Музеї закладів вищої освіти України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Музеї закладів вищої освіти — навчальні, науково-дослідні і культурно-освітні структурні підрозділи закладів вищої освіти. Музеї, які зберігають об'єкти, що становлять національне надбання, знаходяться у відомстві Міністерства освіти і науки, інші мають відомчий статус і не є юридичними особами. Точна кількість музеїв та колекцій при закладах вищої освіти в Україні невідома.

Історія[ред. | ред. код]

Перші відомості про колекцію, яка використовувалася для навчальних та дослідницьких потреб, у навчальних закладах вищого типу на території сучасної України відносяться до зламу XVIII–XIX століть. У 1803–1804 роках ректор Києво-Могилянської академії Іреней Фальковський, викладач алгебри та геометрії, створив в академії природничий кабінет, до якого передав привезеним ним з-за кордону прилади: астролябію, телескоп, барометри, схеми Коперніка тощо [1].

Періодом розквіту музеїв і збірок вищої вважають ХІХ століття. Цьому сприяли нормативно-правові документи як Російської так і Австрійської імперії, що зобов'язували створення таких допоміжних підрозділів як необхідного знаряддя для забезпечення потреб студентів і викладачів.

Університетські Статути ХІХ століття (1804, 1835, 1863), які поширювали свою дію на підросійську Україну, обумовили створення музеїв у Харківському, Київському та Новоросійському університетах, оскільки забезпечували юридичний і фінансовий аспекти їхньої діяльності.

У Харківському університеті упродовж 1805–1807 років було створено природничий (згодом розділений на зоологічний і мінералогічний), технологічний і астрономічний кабінети, а також кабінет природничої історії. Математичний та ботанічний кабінети започатковано у 20-ті роки ХІХ століття. В середині 1880-х років в університеті налічувалося близько 20 музеїв і навчальних кабінетів.

У 1872 році започатковано церковно-археологічний музей при Київській духовній академії. Згідно статуту, він започатковувався з метою успішного викладання і наукової розробки церковної археології та збереження для науки церковних старожитностей. Музей був першою в Україні і єдиною в Російській імперії інституцією такого роду.

На зламі ХІХ–ХХ століть почали формуватися меморіальні музеї, здебільшого при профільних вищих навчальних закладах. У 1899 році в Миколаївській академії генерального штабу почав діяти музей, присвячений полководцю Олександру Суворову. У 1909 році з нагоди святкування 100-річчя з дня народження автора «Ревізора» і «Мертвих душ» група професорів Ніжинського історико-філологічного інституту організували музей Миколи Гоголя на базі збірки пам’ятних речей літератора, яку почали формувати у стінах навчального закладу, де навчався письменник, ще з середини ХІХ століття.

Першим у своєму роді був педагогічний музей Глухівського педагогічного інституту, який почав діяти в 1909 року.

У 1852–1853 роках було засновано палеонтологічний і мінералогічний музей Львівського університету, хоча відповідні колекції почали нагромаджувати ще в 20-х роках ХІХ століття, наприкінці ХІХ століття почав діяти археологічний кабінет. Схожа історія й зі збірками Чернівецького університету, після створення якого в 1875 році для забезпечення навчально-дослідницької діяльності було організовано ботанічний, зоологічний, мінералогічний та фізичний кабінети.

«Золотий вік» музеїв вищих навчальних закладів, який був перерваний у 1914 році. [2]

Упродовж радянського періоду історії музеї перетворилися на майданчики ідеологічної пропаганди, навчальну місію продовжували виконувати лише музеї природничого профілю.

У 1980-х — на початку 1990-х розпочалося переоформлення і перепрофілювання уже діючих музейних установ, а також створеннях нових з розвитком мережі ВНЗ. Нові виставки почали базуватися на матеріалах, які висвітлювали маловідомі сторінки історії, які раніше часто були забороненими.[3]

«Положення про музей при закладі системи Міністерства освіти України» 1997 року закріпило громадський статус музеїв вищих навчальних закладів та урівняло завдання шкільних музеїв та музеїв ВНЗ.[4]

Заснування університетського музею відбувається, як правило, за наказом ректора або рішенням Вченої ради профільного факультету. Діяльність університетських музеїв ніяк не регламентується ані законодавчою базою, ані Міністерством культури, ані Міністерством освіти й науки України і фактично повністю залежить від волі і можливостей керівництва університету[5].

Музеї ВНЗ України[ред. | ред. код]

Скелети у Зоологічному музеї Одеського університету
Історія телекомунікацій в Музеї КПІ
Цей список незавершений, Ви можете допомогти — додати пункти, яких бракує.

Археологічні музеї[ред. | ред. код]

  • Музей археології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна
  • Археологічний музей Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  • Археологічний музей Львівського національного університету імені Івана Франка
  • Археологічний музей Донецького національного університету імені Василя Стуса
  • Археолого-етнографічний музей Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка
  • Кабінет археології Дніпровського національного університету імені Івана Гончара
  • Музей археології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
  • Музей археології Прикарпаття Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
  • Археолого-краєзнавчий музей «Джерела» Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
  • Археологічний музей-кабінет Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
  • Археологічний музей Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля
  • Археологічний музей УжНУ імені професора Едуарда Балагурі
  • Музей археології та етнографії історичного факультету Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського
  • Археологічний музей імені Нінель Бокій Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка
  • Археологічний музей Житомирського державного університету імені Івана Франка

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Києво-Могилянська академія в іменах, XVII—XVIII ст.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 557—559.
  2. ↑ Муравська С. Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях(кінець XVII – початок ХХ ст.)[недоступне посилання]
  3. ↑ Муравська С. Музейні заклади системи вищої освіти у незалежній Україні// Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». – Острог, 2018. – Вип. 27 : На пошану Володимира Трофимовича. – С. 157–161 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 березня 2022. Процитовано 25 травня 2020.
  4. ↑ Наказ Міністерства освіти і науки України № 1195 «Про затвердження положень про музеї при дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладах, які перебувають у сфери управління Міністерства освіти і науки України».
  5. ↑ Москаленко А.В. Археологічні музеї закладів вищої освіти України : культурно-просвітницький аспект діяльності [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.]//Vita Antiqva – 2019 – № 11. – С. 54
  6. ↑ Історико-медичний музей БДМУ | БДМУ. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 25 вересня 2020.
  7. ↑ Музеї університету. Університетознавство (укр.). 13 січня 2018. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Автономної республіки
Областей
Міст республіканського значення
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музеї_закладів_вищої_освіти_України&oldid=40638026