Метод Лондона — Ейрінга — Поляні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Метод Лондона — Ейрінга — Поляні (рос. метод Лондона — Эйринга — Поляни, англ. London — Eyring — Polanyi (LEP) method) — напівемпіричний метод розрахунку поверхні потенціальної енергії, оснований на спрощеному квантово-механічному рівнянні Лондона[1], яким описується енергія дисперсійної взаємодії двох сферичних частинок. 

Як рівняння Лондона, так і напівемпіричний метод LEP придатні для наближених відносних оцінок енергії активації, причому очевидно, тільки за умови, якщо мова йде про взаємодію атомів, що мають один валентний s-електрон. Якщо в елементарному процесі беруть участь електрони, що знаходяться на р-орбіталях або, особливо, на гібридизованих орбіталях, то частина енергії активації може бути обумовлена необхідністю зміни характеру гібридизації.[2]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Уравнение Лондона. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 6 січня 2021.
  2. Справочник химика. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.