Колективний лист радянських письменників до редакції газети «Правда» щодо Солженіцина та Сахарова
Лист до редакції газети «Правда» — відкритий лист колектива відомих радянських письменників у зв'язку з «антирадянськими діями та виступами А. И. Солженіцина і А. Д. Сахарова». Був опублікований у газеті «Правда» від 31 серпня 1973 року.
Текст листа[ред. | ред. код]
|
Шановний товарише редакторе! Прочитавши опублікований у вашій газеті лист членів Академії наук СРСР щодо поведінки академіка Сахарова, який ганьбить честь і гідність радянського вченого, ми вважаємо своїм обов'язком висловити повну згоду з позицією авторів листа. Радянські письменники завжди разом зі своїм народом і Комуністичною партією боролися за високі ідеали комунізму, за мир і дружбу між народами. Ця боротьба — веління серця всієї художньої інтелігенції нашої країни. У нинішній історичний момент, коли відбуваються доброчинні зміни в політичному кліматі планети, поведінка таких осіб, як Сахаров і Солженіцин, що обмовляють на наш державний і суспільний лад, що намагаються породити недовіру до миролюбну політику Радянського держави і по суті закликають Захід продовжувати політику «холодної війни», не може викликати ніяких інших почуттів, окрім глибокого презирства і засудження. Оригінальний текст (рос.) Уважаемый товарищ редактор!
Прочитав опубликованное в вашей газете письмо членов Академии наук СССР относительно поведения академика Сахарова, порочащего честь и достоинство советского учёного, мы считаем своим долгом выразить полное согласие с позицией авторов письма. Советские писатели всегда вместе со своим народом и Коммунистической партией боролись за высокие идеалы коммунизма, за мир и дружбу между народами. Эта борьба — веление сердца всей художественной интеллигенции нашей страны. В нынешний исторический момент, когда происходят благотворные перемены в политическом климате планеты, поведение таких людей, как Сахаров и Солженицын, клевещущих на наш государственный и общественный строй, пытающихся породить недоверие к миролюбивой политике Советского государства и по существу призывающих Запад продолжать политику «холодной войны», не может вызвать никаких других чувств, кроме глубокого презрения и осуждения. |
|
Підписанти[ред. | ред. код]
- Чингіз Айтматов
- Юрій Бондарев
- Василь Биков
- Расул Гамзатов
- Олесь Гончар
- Микола Грибачов
- Сергій Залигін
- Валентин Катаєв
- Алім Кєшоков
- Вадим Кожевников
- Михайло Луконін
- Георгій Марков
- Іван Мележ
- Сергій Михалков
- Сергій Наровчатов
- Віталій Озєров
- Борис Полевой
- Афанасий Салинський
- Сергій Сартаков
- Костянтин Симонов
- Сергій Смірнов
- Анатолій Софронов
- Михайло Стельмах
- Олексій Сурков
- Микола Тихонов
- Мірзо Турсун-заде
- Костянтин Федін
- Микола Федоренко
- Олександр Чаковський
- Михайло Шолохов
- Степан Щіпачов
Інше[ред. | ред. код]
- Василь Биков у автобіографії «Довга дорога додому», що вийшла після розпаду СРСР, стверджував[1], що не давав згоди на появу його підпису під листом, але у день підписання лист був зачитаний у програмі «Время», де Бикова було названо серед підписантів. Також про незгоду Бикова підписувати листа в «Правду» свідчить письменник Ігор Золотуський у документальному фільмі про Бикова[2].
- Син Михайла Луконіна в спогадах про батька також заперечує добровільну участь батька в підписанні цього листа[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Быков В. Долгая дорога домой. — М. : АСТ, 2005. — С. 324. — ISBN 985-13-4015-4.
- ↑ Фільм «Прощай, XX век. Знак войны. В. Быков» [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.], 22:50—24:20 // Культура
- ↑ Луконин С. Испытание на разрыв [Архівовано 2020-06-04 у Wayback Machine.] // Литературная Россия : газета. — 26.10.2018.