Кривенко Марія Євстахівна
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (червень 2018) |
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (червень 2018) |
| Кривенко Марія Євстахівна | |
|---|---|
| Діяльність | поетка |
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Марія Євстахівна Кривенко (нар. 18 квітня 1963, с. Побережжя Тисменицького району Івано-Франківської області) — українська поетка, прозаїк, публіцистка, член Асоціації українських письменників, колумністка інтернет-видань «Українська правда», «Збруч».
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в с. Побережжя Тисменицького району Івано-Франківської області. Закінчила Коломийське педагогічне училище з фаху «вчитель молодших класів» (1982), Львівський національний університет ім. Івана Франка (відділення української філології) (1987р). До середини 90-х працювала керівником гуртка української мови та літератури у Львівській Малій академії наук (МАН), пізніше — літредактором у політологічному центрі «Генеза».
Була одружена з Олександром Кривенком. У подружжя було чотири дочки.
Творчість[ред. | ред. код]
Друкуватися почала з кінця 80-х.
Збірки поезії[ред. | ред. код]
- «СПОГЛЯДАННЯ ВОГНЮ» (1999, Львів: Бібліотека журналу «Ї»)
- «ДИВНІ ДНІ» (2005, Київ: «Факт», серія "Зона Овідія)
- «КОЛИ СПЕКОТНО» — неопублікована книга поезії
Деякі вірші Марії Кривенко перекладені англійською. Як автор поезії, вона є учасником колективних видань:
- двомовної українсько-англійської антології «Сто років юності» — Львів: «Літопис», 2001 р.;
- колективного збірника поезії «Ми і Вона» (Львів: ВСЛ, 2005 р.);
- колективного збірника українського верлібру «Ломикамінь» (Львів: «Піраміда», 2018 р.) та інших.
Проза[ред. | ред. код]
- «НОСТАЛЬГІЯ» (2006, Львів: «Піраміда»)
- «ДОРОГА ОПІВДНІ» (2017, Львів: ВСЛ)
Твори Марії Кривенко неодноразово друкувалися в журналах «Дзвін», «Сучасність», «Кур'єр Кривбасу». Автор посібника для середньої школи про Миколу Хвильового «Огнецвіт фантазії» із серії «УСЕ для школи». У публіцистиці багато уваги приділяє проблемам вивчення української літератури в школі.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Ведуча та організатор літературних вечорів (журфіксів) у Львові в Академічній книгарні на вул. Нижанківського, 5 упродовж 2003—2005 рр.
Бібліографія[ред. | ред. код]
Дещо з інтерв'ю з Марією Кривенко[ред. | ред. код]
- "Ностальгія … за коханням" [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.]. — «День», 14 лютого 2007 р.
- Правильні акценти [Архівовано 28 травня 2018 у Wayback Machine.]. — «Львівська пошта», 27 вересня 2008 р.
- «Слово має бути вмотивоване» [Архівовано 28 травня 2018 у Wayback Machine.]. — «Поступ», 29 квітня 2006 р.
Про творчість Марії Кривенко[ред. | ред. код]
- Людмила Таран. Жіноча роль. — Київ: «Основи», 2007 р.
- Т. Вергелес. "Відважна «Дорога опівдні» Марії Кривенко в очікуванні … скандалу… (9
вересня 2017 р., ІА ЗІК) [1] [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.]
- О.Думанська. Жінка: в тривозі й творчості триває твій талан(т). Про два суголосні
романи з-під пера Марії Кривенко. — ІА ЗІК, 26 вересня 2017 р. [2] [Архівовано 28 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Дарина Попіль, «Дорога до себе». — Варшава: «Наше слово», 27 грудня 2017 р. [3] [Архівовано 28 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Львів — місто натхнення. Література. Путівник за призначенням. — Львів: ВСЛ, 2017.