Знак Максим Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Максим Знак)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Знак Максим Олександрович
біл. Максім Аляксандравіч Знак
Народився 4 вересня 1981(1981-09-04)[1] (42 роки)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна  Білорусь
Діяльність адвокат, політик, правник
Alma mater Faculty of Law of the Belarusian State Universityd (2004), Університет Козмінського і Білоруський державний університет (2004)[2]
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Вчене звання доцент
Заклад Faculty of Law of the Belarusian State Universityd
Членство Координаційна рада (Білорусь) і Second convocation of the Coordination Councild
Партія незалежний політик і безпартійність
Нагороди
Сайт borovtsovsalei.com/ru/team/maksim-znak
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Знак.

Максим Олександрович Знак (біл. Максім Аляксандравіч Знак; нар. 4 вересня 1981, Мінськ, БРСР) — білоруський юрист, адвокат, Член Координаційної ради білоруської опозиції, активний учасник протестів 2020 року в Білорусі проти Лукашенка після чергових виборів. Кандидат юридичних наук[3]. Політичний в'язень, в'язень сумління.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився і виріс у Мінську, у 1999—2004 навчався на юридичному факультеті Білоруського державного університету, закінчив аспірантуру[4].

2007 року заснував юридичну компанію «ЮрЗнак», 2009 року захистив дисертацію на тему «Диспозитивність договірної відповідальності в цивільному праві», отримав ступінь кандидата юридичних наук. У варшавському Університеті Козьмінського (Польща) отримав ступінь магістра бізнес-адміністрування.

2013—2015 року навчався в Бізнес-школі ІПМ. З 2011 року є доцентом юридичного факультету Білоруського державного університету, де веде курс «Господарське право» в MBA Інституту бізнесу БДУ[5].

Політика[ред. | ред. код]

Під час виборів президента в Білорусі 2020 року, став юристом у штабі кандидата в президенти Віктора Бабарика. Коли 14 липня ЦВК Білорусі відмовив Бабарику в реєстрації, Знак подав скаргу до Верховного суду Біолрусі, але у суді відмовили її приймати[6].

15 серпня Знак разом з Ольгою Ковальковою почав створювати Координаційну раду Білорусі, 18 серпня став членом президії ради[7].

20 серпня Знака разом з Сергієм Дилевським, лідером страйкового комітету МТЗ, було викликано до Слідчого комітету Білорусі для допиту в рамках кримінальної справи, відкритої проти Координаційної ради[8].

26 серпня Знак супроводжував Світлану Алексієвич на допит у Слідчому комітеті[be-x-old], де вона відмовилася давати свідчення і її було відпущено.

8 вересня вночі Знак перестав виходити на зв'язок, після чого, 9 вересня його адвокат Дмитро Лаєвський заявив, що Знака повторно викликали на допит до Слідчого комітету[9]. Того ж дня стало відомо, що Знак став фігурантом справи про можливе «захоплення влади» в Білорусі, його звинуватили у «публічних закликах до захоплення влади чи силової зміни конституційного ладу країни»[10]. Знака було взято під варту[11].

10 вересня спільною заявою дванадцяти організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, був визнаний політичним в'язнем[12][13]. 11 вересня «Amnesty International» визнала Знака в'язнем сумління[14]. 14 вересня шефство над політичним в'язнем взяв Сергій Лагодинський, депутат Європейського парламенту[15][16].

18 вересня Максим почав голодування на знак протесту проти арешту[17], 28 вересня він припинив голодувати, поступово відновлюючи прийом їжі[18].

Станом на 21 січня 2021 року перебував у СІЗО-1 в Мінську[19].

6 вересня 2021 року Мінський обласний суд засудив Марію Колесникову та Максима Знака до 11 та 10 років ув'язнення відповідно, визнавши винними за трьома статтями КК РБ: ч. 3 ст. 361 (заклики до дій проти національної безпеки), ч. 1 ст. 357 (змова з метою захоплення державної влади неконституційним шляхом), ч. 1 ст. 361-1 (створення екстремістського формування і керівництво ним)[20]. Колесникову мало бути направлено для відбуття покарання до колонії загального режиму, а Знака — посиленого[21].

Нагороди[ред. | ред. код]

Інше[ред. | ред. код]

Володіє білоруською, німецькою, російською та англійською мовами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://prisoners.spring96.org/en/person/maksim-znak
  2. ↑ Hoffman R. LinkedIn — 2003.
  3. ↑ Адвокат Знак Максим Александрович. www.rka.by (рос.). Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
  4. ↑ Максим Знак: биография. officelife.media (рос.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
  5. ↑ Максим Знак. www.borovtsovsalei.com (рос.). Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
  6. ↑ Вот такое у нас "правосудие": Верховный суд отказался рассматривать жалобу Бабарико на отказ в регистрации (рос.). Білоруський партизан. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
  7. ↑ Назвалі тых, хто ўвайшоў у Каардынацыйную раду Ціханоўскай (біл.). Радіо Свобода. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
  8. ↑ «Все в порядке, дали объяснения». Знак и Дылевский вышли с допроса в СК (рос.). TUT.BY. 21 серпня 2020. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
  9. ↑ Білоруський опозиціонер Знак в Слідчому комітеті (укр.). РБК-Україна. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
  10. ↑ Опозиціонер Знак став фігурантом справи про захоплення влади в Білорусі (укр.). РБК-Україна. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
  11. ↑ Максим Знак готов начать голодовку (рос.). Білоруський партизан. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
  12. ↑ Патрабуем неадкладнага вызвалення Марыі Калеснікавай, Максіма Знака і Іллі Салея (біл.). Правозахисний центр «Вясна». 10 вересня 2021. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
  13. ↑ Калеснікава, Знак і Салей прызнаныя палітвязнямі (біл.). Радіо «Рація». 10 вересня 2020. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
  14. ↑ Заявление. Беларусь: «Похищают лучших из нас». Произвольные аресты и принудительные высылки из страны ведущих оппозиционеров (рос.). Amnesty International. 11 вересня 2021. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
  15. ↑ Three more German MPs take over prisoners’ godparenthood for Tatsiana Kaneuskaya, Maxim Znak and Akihiro Hayeuski-Hanada (англ.). Libereco – Partnership for Human Rights. 14 вересня 2020. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  16. ↑ Zur Situation der Jurist*innen in Belarus (нім.). Німецьке товариство з вивчення Східної Європи. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  17. ↑ Член координаційної ради Білорусі оголосив голодування. РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 28 вересня 2020.
  18. ↑ Заарештований член координаційної ради в Білорусі припинив голодування. РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020.
  19. ↑ Письма из «таких мест». Юрист Максим Знак: «Там в прекрасном далеко просто должно быть хорошо» (рос.). Брестская газета. 29 січня 2021. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  20. ↑ У Мінську опозиціонерів Колеснікову і Знака засудили до 11 і 10 років колонії. Укрінформ (укр.). 6 вересня 2021. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  21. ↑ Білоруських опозиціонерів Колеснікову і Знака засудили до 11 і 10 років в'язниці. РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  22. ↑ Максім Знак і Людміла Казак — лаўрэаты прэміі IBA за ўнёсак у абарону правоў чалавека (біл.). Наша Ніва. 28 жовтня 2021. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Знак_Максим_Олександрович&oldid=41760010