Квітневе (Коростишівська міська громада)
| село Квітневе | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Коростишівська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1783 |
| Населення | 341 |
| Площа | 2,956 км² |
| Густота населення | 115,36 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12530 |
| Телефонний код | +380 4130 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°18′44″ пн. ш. 29°16′47″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
179 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12530, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Квітневе |
| Карта | |
  Квітневе | |
 Квітневе | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Квітне́ве (колишня назва Войташівка, з 1946 до 1963 р. — Дубовець) — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області.
Історія[ред. | ред. код]
У складі Речі Посполитої[ред. | ред. код]
На 1617 рік містечко Войташувце належало волинському стольнику Адамові Юзефу Олізару-Волчкевичу (польськ. — Adam Józef Olizar-Wołczkiewicz).[1]
У 1628 році Войташівка (польськ. — Wojtaszówka, Woytaszówka) у власності київського земського підсудка Лукаша Вітовського (польськ. — Łukasz Witowski).[2]
Протягом 1648—1660 рр. Войташівка входила до складу Білоцерківського полку української держави Військо Запорозьке. До «Реєстру Війська Запорозького 1649 року» вписано 39 осіб козацького стану, що мешкали у сотенному містечку Войташівці. Сотником був тоді Іван Ященко.
У період національної революції багато сіл Коростишівського ключа були зруйнованими, а мешканці загинули. До того ж, продовжувались набіги турків, які забирали людей у полон. Ця участь не оминула й Войташівку.
Коли у лютому 1657 р. через Брусилів, їдучи до Гетьмана Богдана Хмельницького в Чигирин, проїжджав Петро Парчевич, то він у своїх записках назвав Брусилів першим «городом», який йому зустрівся після виїзду з Корця. Тобто весь простір між Корцем і Брусиловом був тоді пусткою, а саме там і мала б бути Войташівка.
Після 1660 р. Войташівка була зайнята військами Речі Посполитої.
У травні 1665 р. Войташівкою заволодів повстанський отаман Данило Васильович, який звав себе «овруцьким полковником» і узгоджував свої дії з московським урядом.
Проте після його відступу до Києва у листопаді 1665 року Войташівкою знову заволоділи війська Речі Посполитої[3]. До коростишівського маєтку повертаються Олізари і поступово заселяються спустошені села.
Так, у 1783 році в Войташівці числилось 55 жителів.
У складі Російської імперії[ред. | ред. код]
В середині XIX століття Войташівка разом з іншими володіннями Густава Пилиповича Олізара[4] відійшла його сину Каролю.[5]
У 1864 році тут проживало 220 чоловік, з яких 65 — римо-католики. Православний прихід — церква Св. Михаїла у селі Вільня, католицький — костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві.
В 1900 році село входило до Коростишівської волості Радомишльського повіту Київської губернії. У 58 дворах проживало 421 чоловік. За селом числилось 267 десятин орної землі.
У складі УРСР[ред. | ред. код]
Вперше окуповане московитами в січні 1918 року.
13 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Войташівку проходила Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки[6].
В 1930 році в селі було організовано колгоспи «Ударник» та «VIII з'їзду Рад». В 1951 році їх об'єднано в один — ім. Фрунзе, що спеціалізувався на вирощуванні хмелю.
У червні 1946 року Войташівка отримала нову назву — Дубовець, від назви річки Дубовець, що протікає селом.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Наразі в селі функціюють Квітнева загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад, відділення поштового зв'язку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЦДІАК, Ф. 11, оп. 1, спр. 7, арк. 574 - 574.
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XIII - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ Коваленко Сергій. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 1. — К.: Видавництво «Стікс-Ко», 2007
- ↑ Własność ziemska w guberni kijowskiej, podolskiej i wołyńskiej w 1860. Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk. 2013.
{{cite book}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ ЦДІАК Фонд 486 Опис 1 т. 6 справа 13790.
- ↑ Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011
Література[ред. | ред. код]
- Селянський рух на Україні 1569—1647 рр. Збірник документів і матеріалів. — Київ: Наукова думка, 1993.
- Реєстр Війська Запорозького. — Київ: Наукова думка, 1995.
- Коваленко Сергій. Войташівка//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 1. — Київ: Видавництво «Стікс», 2007.
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Житомир, 2007.
- Лаврентий Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, у пределах губернии находящихся. — Киев: Типография Киевопечерской лавры, 1864. — 763 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- [[https://web.archive.org/web/20111219170525/http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/10375 Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.] Погода в селі Квітневе]
| ||||||||