Медична етика
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. |
Медична етика — галузь етичної науки, яка досліджує взаємовідносини медичних працівників між собою та з пацієнтами.[1]
Основні принципи медичної етики сформулював Гіппократ, який започаткував медицину як професію, та постулював вищість інтересів пацієнта над інтересами лікаря.[2]
Принципи медичної етики[ред. | ред. код]
Медична етика і деонтологія у трудовому колективі будь-якого відділення складаються з двох основних компонентів:
— взаємовідносин членів колективу між собою на всіх рівнях; взаємини в медичному товаристві;
— відносин між персоналом, хворими та їх родичами.[3]
Вісім основних принципів медичної етики:
- Гуманне ставлення до хворого;
- Не брати участі в діях проти здоров’я хворого;
- Надання допомоги всім, хто її потребує, незалежно від расової, політичної і релігійної приналежності;
- Солідарність усіх лікарів у повазі гідності людей, їх боротьбі за мир;
- Збереження медичної/лікарської таємниці;
- Участь в охороні життя людей від тих чи інших ексцесів, що загрожують їм (наприклад, від забруднення зовнішнього середовища);
- Недопущення експериментів над людьми;
- Утримання від вчинків, які можуть принизити гідність професії лікаря.[4]
Основні положення медичної етики[ред. | ред. код]
Деонтологія - це складова медичної етики, про проблеми моралі, це сукупність етичних норм і принципів поведінки медичного працівника при виконанні своїх професійних обов’язків.
Медична етика включає положення про лікарську таємницю, лікарські помилки, ятрогенію, обов'язки лікаря та пацієнта.
Етапи становлення медичної етики[ред. | ред. код]
Етапи становлення медичної етики згідно із вченням Сандро Спінзанті:
- В класичний, домодерний період медицина відповідала на питання: “Яке лікування приводить до найкращого стану пацієнта?” Відносини лікаря та пацієнта носили нерівний, патерналістський характер.
- В модерний період медицина відповідає на питання: “Яке лікування поважає автономію вибору пацієнта?” Лікар виконує роль демократичного авторитета, пацієнт інформований через правило інформованої згоди. Медсестра полегшує спілкування між лікарем та пацієнтом, як гарант автономії пацієнта.
- В постмодерний період медицина відповідає на питання: “Яка терапія оптимізує використання ресурсів і задовольняє пацієнта/клієнта?” Цей період характеризується появою біоетики, як міждисциплінарної науки. У взаємовідносинах лікаря та пацієнта, лікар виконує роль лідера, де пацієнт має бути задоволений, медсестра виступає в ролі, менеджерки, яка відповідальна за якість сервісу. [5]
Проблеми[ред. | ред. код]
Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
Взаємини[ред. | ред. код]
Психологія[ред. | ред. код]
Легше працювати в дружному колективі зі здоровим психологічним кліматом, високою трудовою дисципліною, загальним прагненням виконувати службові обов'язки із максимальною віддачею сил, знань, досвіду. Соціологи і психологи установили пряму залежність між моральним кліматом у колективі і продуктивністю праці, плинністю кадрів.
У гарному колективі робота створюється завдяки прагненню кожного допомогти іншому, виявити увагу до товариша по роботі, розділити з ним все приємне і радісне, лиха і негоди.
Навпаки, якщо колектив конфліктує через постійні непорозуміння у взаєминах між його членами, інтриги, сварки, неповагу один до одного, знижується ефективність праці колективу в цілому, якість роботи окремих співробітників. У такому колективі неприємно працювати, з'являється бажання залишити роботу. Ненормальна обстановка в колективі іноді пов'язана з хворобливим самолюбством окремих його членів, з небажанням прислухатися до корисних рад і в той же час із грубими помилками в роботі, порушенням трудової дисципліни.
Така поведінка частіше спричинюється низькою культурою людини, його невихованістю, часом є прикриттям ліні і небажання трудитися в повну силу. На жаль, у деяких медичних колективах ще не зжиті випадки брутальності, хамства, безцеремонності. Таким шляхом деякі люди прагнуть до самоствердження.
Медичне товариство[ред. | ред. код]
Для медичного працівника культура спілкування[6] зі співробітниками в колективі — одна з необхідних умов високої ефективності співпраці та праці, морального задоволення.[7][8]
Нормою здорових взаємин медичних працівників один з одним є дбайливе відношення до авторитету — своєму і товаришів. Справедлива думка, що пацієнт і його родичі своє відношення до медицини нерідко будують на основі спостережень за взаєминами між медичними працівниками.
Субординація в роботі лікаря і медичної сестри необхідна, але вона нічого загального не має з зарозумілим відношенням одного вищого працівника до працівника рангом нижче. Разом з тим ще зустрічаються лікарі, частіше молоді, котрі поводяться з медичною сестрою некоректно, фамільярно.
Робота в колективі, великому чи малому, сприяє розвитку в медичного працівника суспільної свідомості, вчить його бути принциповим, непримиренним до недоліків у роботі, створює умови для колегіального рішення(а виходить і найправильнішого), складних питань профілактики, діагностики і лікування хворих. Саме в колективі кожен працівник може учитися глибоко осмислювати суспільне значення своєї повсякденної діяльності, краще зрозуміти її роль у державному масштабі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Медицина та етика. Конфлікт мети і засобів. – Рівненська обласна наукова медична бібліотека (укр.). Процитовано 3 червня 2024.
- ↑ за редакцією академіка АМН України, Голови Комітету з лікарської етики Всеукраїнського Лікарського Товариства (ВУЛТ) Любомира ПИРОГА (2009). Підручник з лікарської етики (укр) . © 2009 українське видання БФ «Третє Тисячоліття».
- ↑ ЛІКАР — ХВОРИЙ, МЕЖА ПОВЕДІНКИ (ДУМКА ЗВИЧАЙНИХ ЛІКАРІВ) [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] 2010
- ↑ МЕДИЧНА ЕТИКА І ДЕОНТОЛОГІЯ (ПОВЕРНЕННЯ ДО ТЕМИ) [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] ГАЗЕТА "НОВИНИ МЕДИЦИНИ ТА ФАРМАЦІЇ" 6 (404) 2012.
- ↑ С. Н. Зюзько, Навчально-науковий інститут післядипломної освіти (2022). МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ БІОЕТИКИ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ (PDF) (укр) . Харків. Процитовано 2022.
- ↑ Українська мова: культура мовлення медика: Навч. посіб. для мед. ун-тів, інст., акад. Рекомендовано МОЗ / Г.Г. Кисіль, О.Ф. Чорногуз. — К., 2018. — 464 с., тв. пал., (ст. 10 пр.). ISBN 978-617-505-698-1
- ↑ Медична етика та деонтологія в практиці лікаря — дитячого анестезіолога. Єхалов В.В., Павлиш О.С., Єгоров С.В. [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]/ Медицина невідкладних станів, ISSN 2224-0586.- № 3 (98), 2019. DOI: 10.22141/2224-0586.3.98.2019.165489 (С.124-126)
- ↑ Ткач Л. та ін. Культура мовлення — духовний та інтелектуальний портрет сучасного фахівця- медика / А. Ткач, С. Юрнюк. // Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. — 2017. — № 3 (15). — С. 34—36
Джерела[ред. | ред. код]
- НАЗАР П. С., ВІЛЕНСЬКИЙ Б. Г. Основи медичної етики. — К.: ЗДОРОВ'Я, 2002. — 343 с.
- Підручник з лікарської етики / Світове лікарське товариство; пер з англ., вид. за ред.Л. ПИРОГА. — К.: ТРЕТЄ ТИСЯЧОЛІТТЯ, 2009. — 136 с. ISBN 966-7756-10-6. -[ Ел.джерело [Архівовано 3 липня 2021 у Wayback Machine.] ]
- МАСНИЙ З. Проблеми деонтології в сучасній Українській медицині. — ЛЬВІВ. — ЛІТЕРАТУРНА АГЕНЦІЯ «ПІРАМІДА», 2010. — 74 С.
- Деонтологія в медицині. Підручник для мед. ВНЗ IV р.а. О.Ковальова, Н.Сафаргалина-Корнилова, Н.Герасимчук / К.: Медицина, 2015.- 240 с. ISBN 978-617-505-371-3
- Медсестринська етика і деонтологія: підручник (ВНЗ І—ІІІ р. а.) / Н. М. Касевич. — 3-є вид., випр. — К.: «МЕДИЦИНА», 2013. — 200 с. ISBN 978-617-505-271-6
- Охорона здоров'я та медична етика в пенітенціарних установах. Андрес Лехтметс, Йорг Понт [Архівовано 13 листопада 2020 у Wayback Machine.] 2016.- 78 с.
- Сучасна медична етика: від Гіпократа до біоетики. Вєковшиніна С. В., Кулініченко В Л, Коваленко В. М. УМЧ.- № 5(37) IX—X 2003.
Посилання[ред. | ред. код]
- (рос.)Міжнародний кодекс медичної етики [Архівовано 20 вересня 2021 у Wayback Machine.](Редакція від 01.10.1983)
- МЕДИЧНА ЕТИКА ТА ДЕОНТОЛОГІЯ. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ. [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.], 2015
- Медична етика [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
- (рос.)Деонтология в работе медицинской сестры детской больницы / В. А. Скумин // Медицинская сестра. — 1984. — № 2. — C. 59-61. [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Алгоритм професійного спілкування лікаря в окремих клінічних ситуаціях [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Формування професійної етики майбутніх медичних сестер: Американський досвід. Олена Кравченко/ Порівняльна професійна педагогіка 1/2012.- C.82-87 Ел.джерело [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Етика заємовідносин медичних працівників [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- «Етичний Кодекс фармацевтичних працівників»
|
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |