтралітет Туркменістану[ред. | ред. код]

Туркменістан є фактично найбільш нейтральною з усіх держав на колишній території СРСР. Туркменістан не підписував Договір про колективну безпеку, не входить і в блок ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова та донедавна Узбекистан). Підкреслено нейтральну політику вів Туркменістан і щодо афганської війни, підтримуючи рівні стосунки як з талібами, так і з Північним альянсом. Навіть після подій 11 вересня 2001 війська союзників так і не з'явилися на території республіки, зокрема, Ніязов відмовив уряду Німеччині в наданні бази для німецьких літаків, аргументувавши свою позицію тим, що республіка має намір і далі слідувати принципам нейтралітету[1].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Статья с сайта Центра Анализа Стратегий и технологий. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2014.
  2. ↑ Статья с Дайджеста прессы на Евразийском доме. Архів оригіналу за 10 жовтня 2007. Процитовано 13 листопада 2014.
  3. ↑ Статья с сайта Аналитического Центра Разумных Решений. Архів оригіналу за 11 листопада 2007. Процитовано 13 листопада 2014.
  4. ↑ The Military Balance 2022. IISS (англ.). Процитовано 6 березня 2023.
  5. ↑ Туркменістан показав на параді озброєння своєї армії. Мілітарний (укр.). Процитовано 6 березня 2023.
  6. ↑ Российский миротворец
  7. ↑ Два российских катера «Молния» пополнили ВМС Туркмении. Архів оригіналу за 15 жовтня 2011. Процитовано 13 листопада 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Збройні_сили_Туркменістану&oldid=40583871