Микола (Бичковський)

Микола
Народився	14 (26) грудня 1893 Івановичі, Пулинська волость, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер	3 червня 1981(1981-06-03) (87 років) Перм, РРФСР, СРСР
Поховання	Holy Trinity Cathedral (Perm)d
Діяльність	священник
Alma mater	Волинська православна богословська академія
Посада	єпископ
Конфесія	православ'я
Нагороди

Микола Бичковський (Орест Бичковський) (нар. 13 грудня 1893 року, Імановичі, Житомирський повіт, Волинська губернія — 3 червня 1981 Перм) — православний архієпископ православної церкви.

Народився 13 грудня 1893 року в родині священика.

У 1915 році закінчив семінарію в Житомирі і після того, як одружився, він був висвячений в сан диякона (17 травня 1915) і священика (25 травня того ж року). Працював у різних церквах у Житомирі. У 1922 році його дружина загинула. Священик продовжував свою пастирську діяльність до 1928 року, коли його заарештували за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації. У 1928 році піддався арешту за звинуваченням в «антирадянській агітації». Після звільнення священнодіяв.

26 березня 1937 був заарештований. 17 листопада трійкою при УНКВС УРСР по Житомирській області був засуджений до 10 років виправно-трудових робіт.. У 1937 році він був арештований другий раз і засуджений до 10 років трудового табору..

Був звільнений 28 червня 1947 року. Призначений настоятелем Дмитрівського храму в селі Кам'янка.

З 1951 року — настоятель Георгіївського храму села Ниски Житомирської області.

У 1951 переїхав до Свердловську єпархію, де був призначений священиком в Казанський храм Нижнього Тагілу. 25 серпня 1953 року призначений настоятелем цієї ж церкви і благочинним п'ятого округу Свердловської єпархії.

У 1955 році був реабілітований Верховним Судом СРСР по 1937 р. репресій.

З 14 жовтня 1955 року — настоятель Іоанно-Предтеченського кафедрального собору в Свердловську і благочинний першого округу Свердловської єпархії.

У 1955—1957 роки служив секретарем у архієпископа Товії (Остроумова), з призначенням архієпископа Товії до Пермі став з березня 1957 р. служити в кафедральному Троїцькому соборі в Пермі і був благочинним третього округу. З 1958 року — настоятель собору, благочинний міського округу і голова ревізійної комісії Пермської єпархії.

У 1960 році повернувся в Житомирську єпархію і був призначений священиком Житомирського Іаковлівського храму і благочинним церков Житомира, Житомирського та Червоноармійського районів.

З 1962 року — настоятель Житомирського Преображенського кафедрального собору.

Постановою Священного Синоду від 15 жовтня 1964 року визначено йому бути єпископом Смоленським і Дорогобужським, але в зв'язку з хворобою 24 жовтня 1964 року це призначення було скасовано.

У 1966 році призначений секретарем Житомирського єпархіального управління.

20 липня 1971 пострижений в чернецтво 25 липня зведений в сан архімандрита.

28 липня 1971 року у Володимирському кафедральному соборі в Києві хіротонізований на єпископа Курського і Білгородського.

3 вересня 1974 ходу призначений єпископом Пермським і Солікамським. 9 вересня того ж року возведений у сан архієпископа.

За рік до смерті тяжко захворів, але після лікування і поліпшення здоров'я з великою радістю продовжував свою архіпастирську діяльність.

26 травня він несподівано втратив дар мови. Помер 3 червня 1981 року. Відспівування здійснив єпископ Солнєчногорський Іліан (Востряков) у співслужінні кліриків єпархії та при великому скупченні прочан. Похований за вівтарем Свято-Троїцького кафедрального собору.