Let L-200 Morava
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Шабля (внесок, журнали) о 11:56 UTC (1544 хвилини тому). |
| Let L-200 Morava | |
|---|---|
 | |
| Тип | загального призначення |
| Розробник | Let Kunovice |
| Виробник | Let Kunovice |
| Головний конструктор | Ладіслав Смрчек |
| Перший політ | 9 квітня 1957 |
| Початок експлуатації | 1960 |
| Роки виробництва | 1957—1964 |
| Виготовлено | 361[1] |
|
| |
 Let L-200 Morava у Вікісховищі | |
Let L-200 Morava — легкий, пасажирський двомоторний літак виробництва Чехословаччини. Це був перший літак повністю спроєктований на авіазаводі Let Kunovice[cs] в місті Куновіце. Виробництво тривало з 1957 по 1964 рік. Всього було виготовлено 361 машину, окремі екземпляри яких досі, станом на 2024 рік, експлуатуються[2]. Найбільшим замовником та експлуатантом літака був радянський Аерофлот, який викупив більше половини всіх виготовлених Морав[3]. L-200 Morava називають найкрасивішим літаком, за всю історію авіаційної промисловості Чехословаччини[4].
Завод Let Kunovice[a] починав свою діяльність як авіаремонтна майстерня. Згодом на ньому почали виробляти окремі вузли і агрегати для нових літаків, а починаючи з 1952 року розпочалось виробництво ліцензійних копій літаків інших фірм. Зокрема на заводі виготовлявся навчально-тренувальний винищувач Як-11[b], а також невеликий пасажирський літак Aero Ae-45[cs] спроектований іншою чехословацькою компанією Aero Vodochody. 1955 року на заводі створено власне конструкторське бюро, яке очолив молодий талановитий конструктор Ладіслав Смрчек. Колектив молодих конструкторів отримав задачу, створити легкий пасажирський літак, який за всіма показниками перевершував би Aero Ae-45, що на той час серійно виготовлявся на їхньому заводі[1].
Роботи по створенню нового літака розпочалися 1955 року. Планувалося створити пасажирський, двомоторний, п'ятимісний літак який підходив би для експлуатації в режимі аеротаксі. На літак планувалося встановити новий шестициліндровий, рядний двигун повітряного охолодження Walter M-337[cs], що на той час лише розроблявся під керівництвом Богуслава Шимунка, на заводі Walter в Празі. Створення перших прототипів Morava, відбувалося в дуже стислі терміни і значно випередило роботи по доведенню нового двигуна. Щоб не затримувати початок випробувань, на прототипах було встановлено менш потужні Walter Minor 6-III, які розвивали максимальну потужність 160 к.с. Всього було створено 3 прототипи, два використовувались для льотних випробувань, а планер третього прототипа було передано в науково-дослідний і випробувальний авіаційний інститут[cs] (VZLU), в Празі для статичних випробувань, які тривали 3 місяці[5]. Прототипи було оснащено металевими, дволопатевими повітряними гвинтами V-402 зі змінним кроком гвинта (в подальшому в процесі випробувань, повітряні гвинти були замінені на новішу модель V-406). Перший прототип, під маркуванням XL-200, вперше піднявся в повітря 9 квітня 1957. Літаком керував заводський льотчик-випробувач Ладіслав Шваб. Того ж 1957 року, не чекаючи завершення випробувань прототипів, на заводі було виготовлено першу установочну серію, що складалася з 10 L-200, оснащених моторами Walter Minor 6-III і повітряними гвинтами V-406. Одна з машин установочної серії брала участь в державних випробуваннях, що відбувались у VZLU з січня по травень 1958 року. Під час льотних випробувань виявилась недостатня курсова стійкість літака в режимі польоту з одним двигуном. Для усунення цього дефекту на фюзеляжі, за пасажирською кабіною було розміщено аеродинамічний гребінь[ru] (форкіль). Також змінили положення антен радіоапаратури і додали кватирку на лівому лобовому склі. Після цього 9 з 10 машин установочної серії було передано замовникам, а останній десятий літак повернули на завод-виробник, де продовжились його випробування і модифікації. Фактично цей літак став прототипом наступної серійної модифікації L-200A.
В літаку було замінено повітряні гвинти на більш досконалі, дволопатеві V-410. Також певних змін зазнав і планер літака, кабіну було зміщено трохи вниз відносно крила, подовжили гондоли двигунів, змінили форму шайб хвостового оперення. В липні 1958 року літак з індексом L-200A, був готовий до проведення державних випробувань, проте досі ще не були готові нові двигуни. Лише восени 1959 року, на літак встановили нові серійні Walter M-337 і літак було передано для проведення державних випробувань, за результатами яких, в липні 1960 року тип L-200A отримав сертифікат льотної придатності[5].
Всі 10 машин, установочної серії, після завершення випробувань і модифікацій були передані замовникам, п'ять з них залишились в Чехословачиині і експлуатувалися компанією Agrolet[cs], що була дочірнім підрозділом чехословацьких державних авіаліній[cs]. Ще дві машини були придбані ВПС СРСР, одна з них використовувалась для навчання екіпажів бомбардувальної авіації, а інша була обладнана апаратурою для проведення Аерофотознімання. Ще два літаки були передані аерофлоту. Останній, десятий літак установочної серії, пройшов програму модернізації, за результатами льотиних випробувань і його було перетворено на прототип нової модифікації літака L200A[5].
.jpg)
Для підвищення конкурентоспроможності літака, було вирішено забезпечити високий рівень комфорту в салоні. Інтер'єр кабіни виконав відомий чехословацький дизайнер Отакар Діблік[cs]. Він намагався створити салон який би максимально нагадував салон представницького автомобіля Tatra 603[c]. В інтер'єрі використали якісні матеріали, наявні зручні підголівники і підлокітники, стельові світильники. Задній ряд сидінь виконаний у формі суцільного м'якого дивану, на якому могли вільно розміститися троє людей середніх габаритів. Позаду дивану знаходилось багажне відділення виконане по аналогії з автомобільним. Доступ в салон літака відбувався через пару великих дверцят автомобільного типу, які були виконані достатньо широкими, щоб забезпечити можливість посадки одночасно як на передній, так і на задній ряд сидінь[4]. Салон літака мав відмінний, для свого часу, рівень тепло- та звукоізоляції[1].
Характеристики наведені для модифікацій L-200A і L-200D[6]
- Екіпаж: 1 людина
- Пасажиромісткість: до 4 пасажирів
- Висота: 2,25 м
- Довжина: 8,61 м
- Розмах крил: 12,31 м
- Площа крила: 17,28 м²
- Вага порожнього: 1275 кг (1360 кг, для модифікації L-200D)
- Максимальна злітна вага: 1950 кг (2000 кг, для модифікації L-200D)
- Двигуни: 2 × Walter M337, максимальна злітна потужність кожного з двигунів — 210 к.с.
- Повітряні гвинти: 2-лопатеві V-410 зі змінним кроком гвинта (3-лопатеві V-506 зі змінним кроком гвинта, для модифікації L-200D)
- Максимальна швидкість: 310 км/год
- Крейсерська швидкість: 295 км/год (285 км/год, для модифікації L-200D)
- Практична стеля: 6200 м
- Швидкопідйомність: 6,5 м/с
- Довжина розбігу: 390 м
- Довжина пробігу: 480 м
- XL-200 — Перші прототипи. Оснащені двигунами Walter Minor 6-III і дволопатевими повітряними гвинтами V-402[5].
- L-200 — Літаки установочної серії. Оснащені двигунами Walter Minor 6-III і дволопатевими повітряними гвинтами V-406. Виготовлено 10 машин[5].
- L-200A — Перша масова серійна модифікація. Оснащені двигунами Walter M337 і дволопатевими повітряними гвинтами V-410[5].
- L-200D — Модифікація створена з врахуванням зауважень і вимог Аерофлоту (найбільшого замовника літака). Оснащені двигунами Walter M337 і новими трилопатевими повітряними гвинтами V-506[7].
- L-210 — Глибока модифікація L-200D зі збільшеним салоном розрахованим на 6 осіб і експериментальними двигунами Walter M338 і новими трилопатевими повітряними гвинтами V-506. Існував в єдиному екземплярі[8].
- E-33 — експериментальний літак, летюча лабораторія створена шляхом глибокої модернізації другого прототипа L-200, призначена для моделювання і вивчення новітніх методів збільшення підіймальної сили крила, шляхом керування граничним шаром повітря біля аеродинамічних поверхонь. Дані отримані під час цих досліджень, були використані при проєктуванні Let L-410[6].
- L-200B — Проєкт подальшого еволюційного розвитку модифікації L-200A[7].
- L-200C — Проєкт створення модифікації літака під сертифікацію, згідно з вимогами льотної придатності Великої Британії[7].
- L-300 — Рання назва проєкту створення швидкісної модифікації Morava оснащеної турбогвинтовими двигунами замість поршневих[9].
- L-300D — Проєкт створення швидкісної модифікації Morava оснащеної турбогвинтовими двигунами Walter M601[cs][6].
- L-300H — Масштабування проєкту L-300, запропонована конфігурація високоплана зі збільшеною пасажиромісткістю до 10 осіб оснащеного парою турбогвинтових Walter M601. Цей літак так і не було створено, проте напрацювання в межах проєкту стали основою для створення в майбутньому, найбільш успішного і масового літака в історії підприємства Let Kunovice — Let L-410[6].
- ↑ а б в г д «Крылья Родины» випуск 615, 2001, с. 11.
- ↑ Літак L-200 Morava – незабутні враження від польоту (укр.). Архів оригіналу за 10 травня 2024. Процитовано 10 травня 2024.
- ↑ czech_designed.pdf (PDF) (англ.). Архів (PDF) оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 7 червня 2024.
- ↑ а б в «Авиация и Время» випуск 172, 2019, с. 33.
- ↑ а б в г д е «Крылья Родины» випуск 615, 2001, с. 12.
- ↑ а б в г «Крылья Родины» випуск 615, 2001, с. 15.
- ↑ а б в «Крылья Родины» випуск 615, 2001, с. 13.
- ↑ «Крылья Родины» випуск 615, 2001, с. 14.
- ↑ «Мировая Авиация» випуск 170, 2012, с. 24.
- ↑ Moravák Magyarországon (угор.). Архів оригіналу за 8 лютого 2023. Процитовано 10 травня 2024.
- ↑ Let L-200 Morava (рос.). Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 14 травня 2024.
- ↑ Let L-200 Morava (рос.). Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 14 травня 2024.
- ↑ в період з 1957 по 1967 рік, завод носив назву «Машинні цехи першої п'ятирічки» (чеськ. Strojírny první pětiletky), саме в ці роки на ньому тривало серійне виробництво L-200 Morava[1].
- ↑ Як-11 виготовлені в Чехословаччині отримали назву С-11[1].
- ↑ Tatra 603 призначався для вищих партійних та політичних керівників держав Варшавського договору. L-200 Morava також був орієнтований переважно на ринок СРСР та його сателітів. Тому вибір схожої стилістики літака і автомобіля було логічним рішенням[4].
- Němeček; Václav. Atlas letadel - Dvoumotorová obchodní letadla. — Прага, Чехія, 1987.
- Сойко Микола. Изящная «Морава» Ладислава Смрчека // Крылья Родины : журнал. — Москва, 2001. — Вып. 615. — № 12 (грудень). — С. 11-15. — ISSN 0130-2701.
- Sorel; Vaclav. Encyklopedie Eského A Slovenského Letectví I. — Брно, Чехія : Cp Books, 2005. — ISBN 9788025107331.
- Let L-200 Morava // Мировая Авиация : журнал. — Київ : Де Агостини Паблишинг, 2012. — Вып. 170 (травень). — С. 24. — ISSN 2071-1131.
- Черников Олег. L-200 «Морава» в Украинском управлении Гражданской авиации // Авиация и Время : журнал. — Київ : AepoXoбi, 2019. — Вып. 172. — № 4 (липень-серпень). — С. 33-35. — ISSN 2304-1501.
|
Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||